Ухвала суду № 7808889, 26.01.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року № 2992/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Богаченка С.І.

при секретарі судового засідання Куземському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, з участю третьої особи міського голови м. Львова Садового А.І., про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради з участю третьої особи міського голови м.Львова Садового А.І. про визнання протиправним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральних збитків в розмірі 50000 грн. та видатків на правову допомогу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що його незаконно звільнено із зазначеної посади розпорядженням Львівського міського голови від 07.05.2008р. через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, так як належним чином його не ознайомили з розпорядженням міського голови про поновлення на роботі і таке розпорядження є фіктивним. При звільненні з роботи у нього не отримано пояснення про причину відсутності на роботі, розпорядження про звільнення з роботи підписано на бланку міського голови від імені останнього невідомою особою.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 26 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Львівського міського голови від 07.05.2008р. №400-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради з 7 травня 2008 року, зобов»язано Львівського міського голову видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради. Стягнуто з Львівської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21054 грн. без врахування всіх податків і зборів. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 і стягнення заробітку в межах платежу за один місяць в сумі 2807,26 грн. допущено до негайного виконання. Стягнуто з Львівської міської ради моральну шкоду в сумі 15000 грн. та 10000 грн. судових витрат.

Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 був за межами України в період, в який, як вказує відповідач,він повідомляв позивача про його поновлення на роботі і необхідність з»явитись на роботі, відсутність позивача на роботі в період з 24.04.2008р. по 07.05.2008р. мала поважну причину, а тому він не знав і не міг знати про своє поновлення на роботі та про час, з якого мав приступити до роботи. Тому звільнення ОСОБА_1 через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин на підставі ст.40 п.4 КЗпП України є протиправним. Крім того, судом зазначено, що своїми протиправними діями відповідач завдав ОСОБА_1 моральну шкоду, розмір якої обмежив 15000 грн., а також задоволив вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн. з урахуванням договору про надання правової допомоги та квитанції до прибуткового касового ордеру.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Львівська міська рада з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що 24.04.2008р. Львівським міським головою видано розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин відповідно до виконавчого листа Галицького районного суду м.Львова від 19.09.2006р. про поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, однак у зв»язку з відсутністю його на роботі 5 та 6 травня 2008 року Львівським міським головою 07.05.2008р. видано розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, що безпідставно не взято до уваги судом. Крім того, апелянт зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу також визначені судом не обґрунтовано, так як позовні вимоги задоволено безпідставно.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що розпорядженням Львівського міського голови від 24.04.2008р. №337-к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради з 24.02.2004р. відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 31.08.2006р. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2006р.

Львівською міською радою 25.04.2008р. позивачеві скеровано рекомендаційний лист, яким проінформовано про прийняття міським головою м.Львова вказаного розпорядження №337-к від 24.04.2008р., який отримано, на думку відповідача, 30.04.2008р., проте на роботу ОСОБА_1 не з»явився, телеграмами від 5 і 6 травня 2008 року викликався на роботу для дачі пояснення про причини невиходу на роботу та знову не з»явився та не надав таких пояснень. Тому 7 травня 2008 року видано розпорядження міського голови №400-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно листа Державної прикордонної служби України від 11.09.2008р. ОСОБА_1 30.04.2008р. о 04 год. 27 хв. пройшов прикордонний контроль в напрямку виїзду з України і вилитів рейсом Львів-Хургада.

З листа ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» від 03.09.2008р. вбачається, що ОСОБА_1 значиться в списках пасажирів, які 30.04.2008р. здійснили переліт міжнародним рейсом за маршрутом Львів-Хургада.

Як вбачається з закордонного паспорта ОСОБА_1, він 30.04.2008р. отримав візу і прибув на територію Республіки Єгипет та повернувся в Україну 10 травня 2008 року.

Відповідно до листа відділу кадрів Львівської міської ради від 25.04.2008р., ОСОБА_1 повідомлено про поновлення на роботі без зазначення дати, з якої слід приступити до роботи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був за межами України в період, в який його повідомлялось відповідачем про поновлення на роботі та необхідність з»явитись на роботі, а тому цією обставиною спростовуються доводи апелянта про те, що позивача належним чином повідомлено про поновлення на посаді і необхідність виходу на роботу, так як відсутність ОСОБА_1 на роботі в період з 24.04.08р. по 07.05.08р. мала обґрунтовану причину.

Колегія суддів погоджується також з думкою суду про те, що розпорядження від 07.05.2008р. №400-к видане з порушенням вимог п.4.6.8. «Інструкції з діловодства у Львівській міській раді та її виконавчих органах, комунальних підприємствах, установах, організаціях», відповідно до якого у випадку коли посадова особа відсутня, то документ підписує особа, яка виконує її обов»язки, при цьому обов»язково зазначається посада особи і її прізвище та не допускається підписання документа з прийменником «за» або проставлення риски перед найменуванням посади. Проте вказане розпорядження від 07.05.2008р. №400-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1» підписане на бланку Львівського міського голови від імені міського голови виконуючим обов»язки міського голови Львова.

