Ухвала суду № 7808916, 17.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року № 4566/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Сапіги В. П., Богаченка С. І.,

при секретарі судового засідання – Гром В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне до приватного підприємства «Тріас-Т» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 листопада 2008 року, Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Рівне до приватного підприємства «Тріас-Т» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків терміном на 90 днів, а саме:

• № 2600473013270 (Рівненська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк», вул. Кавказька, 3, м. Рівне, МФО 333012);

• № 26009054704240 (регіональна філія Приватбанку, вул. Відінська, 8, м. Рівне, МФО 333391);

• № 26059054703484 (регіональна філія Приватбанку, вул. Відінська, 8, м. Рівне, МФО 333391).

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Рівне обґрунтовано тим, що відповідно до п. 9 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 386 від 25 вересня 2001 року (із наступними змінами та доповненнями) Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято рішення № 23 від 12 листопада 2008 року про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку приватного підприємства «Тріас-Т», а згідно пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року (із наступними зміна ми та доповненнями) арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку передбаченому законодавством.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суд від 13 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено наявність саме у нього законних підстав для проведення позапланової перевірки відповідача та наявності законних підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку відповідача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем – Державною податковою інспекцією у м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що факт складання акту про незнайдення платника податків від 04 листопада 2008 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне свідчить, що приватне підприємство «Тріас-Т» штучно створює об’єктивні причини з метою відмови від проведення перевірки, а тому наявні підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках відповідача. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року (із наступними змінами та доповненнями) правомірним є той факт, що Державна податкова адміністрація в Рівненській області доручила провести перевірку Державній податковій інспекції у м. Рівне.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2008 року начальником ГВПМ ДПІ у м. Рівне внесено подання про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача (А. с. 18). Як на підставу винесення такого подання вказано пп. «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а зокрема, відсутність позивача за юридичною адресою, про що складено акт про незнайдення платника податків від 04 листопада 2008 року (А. с. 16). На підставі вказаного подання, начальником Державної податкової інспекції у м. Рівне винесено рішення № 23 від 12 листопада 2008 року про звернення з позовною заявою про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача (А. с. 17).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесення такого подання та рішення суперечить п. п. 9.3.9 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказаним положенням закону не передбачено такого способу адміністративного арешту активів, як зупинення операцій на рахунках відповідача, а вказано, що за рішенням суду можливе застосування лише арешту коштів на рахунках платника податків.

Водночас, судом першої інстанції вірно зазначено, що Порядок застосування адміністративного арешту активів платників податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 386 від 25 вересня 2001 року (із наступними змінами та доповненнями), виходячи із змісту ч. 4 ст. 9 КАС України повинен застосовуватися в частині, що не суперечить ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такий висновок суду першої інстанції кореспондує п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року, в якій зокрема зазначено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2008 року (А. с. 35) правом на проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Тріас-Т» з питань взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД « Професіонал» (код 33011920, м. Тернопіль) за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року (включно), наділено виключно працівників Державної податкової адміністрації у Рівненській області, а тому приймаючи на підставі згаданої постанови рішення наказ про проведення такої, позивач діяв поза межами повноважень визначених даною постановою та ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що є порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

А пеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року в справі № 2а-5745/08/1770 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено – з дня складення ухвали в повному обсязі

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Сапіга

С. І. Богаченко