Постанова № 78106196, 20.11.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/5733/18

Провадження №2-а/487/183/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі

Головуючого судді - Притуляк І.О., за участю: секретаря судового засідання - Ільченко А.П., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Букрєєва Є.С.

розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії ЕАВ №538099 від 15.08.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КпроАП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.08.2018 року о 14 год. 46 хв. був зупинений працівниками поліції на 43-му км. автодороги М14, які почали стверджувати, що ним було порушено вимоги дорожньої розмітки. Згодом при перевірці документів він пред'явив поліс обов'язкового страхування проте не надав його в руки працівникам поліції, за що відносно нього було винесено постанову за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

На його думку зазначена постанова було винесена незаконно, так як правил дорожнього руху він не порушував, жодних правопорушень не вчиняв, протокол про адміністративне правопорушення відповідачем не складався, що позбавило позивача права надати свої докази та заперечення, чим порушено його право на захист. За таких обставин вважає недоведеним факт вчинення ним правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП, а постанову такою, що винесена з порушенням норм КУпАП та зі зловживанням поліцейськими своїм службовим становищем.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 538099 від 15.08.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Миколаївській області Букрєєв Є.С. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавав, проти задоволення позову заперечував, суду пояснював, що водій ОСОБА_1. керуючи автомобілем по автодорозі М14, порушив вимогу дорожньої розмітки 1.18 дод. 2 ПДР України, зі смуги, що вказує рух ліворуч, здійснив рух прямо. Після зупинки вказаного т/з інспектор підійшов до водія та належним чином представився, після чого пояснив суть правопорушення, причину зупинки та перевірки документів та попросив пред'явити реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування. Позивач на законну вимогу інспектора поліс обов'язкового страхування не пред'явив, чим порушив п. 2.1 а) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення пункту 2.1 г) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку не складається, що передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України 07.11.2015 №1395. За такого, інспектор патрульної поліції врахував всі необхідні обставини при розгляді справи та виніс постанову відповідно до чинного законодавства, а те, що особа не визнає факту правопорушення чи свою вину, не звільняє її від адміністративної відповідальності у випадку її об'єктивної винуватості. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного:

Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення, 15.08.2018 року о 14:46 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом на 43 кілометрі автодороги М14, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.18 та дорожнього знаку5.16, не виконавши поворот ліворуч, а здійснивши рух прямо з крайньої лівої смуги для руху. Після зупинки, інспектор попросив ОСОБА_1 пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України та пункту 2.4 а) ПДР України. Однак, позивач на законну вимогу інспектора не пред'явив поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.1 ґ) ПДР Укрїни. Дане правопорушення було зафіксоване постановою серії ЕАВ № 538099 від 15.08.2018 року, де позивач був визнаний винним у його вчиненні, з накладенням адміністративного стягнення, передбаченого ч.1ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені вони) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що Водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського;

Частиною 1 вказаної статті також передбачено, що Водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським визначено частиною 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Крім того, частиною 2 вказаної статті визначено, що Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (далі - ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що право вимагати від водія пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, виникає у поліцейського при зупинці транспортного засобу відповідно до положень ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», при цьому поліцейський зобов'язаний детально пояснити підстави зупинки. За відсутності підстав, передбачених вказаною статтею, для зупинки транспортного засобу, вимога поліцейського про надання для перевірки полісу обов'язкового страхування є такою, що не ґрунтується на законі, а тому не може породжувати у водія відповідного обов'язку.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, позивача, як водія транспортного засобу, було зупинено за порушення вимоги дорожньої розмітки 1.18 та дорожнього знаку 5.16. про що водія було детально поінформовано.

Проте водій із цим обвинуваченням не погодився, заперечуючи сам факт порушення ним ПДР, та пред'явив поліцейським своє водійське посвідчення для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Але позивача не було притягнуто за вказане порушення до адміністративної відповідальності.

Також, суду не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем вказаних вимог дорожньої розмітки.

Навпаки, позивача притягнуто до відповідальності за непред'явлення поліцейським полісу обов'язкового страхування.

Вказане свідчить, що вимога про зупинку транспортного засобу позивача не ґрунтувалась на положеннях ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а метою зупинки транспортного засобу було не порушення позивачем вимог ПДР, а перевірка документів водія на право керувати транспортним засобом без підстав визначених зазначеною нормою закону.

За такого, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів законності зупинки позивача поліцейськими, їх вимоги пред'явити для перевірки полісу обов'язкового страхування не можуть створювати для водія відповідного обов'язку, а тому до його не може бути притягнуто за це до відповідальності.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що поліцейський не міг притягти водія за обидва порушення одночасно, судом до уваги не приймається, тому що, діючим законодавством такі обмеження не передбачені.

Посилання представника позивача на ту обставину, що позивач був зупинений за порушення ПДР судом до уваги не приймається, оскільки таке твердження нічим не підтверджено, є припущення, на якому не може ґрунтуватись рішення суду.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова серії ЕАВ № 538099 від 15.08.2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 243, 246 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕАВ № 538099 від 15.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - скасувати.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Повне судове рішення буде складено 23.11.2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївської області, ідентифікаційний код 40108646, місце знаходження м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б.

Головуючий суддя: І.О.Притуляк