Крім того, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні суду, підписання виконуючим обов»язки міського голови розпорядження про звільнення заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради суперечить розпорядженню Львівського міського голови від 29.12.2006р. №957-к «Про затвердження номенклатури посад міського голови», оскільки ним затверджений перелік посадових осіб міської ради та її виконавчих органів, призначення яких на посади і звільнення здійснюється розпорядженням міського голови і цим переліком передбачено посаду, з якої звільнено ОСОБА_1

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, то колегія суддів відзначає наступне: матеріалами справи встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 31.08.2006р. позивача було поновлено на посаді заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради з 24.02.2004р., проте дане рішення суду не виконувалось відповідачем до 24.04.2008р. І лише через численні звернення позивача до прокуратури Львівської області щодо невиконання рішення суду посадовими особами Львівської міської ради було прийняте розпорядження міського голови м.Львова №377-к від 24.04.2008р. «Про поновлення на посаді ОСОБА_2». За таких обставин судом обґрунтовано зазначено, що за період невиконання судового рішення позивач терпів душевні страждання, моральні переживання та матеріальні нестатки, що призвело до погіршення стосунків з рідними і близькими, унеможливило реалізацію планів позивача та погіршило його життєві зв»язки з оточуючими, а тому протиправним розпорядженням від 07.05.2008р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_2» йому завдано моральної шкоди, розмір якої обґрунтовано обмежено судом 15000 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано договір від 12.05.2008р. про надання правової допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордеру №8 на 10000 грн.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.,ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Франківського районного суду м.Львова від 26 грудня 2008 року у справі №2а-365/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.П. Любашевський

С.І. Богаченко

Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2010р.

У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, що виник внаслідок несплати суми фінансових санкцій, застосованої до нього за порушення порядку здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідач не є субєктом підприємницької діяльності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обгрунтовані неправильним застосуванням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95 (далі Закон № 481/95).

У письмовому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду з наступних підстав.

За наслідками проведеної Контрольно-ревізійним відділом в Долинському районі Івано-Франківської області ревізії складено акт ревізії від 03.07.2007 року № 35-18/17, у якому встановлено, що відповідачем в порушення п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проводилися придбання та реалізація тютюнових виробів через магазин без наявності ліцензії: за 2006 рік придбано та реалізовано тютюнових виробів на суму 12198,31 грн., а за січень-травень 2007 року на 2761,6 грн. Всього на суму 14959,91 грн.

На підставі цього акта ревізії згідно із абзацом пятим частини 2 статті 17 Закону № 481/95 позивачем прийнято рішення від 22.08.2007 року № 090081, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 29919,82 грн.

З таким висновком податкового органу безпідставно не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95 роздрібна торгівля діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку ( стаття 1 Закону № 481/95) . Відповідно до цього Закону до таких видів діяльності належить, зокрема, роздрібна торгівля тютюновими виробами.

Згідно із частиною 4 статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 3 статті 8 ГК України).

Аналіз пункту 26 Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого Указом Президента України від 31.07.1998 року № 827/98, чинного на час виникнення та існування спірних відносин, свідчить про право органів і установ виконання покарань на здійснення виробничо-господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідач орган виконавчої влади був наділеним господарською компетенцією, а отже, виступав як субєкт господарювання, у звязку з чим мав право на здійснення зазначеного виду діяльності лише за наявності ліцензії.

У звязку з наведеним є правомірним застосування фінансових санкцій згідно з рішенням від 22.08.2007 року № 090081 у розмірі 29919,82 грн.

Відмовляючи у позові, судом першої інстанції не враховано, що дія Закону № 481/95 поширюється не лише на субєктів підприємницької діяльності, а й на інших субєктів господарювання, до яких у спірному правовідношенні належить відповідач.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері здійснення позивачем контрольних функцій за наявністю у відповідача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на підставі чого контролюючим органом згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 481/95 прийнято рішення про стягнення штрафу, передбаченого частиною 2 цієї статті, за невиконання якого відповідно до частини 5 зазначеної статті сума штрафу стягується за рішенням суду.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції не звернуто уваги на помилковість визначення позивачем предмета позову податковим боргом, погашення якого здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, який не поширюється на спірні відносини, замість визначення спірної грошової суми як суми штрафу, що стягується на підставі рішення суду згідно із Законом № 481/95.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Доводи скарги спростовують висновки суду, у звязку з чим скарга підлягає задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Івано-Франківській області задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року у справі № 2-а-1265/08 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Долинського виправного центру (№ 118) управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 14316927) 29919 (двадцять девять тисяч девятсот девятнадцять гривень) 82 (вісімдесят дві копійки) фінансових санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: С.І. Богаченко

В.П. Любашевський

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2010 року.