Рішення № 78020373, 23.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року (о 18 год. 00 хв.)Справа № 808/389/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач 1), до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України, відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування сум боргових зобов’язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб, що відображені в інтегрованій картці платника податків нараховані на цей час;

зобов’язати відповідача внести інформацію в інтегровану картку платника податків позивача про вилучення неправомірно нарахованих сум податкового зобов’язання в сумі 153 010,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що на підставі отриманої від відповідача 1 інформації про наявність у ОСОБА_3 податкового боргу та нарахування пені вбачається посилання на інформацію згідно з інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» податковий борг позивача виник у 2002 році з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 89 679,37 грн. Зауважує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі №2а-0870/10463/11, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, за позовом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, за участі третіх осіб: УДКС України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області, УДКС України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області, ДПІ у Жовтневому районі про стягнення заборгованості у розмірі 94 502,66 грн. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Звертає увагу суду, що зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 у повному обсязі та у встановлені строки виконав зобов’язання щодо розрахунків бюджетом за період 2003-2011 років. Крім того, судом під час розгляду справи №808/7705/14 за позовом ОСОБА_3 до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень також встановлено про відсутність належним чином доведення відповідачем факту виникнення у ОСОБА_3 податкового боргу (не надано жодного доказу на підтвердження цього факту, окрім облікової картки) та існування такого боргу протягом 2003-2013 років та дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ОСОБА_3 пені за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань. Додатково звертає зазначає, що починаючи з 2001 року по 2016 рік включно ОСОБА_3 декларує свій майновий стан, отримані доходи та сумлінно сплачує податки в розмірі та в порядку згідно з чинним законодавством, а сума податкового боргу в розмірі 153 010,25, зазначена в відповіді від 27.12.2017 №4210/14/08-01-49-03 є незаконною та нарахованою всупереч рішенням судів. Виходячи з наведеного, вважає дії щодо нарахування сум боргових зобов’язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб, що відображені в інтегрованій картці платника податків нараховані на цей час протиправним, у зв’язку із чим просить суд зобов’язати відповідача внести інформацію в інтегровану картку платника податків позивача про вилучення неправомірно нарахованих сум податкового зобов’язання в сумі 153 010,25 грн.

Ухвалою судді від 26.02.2018 відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 26 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач 1 позов не визнав, 26 березня 2018 року надіслав до суду відзив (вх. №9842), у якому зауважує, що ГУ ДФС у Запорізькій області обліковує податковий борг за ОСОБА_3 з 2001 року, який жодного разу не переривався, впродовж цих років позивач жодного разу повністю не погашав суму заборгованості. Наголошує, що з позовної заяви контролюючий орган не вбачає з чим саме позивач не згоден, а саме з якою сумою, що на думку позивача не правомірна та повинна бути виключена з картки платника податку, тому суттєвих заперечень контролюючий орган на зараз не має змоги надати, тільки після конкретного визначення суми та періоду, що на думку позивача є неправомірними та які дії Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вчинила, буде надана детальна відповідь. До того ж, зауважує, що з позовної заяви вбачається, що позивач не згоден із податковим боргом 2002 року, проте в такому випадку позивач пропустив строк позовної давності для врегулювання даної справи в суді. Повідомляє, що якщо платник податків направляє до контролюючого органу уточнену декларацію за минулі періоди та зменшує несплачене податкове зобов’язання, що виникло відповідно до попередньої декларації то до платника податків застосовуються штрафні санкції згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у разі якщо не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, а тому просить у задоволення позову відмовити.

Згідно із ухвалою суду від 26.03.2018 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 25 квітня 2018 року.

25 квітня 2018 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення (вх. №13201), у яких зазначає, що згідно з інтегрованою карткою платника податків АІС «Податковий блок» ОСОБА_3 податковий борг вперше виник у 2002 році з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 89 679,37 грн. (податкова вимога від 21.10.2002 №1/1500) і з того часу жодного разу не переривався, тому податкова вимога від 2002 року є діюча на сьогодні. До того ж позивач посилається на податковий борг за 2002 рік, що було сплачено позивачем у розмірі 8 108,80 грн., проте не згадує податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2002 №009421710/1 на суму 92 641,20 грн., що не було оскаржено до суду та не було своєчасно сплачено. Повідомляє, що позивачем також не були оскаржені податкові повідомлення-рішення та не були сплачені в строк, тому на дані суми нараховувалась пеня протягом усього часу, проте назараз податковий борг обліковується починаючи з 2015 року, тому вимоги статті 102 Податкового кодексу України дотримані у повному обсязі.

Відповідач 2 позов не визнав також, 25 квітня 2018 року надіслав до суду відзив (вх. №13203), у якому із посиланням на статтю 19-2 Податкового кодексу України зауважує, що внесення змін до ІКП платників податків не належить до функцій ДФС України, а тому просить у задоволення позову відмовити.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2018 підготовче провадження відкладене на 22 травня 2018 року.

Представником позивача надано відповідь на відзив та додаткові пояснення відповідача 1 (вх. №14841 від 14.05.2018), у якій зауважує, що посилання відповідача 1 на існування податкового боргу, який виник у 2002 році, досліджувались Запорізьким окружним адміністративним судом по справі №2а-0870/10463/11 за позовом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, зазначений позов був вимогою податкового органу щодо стягнення заборгованості в сумі 94 502,66 грн., проте судом досліджено та з’ясовано обставини, на які посилався по справі, досліджено та надано правову оцінку доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог та винесено рішення про відмову в задоволенні позову. Проте, після набрання законної сили судового рішення від 30.10.2012 показники «недоїмки» та «несплаченої пені» не змінились, таким чином, вважає, що відповідач 1 не бере до уваги рішення суду та вважає свої вимоги обґрунтованими та законними, а суми, які були спростовані рішенням суду продовжують обліковуватись, а призвели до нарахування суми, що оскаржується зараз. Також, пояснює, що в продовження перекручення інформації щодо сплати позивачем податків відповідач 1 надає інформацію про несплату позивачем податкових повідомлень-рішень, перелічених в додаткових поясненнях, але зазначені періоди (2003-2011 роки) були досліджені Запорізьким судом по справі №808/7705/14, що відобразилось в постанові від 28.05.2015. Отже, на думку представника позивача, судами неодноразово встановлювалось безпідставне нарахування ОСОБА_3 відповідачам 1 податкових зобов’язань та пені за несвоєчасну сплату за весь досліджений період, крім того, судами неодноразово наголошувалось на неправомірному нарахуванні податкових зобов’язань поза межами 1095 днів, що порушує права платника податків та звільняє такого від податкового зобов’язання відповідно до вимог законодавства України. Таким чином, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність у позивача податкового боргу за податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування. Вважає, що строки позовної давності за зобов’язання, які виникли в період 2002 року, на які посилається відповідач 1 вийшли, а за період 2015-2017 роки невиконаних зобов’язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у ОСОБА_3 не має та відповідно штрафних санкцій у вигляді пені або штрафів не може бути, крім того, суми заборгованості були спростовані рішеннями суду, будь-які нарахування за минулі періоди є незаконними, тому що право на такі нарахування та стягнення по ним скасовані рішеннями судів, які містяться в додатках та наявні в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 22.05.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 20 червня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 20.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 24 липня 2018 року.

Процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 20.06.2018, було продовжено згідно з ухвалою суду від 24.07.2018 до 24 вересня 2018 року.

В період з 23.09.2018 по 25.09.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі наказу від 18.09.2018 №57 «Про відрядження», у зв’язку із чим розгляд справи призначено на 23 жовтня 2018 року.

23 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та письмових поясненнях, а також додаткові письмові пояснення. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників учасників справи та покази свідків, судом встановлені наступні обставини.

У липні 2003 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості по прибутковому податку з приватного нотаріуса ОСОБА_3В з урахуванням уточнення в сумі 58 443,66 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2005 по справі №06-12895ск06 в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13.03.2006 зазначене рішення суду першої інстанції скасоване, постановлено частково задовольнити позов і стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по прибутковому податку в розмірі 52 676,00 грн.

Проте, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 10.01.2007 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково вищевказані рішення судів скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У подальшому, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2007 у справі №2а-334/03 у задоволенні адміністративного позову відмовлено, у зв’язку із пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 до контролюючого органу були подані податкові декларації про доходи одержані за рік, у тому числі:

за 1999 рік від 25.02.2000, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 313 000,00 грн. (82 090,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 230 910,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2000 рік від 26.02.2001, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 329 594,00грн. (86 239,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 243 355,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2001 рік від 27.03.2002, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 344 635,00 грн. (304 091,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 40 544,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2002 рік від 31.03.2003, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 443 987,00 грн. (273 378,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 170 609,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2003 рік від 30.03.2004, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 314 246,00 грн. (256 159,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 58 087,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2004 рік від 31.03.2005, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 217 687,00 грн. (107 894,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 109 793,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2005 рік від 27.03.2006, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 307 939,00 грн. (46 964,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 260 975,00 грн. – сума чистого доходу);

за 2006 рік від 28.03.2007, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 290 630,11 грн. (53 215,15 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 237 414,96 грн. – сума чистого доходу);

за 2007 рік від 28.03.2008, у якій зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 383 977,00 грн. (66 469,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 317 508,00 грн. – сума чистого доходу).

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначались податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, зокрема:

від 09.04.2002 №0009421710/0 на суму 8 108,80 грн. та №009431710/0 на суму 3 333,33 грн., які вручено під розпис позивачу 15.04.2002;

від 14.05.2002 №009421710/1 на суму 92 641,20 грн. та №0009431710/1 на суму 1 388,50 грн., які вручено під розпис позивачу 31.07.2002;

від 12.08.2002 №009421710/2 на суму 92 641,20 грн. та №0009431710/2 на суму 1 388,50 грн., які вручено під розпис позивачу 28.08.2002;

від 31.03.2003 №004841710/0 на суму 54 804,21 грн. та №004851710/0, які вручено під розпис позивачу 21.04.2003,

від 13.04.2005 №0002951710/0 на суму 27 939,31 грн., яке вручено поштою представнику позивача 13.05.2005,

від 27.03.2006 №0003681710/ на суму 33 926,75 грн.,

від 28.12.2006 №0007821710/0 на суму 47 199,11 грн. та №0007811710/0 на суму 333,33 грн., які були направлені на адресу позивача, проте повернулись контролюючому органу без вручення платнику податків,

від 28.03.2007 №0003321710/ на суму 73 606,14 грн., яке вручене позивачу особисто 02.04.2007,

від 28.03.2008 №003611710/0 на суму 47 626,20 грн.,

від 17.04.2009 №0002931710/0 на суму 65 172,00 грн.,

від 30.04.2010 №0003431701/0 на суму 42 130,23 грн.

Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме 30.10.2002 на адресу позивача поштою направлена податкова вимога №1/1500 від 29.10.2002 на суму 89 679,37 грн., а також 09.12.2002 на адресу ОСОБА_3 поштою направлена податкова вимога від 02.12.2002 №2/1664 на суму 94 401,20 грн., які вручені особисто позивачу 01.11.2002 та 13.12.2002 відповідно.

Позивачем надано суду докази сплати ним податку з доходів фізичних осіб протягом 2002-2009 років, а саме:

18.04.2002 на суму 8 965,97 грн. (прибуткових податок за 2001 рік);

13.05.2002 на суму 3 333,33 грн. (по строку сплати 14.05.2002);

29.05.2003 на суму 54 804,21 грн. (прибуткових податок за 2002 рік);

13.06.2005 на суму 27 939,31 грн. ( прибутковий податок за 2004 рік);

18.04.2006 на 33 926,75 грн. (прибутковий податок за 2005 рік);

18.09.2009 на суму 90 863,94 грн. (податок з доходів фізосіб за 2006 рік повністю зі строком платежу 18.09.2009 згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 по справі №2а-12/08);

24.04.2008 на суму 47 626,20 грн. (податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік за податковим повідомленням-рішенням №0003611710 від 28.03.2008 зі строк сплати 10.05.2008);

10.06.2009 на суму 65 172,00 грн. (податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік повністю).

Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 у справі №2а-12/08 апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя задоволено частково, постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2008 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0003221710/0 від 28.03.2007 на суму 42 742,20 грн.

Згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009 по справі №2а-2/09 за позовом ОСОБА_4 до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0007811710/0 від 28.12.2006, апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2009, якою скасоване оскаржуване рішення, залишена без змін.

30.03.2009 відповідачем подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року. У поданій декларації зазначено ОСОБА_3 доходи одержані від приватної нотаріальної професійної діяльності 434 480,00 грн.

17.04.2009 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) форми «Ф» №0002931710/0, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 65 172,00 грн. Дане ППР отримано ОСОБА_3 12.05.2009.

