Рішення № 7812256, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 61/308-09

вх. № 9287/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Колісник З.В., за довіреністю б/н від 21.10.2009р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Кредитної спілки "Ізюм", м. Ізюм Харківської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм Харківської області

про стягнення 5505,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кредитна спілка "Ізюм", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 4705,92 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань передбачених договором підряду на виконання робіт №1 від 26.10.2006р., який було укладено між позивачем та відповідачем. Також позивач просить стягнути з відповідача 800,00грн. витрат пов"язаних із юридичною допомогою, 102,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 11.01.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав заяву (вх.40) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до справи.

Відповідач в судове засідання, призначене на 11.01.2010р., не з"явився, документів, витребуваних ухвалами суду та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено до матеріалів справи (арк.спр.24).

Присутній в судовому засіданні 11.01.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 16.12.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

26.10.2006 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду на виконання робіт №1 , відповідно до умов якого підрядник бере на себе виконанння робіт з виготовлення вхідних броньованих облицьованих деревом дверей та монтаж їх в офісі замовника за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул.Соборна, 51/17.

Відповідно до п. 1.2 договору всі умови взаємовідносини сторін , які домовляються , визначаються даним договором та додатками до нього , які є невід"ємною його частиною.

Згідно з п.1.3 договору відповідач зобов'язався виконати передбачені цим договором роботи та здати їх у закінченому вигляді в обумовлені договором терміни.

Розділом 2 договору передбачено обов"язки позивача, а саме, на період виконання робіт позивач зобов"язаний передати відповідачу всі необхідні документи та дозволи на проведення робіт та прийняти в установленому порядку якісно виконанні об"єми робіт.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов"язаний приступити до виконання робіт не пізніше, двох днів після виконання позивачем розділу 2 даного договору та одержання авансу на свій рахунок в сумі оговореній сторонами.

Строк виконання робіт встановлено п.6.1 договору з 26.10.2006р. по 30.11.2006р.

Розділом 7 договору передбачено вартість робіт, яка складає 2000,00грн., оплата проводиться авансово в сумі 100% вартості робіт.

На підставі виставленого відповідачем рахунку №218 від 26.10.2006р. позивач 27.10.2006р. платіжним дорученням №116 перерахував відповідачу 2000,00грн.

Однак відповідач своїх зобов"язань , передбачених договором підряду на виконання робіт №1 від 26.10.2006р., не виконав, станом на 01.11.2009р. гроші позивачу не повернув.

17.03.2008р. та 18.09.2009р. позивачем були направлені на адресу відповідача претензійні листи №4 та №125, з вимогою повернути отриману передоплату в сумі 2000,00грн.

Відповідач отримав зазначені претензійні листи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучено судом до матеріалів справи, однак вимоги вказаних листів не виконав, гроші позивачу, не повернув.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 2 статті 846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 статті 849 ЦК України передбачено, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 2000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. заборгованості за договором підряду на виконання робіт №1 від 26.10.2006 року.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.8.2.2 договору за несвоєчасне виконання зобов"язань прийнятих на себе , потягнувших за собою зрив строків виконання замовлення , відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недовиконаних робіт за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування позивачем пені , суд встановив, що розмір пені нарахований позивачем становить 1216,16 грн., однак, розрахунок пені виконано позивачем без урахування ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ст. 232 ГК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 235,85 грн. за період 6 місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

В іншій частині нарахованої суми пені суд відмовляє, як в необгрунтованій.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши нарахування позивачем 3% річних у сумі 180,00грн. та інфляційних у сумі 1309,32грн., суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в сумі 36,00 грн., інфляційні в сумі 212,15 грн .

В іншій частині нарахованої суми 3% річних та інфляційних суд відмовляє, як в необгрунтованій.

Щодо стягнення з відповідача суми 800,00 грн., сплачених позивачем за послуги адвоката, суд вказує на таке.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги у господарських судах від 21.10.09р. , укладений між Колісник З.В. (виконавець) та Кредитною спілкою "Ізюм", відповідно до умов якого виконавець зобовязався надати позивачу правову допомогу в обсязі та на умовах , передбачених цим договором , застосовує всі способи до покладення сум судових витрат , що підлягають оплаті за послуги адвоката на винну сторону , а замовник зобов"язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами .

Відповідно до п.3.1 договору про надання правової допомоги у господарських судах від 21.10.09р. позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі 800,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Вимоги Закону України „Про адвокатуру” та ГПК України, зокрема ст. ст. 44, 49 передбачають відшкодування правових послуг наданих виключно адвокатом, в матеріалах справи наявні докази того, що правові послуги позивачу щодо ведення даної справи в суді надавалися саме адвокатом, про що свідчить свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №654 від 17.02.1998р. гр. Колісник З.В. , а також в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 21.10.2009р. про сплату позивачем 800,00грн., суд дійшов висновку , що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 800,00грн. витрат пов"язаних з юридичною допомогою обгрунтовані, доведені матеріалами справи та є такими , що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 530, 610, 612, 837, 846, 849, 852, 853 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, Законом України „Про адвокатуру” , статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64300, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АК ПІБ м.Ізюма, Харківської області , МФО 351492) на користь Кредитної спілки "Ізюм" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул.Соборна 51/17, ідент. код 25864954, р/р 26504301760411 в АК ПІБ м.Ізюма, Харківської області , МФО 351492) 2000,00грн боргу; 235,85 грн. пені; 212,15 інфляційні; 36,00грн. 3% річних; 800,00грн. витрат за юридичну допомогу , а також 60,84 грн. державного мита та 140,76 витрат на інформаційно - технічне забезпеченні судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 18.01.2010р.

Справа №61/308-09.