Рішення № 78125960, 26.11.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1719/18

Провадження по справі 2/305/810/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

26.11.2018 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

судді - Тулик І.І.

за участі секретаря судового засідання- Шемота М.І.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що їм на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 3 квітня 2009 року. В цьому будинку, крім них, числиться зареєстрованим відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зняти з реєстрації місця проживання відповідача у добровільному порядку для них не являється можливим, оскільки відповідач від цього відмовляється, що змушує їх звернутися до суду за вирішенням даного спору, шляхом прийняття відповідного судового рішення. У зв"язку із реєстрацією в даний час відповідача у належному їм на праві приватної власності житловому будинку, порушується їх право приватної власності на саме житло, як на власність, так і на право його вільного та безперешкодного використання, володіння та розпорядження за цільовим призначенням. На підставі наведеного просили винести рішення за яким визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловими приміщеннями будинку АДРЕСА_1

Представник позивачів ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові, просить такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився. Причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до такого висновку.

Момент виникнення права на захист у власників житла пов'язаний з моментом виникнення права власності, оскільки тільки власник повною мірою може використати належні йому права на захист. Правочини про відчуження чи набуття у власність будинку підлягають обов'язковій державній реєстрації, і, відповідно, право власності на будинок виникає саме з моменту державної реєстрації документів, що встановлюють це право.

З матеріалів справи слідує, що на підставі Договору купівлі-продажу будинку, укладеного 3 квітня 2009 року між ОСОБА_5 як «Продавцем», та ОСОБА_2, ОСОБА_3 як «Покупцями", позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві приватної власності в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1

Згідно ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення та ін. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (з останніми змінами від 25.05.1998 року) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Так, згідно записів в Будинковій книзі для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в житловому будинку АДРЕСА_1, є зареєстрованим/прописаним відповідач, ОСОБА_4, який був зареєстрованим попереднім власником житлового будинку до його відчуження.

Відповідач, ОСОБА_4, являючись зареєстрованими в житловому будинку АДРЕСА_1, належному позивачам в рівних частинах на праві приватної власності, на даний час являється особою, яка втратила право на користування даним житловим приміщенням, оскільки вже більше дев"ятнадцяти років не проживає в ньому, не веде з позивачами спільного господарства, не має спільного бюджету, в зв'язку із чим відповідно до частини 3 статті 64 Житлового кодексу УРСР не наділений правами і обов'язками, якими позивачі володіють у відповідності до приписів зазначеної вище правової норми.

За переконанням позивачів, дані обставини унеможливлюють їм вільно, повно та безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, в тому числі, одержувати певні документів для нарахування соціальної допомоги.

Таким чином з досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для проживання чи реєстрації у вищезазначеному будинку, доказів про вселення його у спірне житло у визначеному законом порядку та набуття права користування ним суду не представлено.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. До порушень права користування відносяться, наприклад, випадки самоуправного заняття приміщення в будинку власника, що належить йому на праві приватної власності.

За таких обставин, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що реєстрацією відповідача в житловому приміщенні чиняться перешкоди у здійсненні позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності, розпорядження нерухомим майном, то суд приходить до висновку, що позов з наведених підстав слід задовольнити.

Питання про стягнення судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, позивачами не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76,81,83,89, 141, 263-265,273,354 ЦПК суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1

Судовий збір в сумі 704.80 гривень залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.