10.06.2009 ОСОБА_3 сплачено до місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя 65 172,00 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік повністю зі строком платежу 14.06.2009).

30.03.2010 ОСОБА_3 подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкову звітність, а саме: декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року. У декларації ОСОБА_3 зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 403 501,86 грн. (73 947,07 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 329 554,79 грн. – сума чистого доходу). З урахуванням наведених даних у декларації, дохід, з якого необхідно сплатити прибуткових податок за 2009 рік становить 280 868,00 грн. Також у декларації зазначено суму податку, сплаченого авансом у розмірі 7 302,98 грн.

30.04.2010 ОСОБА_3 по ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано довідку до декларації про доходи, одержані з 01.01.2009 по 31.12.2009.

30.04.2010 ДПІ у Жовтневому районі винесено ППР, відповідно до якого ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 130,23 грн. Це ППР отримано ОСОБА_3 30.04.2010.

31.05.2010 ОСОБА_3 сплачено до місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя 42 130,23 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік повністю зі строком платежу 31.05.2010).

14.01.2011 приватний нотаріус ОСОБА_3 взятий на облік у ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя за №81.

22.04.2011 ОСОБА_3 подано до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року. У декларації ОСОБА_3 зазначені доходи, одержані від приватної нотаріальної діяльності у сумі 283 923,00 грн. (88 323,00 грн. – витрати, пов’язані з одержанням доходу та 195 600,00 грн. – сума чистого доходу).

21.07.2011 ОСОБА_3 сплачено до УДК у Комунарському районі м. Запоріжжя 29 340,00 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік повністю зі строком платежу 01.08.2011).

Крім того, ОСОБА_3 було подано до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя 11.01.2012 проект ОСОБА_4 звіряння за період з 2008 по 2010 роки між приватним нотаріусом ОСОБА_3 та ДПІ у Комунарському районі із проханням підписати.

16.01.2012 представники ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя в телефонному режимі запросили ОСОБА_3 з’явитися до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя для підписання проекту акту, складеного податковою інспекцією. ОСОБА_3 та його представник о 17 год. 45 хв. з’явилися до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя у кабінет №104 для звірки взаємних розрахунків, однак в результаті проведених переговорів, проекту акту звіряння або заперечення на поданий Відповідачем проект ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 не було надано ні ОСОБА_3, ні суду.

Зазначені обставини встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2012 по справі №2а-0870/10463/11 за позовом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області, Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 94 502,66 грн.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2012 по справі №2а-0870/10463/11, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

З зазначеної постанови вбачається, що відповідно до наданого ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя розрахунку встановлюється заборгованість за деклараціями у 2008-2010 роках, інших первинних доказів (документів) наявної заборгованості відповідача суду позивачем не надано. Позивачем не надано доказів (детального розрахунку) в обґрунтування на погашення чого ДПІ у Комунарському районі перераховувало кошти сплачені ОСОБА_3 за платежем податок з доходів фізичних осіб. Матеріалами справи підтверджується факт подання ОСОБА_3 податкової звітності (декларацій з податку на доходи фізичних осіб) та сплати зазначених зобов’язань.

Згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 предметом спору є заборгованість за деклараціями приватного нотаріусу ОСОБА_3 у 2008-2010 роках. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 суми податкових зобов’язань за платежем податок з доходів фізичних осіб за 2008, 2009 та 2010 роки було сплачено, що підтверджується платіжними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Первинних документів щодо існування у відповідача заборгованості за деклараціями у 2008-2010 роках та детального розрахунку за якими позиціями позивач зарахував сплачені ОСОБА_3 кошти за платежем податок з доходів фізичних осіб Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя до суду першої інстанції не надала.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, було встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 встановлена ДПІ у Комунарському районі не підтверджується матеріалами справи, окрім облікової картки, у зв’язку з чим позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними.

Крім того, позивачем були подані до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи, відповідно до яких самостійно визначені податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, у тому числі: за 2011 від 24.04.2012рік на суму 58 859,56 грн.; за 2014 від 28.04.2015 на суму 16 613,29 грн.

