Рішення № 7812646, 26.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 57/305-09

вх. № 9738/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Яковлев Є.В., довір. № 248-7/2010 від 11.01.10 року

першого відповідача - не з*явився

другого відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" м. Харків

до 1. Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків;

2. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ

про зобов'язання вчинити певні дії

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Державне підприємство завод "Електроважмаш" м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів –Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (першого відповідача у справі) та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” (другого відповідача у справі), в якій просить суд зобов’язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (першого відповідача) надіслати до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк”у м. Києві (другого відповідача у справі) постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Укргазбанк”у м. Києві (другого відповідача у справі) звільнити кошти з під арешту, які знаходяться на рахунку № 260062623, відкритому на ім’я ДП завод “Електроважмаш”(позивача у справі), а також просить суд покласти солідарно на відповідачів судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі порушують його права щодо безперешкодного та вільного розпоряджання коштами, які знаходяться на його рахунку, оскільки Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Укргазбанк”у м. Києві (другий відповідач у справі) відмовив у звільнені коштів з-під арешту з огляду на те, що Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (перший відповідач у справі) в порушення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті направив на його адресу не оригінал Постанови про закінчення виконавчого провадження, а її копію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 грудня 2009 року о 11:45 год.

11.12.2009 року другий відповідач у справі через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позов (вх. № 16010), в якому другий відповідач просить відмовити позивачу в частині задоволення вимог щодо задоволення ПАТ АБ “Укргазбанк”(другого відповідача у справі) звільнити кошти з під арешту, які знаходяться на рахунку № 260062623, відкритому на ім’я ДП “Електроважмаш”(позивача у справі), також разом з відзивом другий відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В призначеному 14.12.2009 року судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 21.12.2009 року о 12:30 год.

21.12.2009 року перший відповідач у справі, через канцелярію господарського суду Харківської області, надав відзив на позовну заяву (вх. № 16518), в якому перший відповідач просить відмовити позивачу в частині задоволення вимог в частині зобов’язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (першого відповідача у справі) надіслати до ПАТ АБ “Укргазбанк”у м. Києві (другого відповідача у справі) постанови № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та стягнення з підрозділу судових витрат, також разом з відзивом перший відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

У призначеному 21 грудня 2009 року судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 21.01.2010 року о 11:30 год.

У призначеному 21 січня 2010 року позивач підтримував позов у повному обсязі та наполягав на його задоволені.

Другий відповідач свого представника у призначене 21.01.2010 року судове засідання не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про дату, час та місце наступного судового засіданні, підписаного ним у судовому засіданні 21.12.2009 року

Перший відповідач у призначеному судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Перший відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутній в судовому засіданні 21 січня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника другого відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника другого відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У призначеному 21 січня 2010 року судовому засіданні оголошено перерву до 26 січня 2010 року о 16:00 год. з метою виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 26.01.2010 року оголошується повний текст рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2005 року головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції (на даний час Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області) (першим відповідачем у справі) під час виконання наказу господарського суду Харківської області № 15/184-04 від 24.12.2004 року про стягнення з ДП завод “Електроважмаш”(позивача у справі) на користь ТВО “Харківкомунпромвод”256630,78 грн., було винесено Постанову № 2/148 про арешт коштів боржника, які залишились на рахунку № 260062623 у ПАТ АБ “Укргазбанк”у м. Києві (другого відповідача у справі) (далі –постанова про закінчення виконавчого провадження).

Після погашення боргу Позивачем (боржником у виконавчому провадженні), державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції було винесено Постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку ДП завод “Електроважмаш”, м. Харків (позивача у справі).

Як зазначає позивач у позовній заяві, в ході банківських операцій позивачем було з’ясовано, що звільнення коштів з-під арешту на рахунку ДП завод “Електроважмаш”(позивача у справі) № 260062623 у ПАТ АБ “Укргазбанк” у м. Києві (другого відповідача у справі), здійснено не було, оскільки банк (другий відповідач у справі) нібито не отримав Постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів.

04.02.2009 року позивачем, на адресу державної виконавчої служби (першого відповідача у справі), було направлено заяву (вих. № 248-04) з проханням надіслати на адресу банку (другого відповідача у справі) 2 копії постанови про закінчення виконавчого провадження для зняття арешту з коштів на рахунку боржника (позивача у справі).

18.09.2009 року на адресу позивача від державної виконавчої служби (першого відповідача у справі ) надійшов лист № 2044603-28 “Про результати розгляду заяви”, в якому зазначалось, що за результатами здійснених державним виконавцем заходів, грошові кошти були стягнуті в повному обсязі, у зв’язку з чим, державним виконавцем було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.02.2005 року, якою було скасовано арешт коштів та майна ДП завод “Електроважмаш”, також до зазначеного листа були надані засвідчені копії постанов про закінчення виконавчих проваджень від 18.02.2005 року та 04.04.2005 року для подальшого направлення до ПАТ АБ “Укргазбанк”.

У зв’язку з чим, позивачем у справі на адресу банку (другого відповідача у справі) був надісланий лист (№ 248-209 від 03.07.2009 року) з вимогою зняти арешт з належного йому рахунку в зв’язку з тим, що в період з 23.03.2005 року по 01.04.2005 року боржником (позивачем у справі) було повністю погашено борг, у зв’язку з чим 04.04.2005 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції було винесено Постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку ДП завод “Електроважмаш”, м. Харків (позивача у справі). До зазначеного листа були додані копії постанов № 2/62 від 18.02.2005 року та № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження, завірені печаткою підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Харківській області.

Проте банк (другий відповідач у справі ) листом №11634/2960 від 28.04.2009 року повернув позивачу без виконання копії Постанов про закінчення виконавчого провадження з огляду на те, що від державної виконавчої служби (першого відповідача у справі) на їх адресу не поступало постанов для зняття арешту з рахунків боржника, а відповідно до пункту 10.11 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку України № 22, 21.01.2004 року, а надані до банку боржником (позивачем у справі) копії постанов про закінчення виконавчого провадження, неналежним чином засвідчені, оскільки вони не затверджені оригінальною гербовою печаткою та підписом начальника виконавчої служби.

25.08.2009 року позивач звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (перший відповідач у справі) з заявою (вих. № 248-293) з вимогою терміново направити на адресу ВАТ АБ “Укргазбанк” у м. Києві постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, перший відповідач не направив на адресу банку (другого відповідача у справі) постанови про закінчення виконавчого провадження, затверджені гербовою печаткою та підписом начальника виконавчої служби, а банк (другий відповідач у справі) звільнити кошти з-під арешту, які знаходяться на рахунковому рахунку № 260062623 позивача, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, принцип обов’язковості виконання судового рішення, встановлений статтею 124 Конституції України, а також право стягувача на виконання судового рішення упродовж розумного строку, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Суд зазначає, Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених Іменем України у порядку передбаченому законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

З зазначених норм вбачається, що протягом часу, на який зупинено виконавче провадження, забороняється здійснювати дії, направлені на примусове виконання рішення суду. Також державний виконавець не має права за власною ініціативою знімати арешт, накладений на кошти та майно боржника.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, в тому числі і за заявою стягувача, а ст. 5 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно вчинити виконавчі дії.

Статею 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені підстави для закінчення виконавчого провадження, з якої вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Стеттею 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, з якої вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Порядок зняття арешту визначений ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження, яка передбачає, що у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. Зазначені у цій статті постанови начальника органу державної виконавчої служби та державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду у 10-денний строк.

Розділом 4.9 Інструкції про проведення виконавчих дій юстиції України N 865/4158 від 15 грудня 1999 року (далі - Інструкція) передбачені дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження. У разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець до копії постанови про закінчення виконавчого провадження додає копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

Розділом 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачені дії державного виконавця наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, указаної у пункті 4.10.2 цієї Інструкції, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Розділом 5 Інструкції передбачені дії державного виконавця щодо звільнення майна з-під арешту, а саме, у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 40), не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. Зазначені в пунктах 5.15.2 - 5.15.4 цієї Інструкції постанови начальника органу державної виконавчої служби та державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду в 10-денний строк.

З зазначеного вбачається, що у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, при цьому державний виконавець повинен надіслати копію постанови про звільнення майна з-під арешту боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

          Суд відзначає, що відповідно до статей 6, 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем (першим відповідачем у справі) були здійснені всі дії щодо примусового виконання наказу № 15/84-04, виданого 24.12.2004 року господарським судом Харківської області про стягнення з боржника (позивача у справі) на користь ДКП «Харківкомунпромвод» 256630,78 грн.

У зв'язку з чим державним виконавцем (першим відповідачем у справі) 04.04.2005 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. за № 606-XIV, згідно якого виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець, в порядку статтей 37, 39, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій юстиції України N 865/4158 від 15 грудня 1999 року надав боржнику (позивачу у спараві) належним чином засвідчені копії постанов для пред’явлення до банку для зняття арешту з рахунку.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК) . Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР (та ст. 2 Закону N 606-XIV) здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК. Оскільки ст. 11-1 Закону N 606-XIV інші учасники цього провадження також наділені правом оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця щодо примусового виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, їхні скарги відповідно до ст. 85 Закону N 606-XIV підлягають розгляду начальником відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або відповідним господарським судом.

Зокрема, згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" - державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У разі оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС відповідно до ст. 121-2 ГПКУ, в господарському суді представляють державну виконавчу службу органи, визначені ст.3 ЗУ "Про державну виконавчу службу".

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному разі це означає, що позивач повинен довести обгрунтованість позовних вимог, та надати докази того, що він скористався правом оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця щодо примусового виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, їхні скарги відповідно до ст. 85 Закону N 606-XIV до начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або відповідного господарського суду, який видав наказ № 15/184-04, суд зазначає, що при цьому ці обставини повинні бути доведені за допомогою певних засобів доказування, визначених законодавством України.

Викладене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині цих позовних вимог.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений правом звернутися до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії (бездіяльність) органу виконавчої служби в порядку, передбаченому ст.. 121-2 ГПК України в межах справи № 15/184-04.

Що стосується вимоги позивача, в якій позивач просить зняти арешт та зобов’язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» у м. Києві (другого відповідача у справі) звільнити кошти з під арешту, які знаходяться на рахунку № 260062623, відкритому на ім’я ДП завод «Електроважмаш» (позивача у справі) суд зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із статтею 1075 вказаного вище кодексу договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком/ами за рішенням суду у випадках, установлених законом.

Главою 10 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті , затвердженою Постановою Національного банку України № 22, 21.01.2004 року визначений Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, з якого вбачається, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, установленому законом. Якщо рішення суду про арешт коштів прийняте з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи і надійшло до банку безпосередньо від суду або слідчого, а також в інших випадках надходження безпосередньо від суду рішення про накладення арешту, то банк приймає таке рішення до виконання без постанови державного виконавця. Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим рішенням суду, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Відповідно до пункту 5.30 Порядку роботи з документамм в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Мінстерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року під час виготовлення копії документу, текст документу відтворюється повністю, включаючи елементи бланку і засвідчується підписом посадової особ, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Напис про засвідчення документа складається зі слова «Згідно з оригіналом» найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та призвища.

Суд зазначає, що в разі виготовлення копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. ) Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).

З пункту 10.11 зазначеної Інструкції вбачається, що звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 23.03.2005 року по 01.04.2005 року боржником (позивачем у справі) було повністю погашено борг, у зв’язку з чим 04.04.2005 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції було винесено Постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку ДП завод «Електроважмаш», м. Харків (позивача у справі), тому банк відповідно до пункту 10.11 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку України № 22, 21.01.2004 року повинен зняти арешт, з рахунку, що належить позивачу у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі на адресу банку (другого відповідача у справі) був надісланий лист (№ 248-209 від 03.07.2009 року) з вимогою зняти арешт з належного йому рахунку в зв’язку з тим, що в період з 23.03.2005 року по 01.04.2005 року боржником (позивачем у справі) було повністю погашено борг, у зв’язку з чим 04.04.2005 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції було винесено Постанову № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку ДП завод «Електроважмаш», м. Харків (позивача у справі). До зазначеного листа були додані копії постанов № 2/62 від 18.02.2005 року та № 2/148 від 04.04.2005 року про закінчення виконавчого провадження, завірені печаткою підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Харківській області та підписом посадової особи – державним виконавцем Є.О. Загорулько (тобто належним чинном засвідчені копії постанов, які відповідають вимогам чинного законодавства України). При цьому банк безпідставно повернув зазначені копії та не зняв арешт з рахунків, що належать позивачу у справі.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Врахувавши вимоги зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, в якій позивач просить зняти арешт та зобов’язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» у м. Києві (другого відповідача у справі) звільнити кошти з під арешту, які знаходяться на рахунку № 260062623, відкритому на ім’я ДП завод «Електроважмаш» (позивача у справі), правомірна, обґрунтована, що підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволеню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на другого відповідача пропорційно задовлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, статтями 526, 530, 1066,1074, 1075 Цивільного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження»

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Черноармійська, 39, код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478; відомості про банківські рахунки відсутні) звільнити кошти з під арешту, які знаходяться на рахунку № 260062623, відкритому на ім’я Державного підприємства завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, рахункок 26002200400001, ВАТ "ВіЕйБі Банк, МФО 380537).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Черноармійська, 39, код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478; відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш»(61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, рахункок 26002200400001, ВАТ "ВіЕйБі Банк, МФО 380537) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення оголошено та підписано 26.01.2010 року

справа № 57/305-09