Рішення № 78020392, 20.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року (о 13 год. 50 хв.)Справа № 808/2321/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (далі – УСЗН ЗМР по Заводському району, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача від 06.06.2018 №03/01-21/2582 у взятті малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на облік з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;

зобов’язати відповідача взяти в установленому Мінсоцполітики порядку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за його місцем проживання на облік з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, а саме: ортопедичним взуттям та надати оригінал направлення у паперовому вигляді за формою, затвердженою Мінсоцполітики, в одному примірнику до відповідного закладу для замовлення ортопедичного взуття.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 18 травня 2018 року під час консультації в ПП «Мед-Приват» отримано консультативний висновок лікаря ортопеда-травматолога, яким дитині встановлено діагноз: Плоско-вальгусна деформація стоп ІІІ ступеню, одна з рекомендації: ортопедичне взуття з високим жорстким задником + устілка, у зв’язку із чим 21 травня 2018 року нею отримано також висновок ЛКК КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» №125 про необхідність ортопедичного взуття 2 пари. Пояснює, що 29 травня 2018 року звернулась до відповідача із заявою про взяття сина на облік для безоплатного забезпечення засобом реабілітації та надання направлення до відповідного закладу для замовлення ортопедичного взуття, проте 11 червня 2018 року отримано листа від УСЗН ЗМР по Заводському району, яким відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви з тих підстав, що відповідно до Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженого постановою КМУ від 05.04.2012 №321, ортопедичним взуттям забнеезпечуються тільки діти-інваліди. Позивач вважає таку відмову органу соціального захисту населення незаконною та такою, що порушує права її малолітнього сина згідно з Законом України «Про охорону дитинства», у зв’язку із чим просить зобов’язати УСЗН ЗМР по Заводському району взяти в установленому законодавством порядку ОСОБА_2 на облік за його місцем проживання з метою безоплатного забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.

Ухвалою судді від 31.08.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 18 вересня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 11 вересня 2018 року надіслав суду заперечення на адміністративний позов (№ 28194), у якому, зокрема, посилається на п. 1, 3, 12, 15, 37 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженого постановою КМУ від 05.04.2012 №321, та зауважує, що станом на 05.09.2018 позивач не надав документи до управління, що підтверджують статус дитини-інвалід для отримання ортопедичного взуття. Враховуючи викладене, вважає, що підстав для визнання дій управління неправомірними не має, управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія І-ЖС №226914 від 10.04.2013.

18 травня 2018 року під час консультації в ПП «Мед-Приват» отримано консультативний висновок лікаря ортопеда-травматолога, яким дитині встановлено діагноз: Плоско-вальгусна деформація стоп ІІІ ступеню, одна з рекомендації: ортопедичне взуття з високим жорстким задником + устілка.

29 травня 2018 року позивач звернулась до УСЗН ЗМР по Заводському району із заявою про взяття на облік дитини з метою забезпечення ортопедичним взуттям (п. 7 Переліку технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення) згідно з висновком ЛКК, до якої була додана Довідка №125 ЛКК КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4».

Проте, листом від 06.06.2018 №03/01-21/2582 відповідач із посиланням на приписи п. 12, 37 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженого постановою КМУ від 05.04.2012 №321, повідомив про відсутність підстав для включення вказаної заяви в роботу.

Вважаючи відмову органу соціального захисту протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають не задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Законів України №875-ХІІ від 21.03.1991 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875), №2961-IV від 06.10.2005 «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (далі - Закон №2961), положеннями Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю а інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженим постановою КМУ від 05.04.2012 №321 (далі Постанова №321).

Статтею 4 Закону №875 передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Згідно зі ст. 5 Закону №875 порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону №875 порядок та умови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності закріплені в Законі №2961.

Статтею 5 Закону №2961 передбачено, що державна політика України у сфері реабілітації інвалідів, зокрема, забезпечує доступність технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення, регламентує правові, економічні, соціальні умови надання інвалідам, дітям-інвалідам реабілітаційних послуг з урахуванням їх функціональних можливостей, потреби у виробах медичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

За змістом ст. 26 Закону №2961 держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю є, зокрема, протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття.

