Рішення № 78052966, 12.11.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4163/16-ц

Провадження № 2/0182/1018/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.11.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

при секретарі – Рахуба О.Г.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя Дніпропетровської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Спочатку Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 333 933,90 грн.

Згодом позивач зменшив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 25 575,90 доларів США та 218 798,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 29 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 110/11-0274, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в умі 25 000,00 доларів США зі сплатою 13,50 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 28 серпня 2028 року включно.

Того ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 110/11/1-0274, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року житловий будинок з надвірними будівлями № 36 по вул. Чалого в м. Нікополі Дніпропетровської області.

24 червня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року, за умовами якої був пролонгований кінцевий термін погашення суми основної заборгованості до 28 серпня 2033 року.

Взяті на себе зобов’язання за кредитним договором відносно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та комісій у встановленні Договором кредиту терміни, відповідач ОСОБА_2 не виконує, у зв’язку з чим у неї склалась заборгованість за кредитом.

Станом на 27 грудня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком з урахуванням зменшених позовних вимог становить 25 575,90 доларів США та 218 798,14 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за відсотками – 21 460,40 доларів США;

- заборгованість за простроченими відсотками – 4 115,50 доларів США;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 56 588,31 грн.

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 162 209,89 грн.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за спірним Договором кредиту, 29 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з кожним окремо були укладені Договори поруки № 110/11/2-057 та № 110/11/2-058.

За умовами вказаних договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов’язалися у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також штрафних санкцій у розмірі та в порядку, передбачених Договором кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 протиправно всупереч умов договору, не повертає позивачу кредит, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, та в своїх запереченнях від 21 лютого 2017 року зазначила, що вважає позов необґрунтованим та не справедливим, оскільки позивач вже звертався до неї та поручителів з позовом про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, та з цього приводу 02 березня 2010 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації українських банків ухвалено рішення, яким стягнуто з них солідарно заборгованість за кредитним договором № 110/11-0274 в сумі 233 777,39 грн.

Під час судового засідання 12 листопада 2018 року, яке проводилося в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги Банку підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечила та зазначила, що на її думку дія спірного кредитного договору припинена, оскільки позивач в 2010 році передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення боргу та по даній справі Постійно діючим Третейським судом при асоціації українських банків було ухвалено рішення, яке набуло чинності та на виконання якого з відповідача стягуються ці кошти в примусовому порядку.

У зв’язку з цим ОСОБА_2 просила суд відмовити АТ «Укрсоцбанк» у задоволенні їх позову.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти доводів відповідача та пояснив, що на даний час вони не просять суд стягувати з відповідачів тіло кредиту, тобто зменшили свої позовні вимоги урахувавши рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 02 березня 2010 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляд справи повідомлялися у відповідності до вимог ч. 6,7 ст. 128 ЦПК України, однак відзиву на позов не надали та жодних заяв або клопотань від них до суду не надходило.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Заслухавши сторони, дослідивши усі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що 29 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 110/11-0274 (а.с.9-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року Банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 13,50 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 1 до цього Договору. З кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 28 серпня 2028 року.

Одночасно з укладанням спірного Договору кредиту, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 110/11/1-0274, згідно п. 1, 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року житловий будинок з надвірними будівлями № 36 по вул. Чалого в м. Нікополі Дніпропетровської області (а.с.13-14).

24 червня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року, за умовами якої був пролонгований кінцевий термін погашення суми основної заборгованості до 28 серпня 2033 року (а.с.15).

Також, на забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним Договором кредиту, 29 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та окремо з кожним з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені Договори поруки № 110/11/2-057 та № 110/11/2-058 (а.с.17-19).

Відповідно до пунктів 1.1. кожного з вказаних договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожен окремо зобов’язалися у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також штрафних санкцій у розмірі та в порядку, передбачених Договором кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановленні кредитним договором терміни, не виконує, у зв’язку з чим неї склалась заборгованість за кредитом.

Тому у 2010 році Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся до Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків з позовом про дострокове стягнення з відповідачів заборгованості за спірним Договором кредиту.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 02 березня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку 233 777,39 грн. заборгованості за спірним кредитним договором.

28 вересня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист на стягнення зазначеної заборгованості (Справа № 6-1536/2010)(а.с.61,72,96).

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 від 25 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження (а.с.98).

Під час судового засідання, відповідач ОСОБА_2 підтвердила той факт, що з її заробітної плати стягуються кошти на виконання зазначеного рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації український банків про стягнення заборгованості за кредитом. На підтвердження даних обставин нею були надані звіти про здійснені відрахування та виплати з її заробітної плати, а також довідку про доходи (а.с.74,75). Однак до цього часу рішення суду в повному обсязі не виконано.

Даний факт представником позивача не оспорювався.

Станом на 27 грудня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком з урахуванням рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації український банків від 02 березня 2010 року становить 25 575,90 доларів США та 218 798,14 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за відсотками – 21 460,40 доларів США;

- заборгованість за простроченими відсотками – 4 115,50 доларів США;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 56 588,31 грн.

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 162 209,89 грн.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, вказана заборгованість за відсотками розрахована Банком починаючи з 29 серпня 2008 року по 26 грудня 2017 року, розрахунок заборгованості за відсотками – не отримані доходи (відсотки нараховані на прострочену заборгованість) проведений з 16 лютого 2009 року по 26 грудня 2017 року, пеня за несвоєчасне повернення кредиту розрахована з 27 грудня 2016 року по 18 грудня 2017 року, а пеня за несвоєчасне повернення відсотків розрахована за період з 27 грудня 2016 року по 26 грудня 2017 року (а.с.137,138).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У пункті 3.2.3 Договору кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій с зокрема у разі затримання позичальником сплати кредити (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на 30 календарних днів (а.с. 10 на звороті).

Згідно з пунктом 3.3.14. Договору кредиту № 110/11-0274 від 29 серпня 2008 року позичальник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі штрафні санкції (пеню, штраф) у випадках, визначених п.п.2.7.3., 3.2.3., 5.4. цього Договору.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк АТ «Укрсоцбанк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 02 березня 2010 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» .

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з часу звернення Банку з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, і вважається такою, що має бути виконана у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разіпорушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується.Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене можна зробити наступні висновки.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що вони не вимагають стягнення з відповідачів тіло кредиту, а просять лише стягнути заборгованість за відсотками, заборгованість за простроченими відсотками та пеню за несвоєчасне їх повернення, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Таку позицію висловив ОСОБА_6 Верховного Суду в своїй Постанові від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступивши від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,76,81,89,213,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 258,526,559,629,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд

вирішив:

Відмовити Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя: ОСОБА_7