Рішення № 7812494, 19.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 16/228-09

вх. № 10254/6-16

Суддя господарського суду Здоровко Л.М.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Коваль М.Ф., довіреність від 03.07.2009 р.

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків

про стягнення 24613,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 23950,87 грн., пеню у розмірі 578,43 грн., та 84,65 грн. 3% річних, судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки № 343/05/09 від 03.06.2009р., за яким позивачем було здійснено поставки товару відповідачу, але відповідач розрахувався за поставлену продукцію не в повному обсязі.

19.01.2010р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду уточненя позовних вимог в яких просить стягнути стягнути з відповідача основний борг у розмірі 17 250,87 грн., пеню у розмірі 551,53 грн., та 80,71 грн. 3% річних, судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Суд, розглянувши уточнення позовних вимог, визнав за необхідне прийняти їх до розгляду, оскільки зазначене уточнення за своєю суттю є зменшенням позовних вимог, не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає їх до розгляду та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48), про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

03.06.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Новокаховський завод плавлених сирів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпос" було укладено договір поставки № 343/05/09 з протоколом розбіжностей (надалі - Договір), відповідності до умов п.1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах визначених договором та згідно до заявок відповідача поставляти товар, а відповідач зобов'язався у поряку та умовах, визначених договором прийняти товар та оплатити його вартість, за ціною, вказаною у відповідних накладних.

Відповідно п. 5.1. Договору відповідач зобовязався оплатити вартість поставленого товару на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дня отримання партії товару, яка зазначена у видатковій накладній.

Згідно видаткових накладних (а.с. 21, 22, 24, 25, 27) позивач поставив, а представник відповідач прийняв, що підтверджується довіреностями (21а, 23, 26) товару на загальну суму 29 083,24 грн.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар виконав частково-

30.11.2009 - 1000, 00 грн.

02.12.2009 - 1500, 00 грн.

03.12.2009 - 2200,00 грн.

04.12.2009 - 2000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заявлена до стягнення сума 17 250,87 грн. пядлягає задоволенню; доказів, які б підтверджували її сплату відповідач суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення 17 250,87 грн. основної заборгованості, та 80,71 грн. 3% річних є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягаючими задоволенню.

За вимогами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 9.2. Договору з протоколом розбіжностей сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату товару в строк, встановлений п. 5.1. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожень день прострочки .

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 551,53 грн. (за період 20.10.2009р. по 29.11.2009р.) пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231, 343 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", код ЄДРПОУ 34629821 (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (у т.ч р/р 26004001067001) на користь Відкритого акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів", код ЄДРПОУ 00447623 (74989, Херсонська обл., м.Таврійськ, вул. Промислова, 2 ( у т.ч. р/р 260089449 в обл. дирекції "Райффайзен банк Аваль", м.Херсон, МФО 352093) - 17 250,87 грн., пеню у розмірі 551,53 грн., та 80,71 грн. 3% річних, 178,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Здоровко Л.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2010 р.