Частиною 8-9 ст. 26 Закону визначено, що безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за індивідуальною заявкою особи з інвалідністю, послугами з післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді грошової допомоги особам з інвалідністю для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали зазначені заявки та відповідають кваліфікаційним вимогам, які визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та перелік технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №321 від 05.04.2012.

Відповідно до п. 2 Постанови № 321 до технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах рад (далі - органи соціального захисту населення), належать, зокрема, протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття.

Особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).

За приписами п. 5 Порядку № 321 технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб за рахунок коштів державного бюджету, виготовляються, постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики (далі - підприємства). Перелік підприємств визначається зазначеним Міністерством.

Згідно з п. 12 цього Порядку особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші особи забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації в порядку черговості.

Першочергово забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації та отримують компенсацію діти з інвалідністю, позачергово - постраждалі внаслідок антитерористичної операції, жінки після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії, з порушеннями розвитку молочних залоз, особи з інвалідністю у разі первинного забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та постраждалі внаслідок антитерористичної операції пріоритетно забезпечуються взуттям на протези нижніх кінцівок, взуттям на ортези (апарати, тутори) нижніх кінцівок та ортопедичним взуттям при таких патологіях нижніх кінцівок.

У відповідності до п. 37 Порядку № 321 діти з інвалідністю та діти віком до 18 років забезпечуються протезно-ортопедичними виробами у міру виростання, що підтверджується довідкою ЛКК про зміну антропометричних даних (за винятком ортопедичного взуття).

Діти з інвалідністю, антропометричні розміри яких не змінилися, забезпечуються двома парами ортопедичного взуття на рік на вибір - зимовим або літнім. У разі зміни антропометричних даних, що підтверджується довідкою ЛКК, діти з інвалідністю, з патологіями нижніх кінцівок, передбачених пунктом 12 цього Порядку, забезпечуються ортопедичним взуттям у кількості не більше чотирьох пар на рік. Довідка ЛКК про зміну антропометричних даних може бути подана не раніше ніж через два місяці з дати останньої видачі взуття та є підставою для забезпечення лише однією парою взуття.

Пунктом 14 Порядку № 321 визначено, що облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації або виплату компенсації (далі - облік), ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання таких осіб.

Орган соціального захисту населення має право взяти на облік в установленому Мінсоцполітики порядку особу з інвалідністю, дитину з інвалідністю, іншу особу за їх місцем проживання/перебування.

Для взяття на облік, у відповідності до приписів п. 15 Порядку № 321, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законні представники подають органу соціального захисту населення, виконавчому органу ради об’єднаної територіальної громади заяву про взяття на облік за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи, зокрема, паспорт громадянина України або свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років); висновок МСЕК про встановлення інвалідності для осіб з інвалідністю (для дітей з інвалідністю - висновок ЛКК) - у разі коли особа вперше звертається до органів соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності; індивідуальна програма (для особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю) або висновок ЛКК (для інших осіб, осіб з інвалідністю, група інвалідності яких установлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився), що містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (індивідуальна програма не пред’являється особами з інвалідністю для виплати компенсації за спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією у випадках, передбачених пунктами 7-9 цього Порядку).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час первинного звернення позивача із заявою про взяття на облік від 29.05.2018 позивачем не подано до управління документи, що підтверджують статус дитини-інваліда для отримання ортопедичного взуття, а саме висновок про встановлення інвалідності для дітей з інвалідністю та індивідуальну програму.

Під час винесення рішення судом враховано також, що 06.09.2018 позивач повторно звернувся до управління з заявою та надала необхідні документи згідно з п. 15 Порядку № 321, а саме: заява і паспорт (як законний представник), висновок МСЕК від 22.06.2018, індивідуальну програму №270 від 23.08.2018 реабілітації дитини-інваліда, де зазначено, що інвалідність встановлена по слуху, а супутні захворювання – деформація ступнів, що є підтвердженням на отримання ортопедичного взуття.

Так, спеціалістом управління заведена особова справа на дитину-інваліда ОСОБА_2 та видано законному представнику гр. ОСОБА_1 направлення №37573859/2018/295, №37573859/2018/296 від 06.09.2018 на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (ортопедичне взуття).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (місце проживання: 69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 18, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (місцезнаходження: 69009, м. Запоріжжя, вул. Аматорська, 56, код ЄДРПОУ 37573859) про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак