Рішення № 7812626, 26.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 07/369-09

вх. № 9720/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Рощупкін С.В., дов. № 4024/04 від 07.12.09 р. відповідача - ОСОБА_2, дов. ВММ № 463854;

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" м. Пологи

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 38042,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" просить стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 35490,00 грн. основного боргу з врахування індексу інфляції (35000,00 грн. заборгованості та 490,00 грн. інфляційних нарахувань), 3% річних в сумі 319,32 грн., 2215,50 грн. пені та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 164/02-2009 від 26.01.09 р.

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема посилаючись на те, що позивачем не дотримано заходів досудового врегулювання спору, визначених ст. ст. 6-7 ГПК України та тим, що позивачем не направлено на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, також відповідач посилається на невиконання позивачем вимог п. 2.7 договору № 1196/02-2009 від 13.07.09 р.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже недотримання заходів досудового врегулювання спору не є підставою для повернення позовної заяви чи відмови в позові.

В матеріалах справи № 07369-09 наявні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача (а.с.8-9).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «НС Імпорт» (покупцем) 26.01.09 р. було укладено договір поставки № 164/02-2009 (а.с.12-17), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязалось поставити покупцю масло соняшникове рафіноване та нерафіноване дезодороване, виробництва позивача, а покупець зобовязався приймати продукцію та оплачувати постачальнику її вартість, а також проводити наступну реалізацію продукції третім особам, на умовах, встановлених в договорі.

Виконуючи умови вказаного договору, позивач поставив покупцю товар на суму 166568,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1474 від 31.03.09 р. (а.с.19).

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору, оплата поставленої партії продукції здійснюється протягом 21 календарного дня з дати поставки продукції та підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Проте, покупець свої зобовязання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 35000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 35000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, ТОВ «Компанія «НС Імпорт» визнається судом таким, що з 23.07.09 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 164/02-2009 від 26.01.09 р..

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що між сторонами та ТОВ «Компанія «НС Імпорт» було укладено договір переведення боргу № 1196/02-2009 від 13.07.09 р. (а.с. 20-21), відповідно до умов якого на умовах та в порядку, визначених цим договором, первинний боржник (ТОВ «Компанія «НС Імпорт») переводить на нового боржника (відповідача) борг за договором поставки № 164/02-2009 від 26.01.09 р. між первинним боржником та кредитором (позивачем).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, в результаті переведення боргу новий боржник замінює первинного боржника як зобов'язану сторону в договорі поставки № 164/02-2009, укладеному 26.01.09 р.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, первинний боржник протягом 3 календарних днів з дня укладення договору передає новому боржнику всі документи та надає всю інформацію, необхідну для виконання зобов'язань за договором поставки № 164/02-2009 від 26.01.09 р.

Згідно з п. 2.5 вказаного договору, борг повертається новим боржником кредитору у строк до 23.07.09 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати вказаного боргу не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 35000,00 грн.

Суд визнає відповідача таким, що з 23.07.09 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати позивачу 35000,00 грн. за договором № 1196/02-2009 від 13.07.09 р.

Суд звертає увагу відповідача на те, що невиконання позивачем вимог п. 2.7 договору № 1196/02-2009 від 13.07.09 р. не є підставою для невиконання відповідачем його зобов'язань за вказаним договором. Викладене не позбавляє відповідача права звернутись до позивача з відповідним позовом в іншому судовому провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 35000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 договору № 164/02-2009 від 26.01.09 р., у випадку порушення покупцем зобов'язань з оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 2215,50 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 490,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 319,32 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610-611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61144, ідент. № НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (вул. Ломоносова, 36, м. Пологи, Запорізька область, 70601, код ЄДРПОУ 00384147, відомості про банківські рахунки відсутні) 35000,00 грн. заборгованості, 490,00 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 319,32 грн., 2215,50 грн. пені, 381,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 28 січня 2010 року.