Рішення № 7812228, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 62/232-09

вх. № 9296/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Кучерова М.В., посвідчення №157 від 09.10.06р. позивача - Маринушкіна Л.В., дов. №08-11/2908/2-09 від 30.12.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 62802,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Фрунзенського району м.Харкова в інтересех держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 62802,18 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.09р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова.

Представники позивача та прокурор підтримують позовні вимоги у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у призначене судове засідання не з"явились, однак, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Також від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними у справі доказами та відзивом на позовну заяву.

Розглянувши подане клопотання суд вважає за можливе його задовольнити та розглядати справу за наявними матеріалами, без участі прежставника відповідача.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.07.04р., відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати відповідачеві у строкове платне користування земельну ділянку, що розташована за

адресою: м.Харків, вул.Латвійська, загальною площею 0.3140 га. (земельна ділянка №1 площею 0,1520 га та земельна ділянка №2 площею 0,1620 га) для будівництва житлової та громадської забудови. Вказаний договір укладено строком: на період будівництва - до 01.04.06р., на період експлуатації - до 01.04.29р.

Згідно із п.п.9-11 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься відповідачем щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, у грошовій формі на рахунок відділу державного казначейства у м.Харкові №33210815800002, банк УДК у Харківській області, м.Харкова МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490, код платежу 13050500;01, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітнього місяця. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку №1 площею 0,1520 га становить: на період будівництва: 2004 рік - 284,85 грн.; 2005 рік -379,80 грн.; 2006 рік - 559,15 грн.; на період експлуатації: 2006 рік: 2143,95 грн.; з 2007 року - 3107,18 грн. Розмір орендної плати за земельну ділянку №2 площею 0,1620 га становить: на період будівництва: 2004 рік - 303,02 грн.; 2005 рік - 404,02 грн.; 2006 рік - 594,81 грн.; на період експлуатації: 2006 рік - 2280,71 грн.; з 2007 року - 3305,38 грн.

Відповідно до п.20 договору оренди земельної ділянки від 08.07.04р. передача земельної ділянки орендарю (відповідачу по справі) здійснюється протягом 10 днів з моменту державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Державну реєстрацію вказаного договору проведено 08.07.04р. у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) за №8547/04.

Згідно із п.43 Договору, його невід"ємними частинами є: план або схема земельної ділянки; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об"єкта оренди; проект відведенння земельної ділянки у випадках передбачених законом;

Однак, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач свого обов"язку по передачі йому земельної ділянки у строкове платне користування, як того вимагають умови укладеного між сторонами договору не виконав, внаслідок чого відповідач фактично не використовував спірну земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст.792 ЦК України).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування

майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст. 766 ЦК України).

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 ЦК України. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Доказування не може базуватися на припущеннях.

В супереч згаданих норм позивачем та прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження передачі відповідачеві у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Латвійська, загальною площею 0.3140 га. (земельна ділянка №1 площею 0,1520 га та земельна ділянка №2 площею 0,1620 га), як того вимагає укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 08.07.04р.

Недоведеність прокурором та позивачем факту передачі земельної ділянки з огляду на вказані вище норми чинного законодавства та положення договору оренди землі, унеможливлює стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, а

тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилання позивача на факт реєстрації договору оренду землі як доказ існування акту приймання-передачі земельної ділянки та фактичної її передачі відповідачем, не приймаються судом, оскільки факт (обставини) передачі земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства (ст.17 Закону України "Про оренду землі"), умов укладеного між позивачем та відповідачем договору (п.п.20, 43), з огляду на положення ч.2 ст.34 ГПК України та неможливість використання при доказуванні припущень , повинен бути підтверджений відповідними доказами.

Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 17 Закону України "Про оренду землі", ст.193, ГК України, ст.ст. 530, 610, 613, 762, 765, 766, 792 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/232-09 підписано 11.01.10р.