У подальшому, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України відповідачем була проведена камеральна перевірка ОСОБА_3 з питання несплати (неперахування) до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог Податкового кодексу України по строку сплати 14.05.2003, 21.05.2003, 14.08.2003, 14.11.2003, 10.09.2004, 04.05.2006, 12.05.2008, 11.06.2009, 31.05.2010, 01.08.2011.

За результатами перевірки 05.08.2014 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя був складений ОСОБА_4 перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення термінів сплати сум податку на доходи фізичних осіб по строку сплати 14.05.2003, 21.05.2003, 14.08.2003, 14.11.2003, 10.09.2004, 04.05.2006, 12.05.2008, 11.06.2009, 31.05.2010, 01.08.2011, відповідно до пп.177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України. Несплачена сума податкового зобов’язання складає 330 324,65 грн.

14.08.2014 ОСОБА_3 було подано заперечення на ОСОБА_4 перевірки, проте згідно відповіді від 21.08.2014 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя зазначені заперечення не були враховані.

На підставі ОСОБА_4 перевірки 21.08.2014 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0010471701, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, до ОСОБА_3 було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 904,88 грн.; №0010481701, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 118 337,40 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із позовом.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2015 по справі №808/7705/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, адміністративний позов ОСОБА_3 до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0010471701 від 21.08.2014, прийняте ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким ОСОБА_3 було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 904,88 грн. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014, прийняте ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким ОСОБА_3 було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 118 337,40 грн.

29.04.2016 ОСОБА_3 подано до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя декларацію про майновий стан і доходи (для підприємців) №9276752637 за 2015 рік. У декларації позивачем зазначена сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 39 229,96 грн.

26.08.2016 ОСОБА_3 сплачено до УК у Комунарському районі м. Запоріжжя 39 229,96 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік).

28.04.2017 позивачем подано до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9270903213 за 2016 рік, у якій зазначена сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 66 242,34 грн.

27.07.2017 ОСОБА_3 сплачено до УК у Комунарському районі м. Запоріжжя 66 242,34 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік).

У грудні 2017 року позивач звернувся до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області із запитом щодо наявної податкової заборгованості, на який листом від 14.12.2017 №4922/10/08-29-17 відповідачем 1 повідомлено, що станом на 14.12.2017 у платника податків наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 152 593,90 грн.

Крім того, листом від 27.12.2017 №4210/14/08-01-49-03 Олександрівське управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило представника позивача, що згідно з інтегрованою карткою платника податків АІС «Податковий блок» ОСОБА_3 податковий борг виник у 2002 році з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 89 679,37 грн. (податкова вимога від 21.10.2002 №1/1500). Станом на 26.12.2017 за ОСОБА_3 обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 153 010,25 грн., у тому числі за термінами виникнення:

- 31.07.2015 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9081860398 від 29.04.2015 у сумі 1 345,97 грн. (з урахуванням сплати);

- 29.04.2016 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для підприємців) №9276752637 від 29.04.2016 у сумі 39 229,96 грн.;

- 26.08.2016 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на Декларацію №75888 від 30.04.2012 у сумі 27 891,22 грн.;

- 27.07.2017 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на Декларацію №75888 від 30.04.2012 у сумі 581,67 грн.;

- 27.07.2017 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на податкову декларацію про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9081860398 від 29.04.2015 у сумі 4 456,26 грн.;

- 31.07.2017 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9270903213 від 28.04.2017 у сумі 66 242,34 грн.

Вважаючи дії щодо нарахування сум боргових зобов’язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб, що відображені в інтегрованій картці платника податків нараховані на цей час протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому також просить суд зобов’язати відповідача внести інформацію в інтегровану картку платника податків позивача про вилучення неправомірно нарахованих сум податкового зобов’язання в сумі 153 010,25 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року відповідно до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, у зв’язку з чим п.2 Положень цього кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про плату за землю», Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", тощо.

Податковим кодексом України закріплено, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом (п.16.1.3 та 16.1.4 Податкового кодексу України), і такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання наведених вище положень, позивачем до податкового органу подавалися відповідні податкові декларації, в яких самостійно визначалися суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в тому числі і по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету), визначений Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №276 (далі-Інструкція №276, яка була чинена на момент виникнення у позивача податкового боргу у розмірі 641418,76 грн.), що була чинна у період з 18.07.2005 по 27.02.2014.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №276 облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Згідно з п.3.2 Інструкції №276 картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

Пунктом 3.6 Інструкції №276 передбачено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків.

Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми,заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п.4.1 Інструкції №276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Згідно з п.11.1 Інструкції №276 податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (далі-Порядок №765) який був чинний у період з 28.02.2014 по 09.06.2016, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно з п.4 розділу І Порядку №765 облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №765 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до п.7 розділу ІІ Порядку №765 операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку.

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №765 визначено, що реєстри за платежами до бюджету ведуться виключно за кодами бюджетної класифікації, контроль за справлянням (стягненням) платежів за якими покладено на Міндоходів.

Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою (п.11 розділу ІІ Порядку №765).

Згідно з п.13 розділу ІІ Порядку №765 занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Згідно з п. 1 розділу V Порядку №765 у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України (п.2 розділу V Порядку №765).

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок №422).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 3 розділу І Порядку №422 визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно з п.6 розділу І Порядку №422 за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Отже, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника, а до 28.02.2014 - в картці особового рахунку платника податків.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Так, аналогічний висновок був викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 (у справі №816/2042/16).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, для повного та всебічного з’ясування обставин по даній справі, обов'язковому дослідженню підлягають: інтегровані картки платника податків - позивача, складені станом на дату його звернення до суду з позовом у цій справі; з перевіркою наявності або відсутності обліковано в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу ДФС, податкового боргу позивача, як платника податків, зборів (обов’язкових платежів) про зменшення якого ОСОБА_4 просить в позові до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що контролюючим органом було неправомірно включено до інтегрованої з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування як податковий борг суму грошових коштів у розмірі 94 502,66 грн.

Позивач зазначив, що вказана сума грошових коштів не є податковим боргом, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2012 по справі №2а-0870/10463/11, яка набрала законної сили, у задоволенні позову ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області, Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 94 502,66 грн. відмовлено.

Податковим кодексом встановлено, що виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

В разі не сплати платником податків узгодженого грошового зобов’язання у встановлений Податковим кодексом строк (в даному спірному випадку – самостійно задекларованого), таке грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності і з нарахуванням пені) згідно з п. 14.1.175 Податкового кодексу України визнається податковим боргом.

Відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов’язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми Податкового кодексу України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Як встановлено судом за матеріалами справи, у ОСОБА_3 згідно з даними інтегрованої картки позивача станом на 26.12.2017 обліковувалась недоїмка з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 153 010,25 грн., у тому числі за термінами виникнення:

- 31.07.2015 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9081860398 від 29.04.2015 у сумі 1 345,97 грн. (з урахуванням сплати);

- 29.04.2016 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для підприємців) №9276752637 від 29.04.2016 у сумі 39 229,96 грн.;

- 26.08.2016 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на Декларацію №75888 від 30.04.2012 у сумі 27 891,22 грн.;

- 27.07.2017 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на Декларацію №75888 від 30.04.2012 у сумі 581,67 грн.;

- 27.07.2017 нараховано пені у ІКП на борг минулих років (пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України) на податкову декларацію про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9081860398 від 29.04.2015 у сумі 4 456,26 грн.;

- 31.07.2017 згідно податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №9270903213 від 28.04.2017 у сумі 66 242,34 грн.

Тобто, на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі – 12 березня 2018 року, заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, яка виникла за хронологією у періоді 2008-2010 роках, вже станом на 26.12.2018 була відсутня. При цьому, податкова інспекція примусове стягнення з позивача податкового боргу не здійснювала, але лише розподіляла на його погашення поточні платежі підприємства.

Таким чином, податковий борг, який був предметом розгляду по справі №2а-0870/10463/11 у розмірі відмовленої у стягненні суми 94 502,66 грн. - був погашений поточними коштами платника податків ОСОБА_3 згідно з хронологічної черговості його виникнення у відповідності до норм п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, і станом на час звернення позивача до суду з вимогою про зменшення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб на суму 153 010,25 грн., і вирішення спору у цій справі судом по суті – відповідно до інформації інтегрованої картки особового рахунку був відсутній, що відповідно позбавляло відповідача можливості вносити будь які зміни до картки особового рахунку позивача, як платника податків.

Сам факт прийняття Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №2а-0870/10463/11 постанови від 09.03.2012, , яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, якою податковому органу було відмовлено у стягненні з ОСОБА_3 частини заявленої до стягнення суми податкового боргу, не може свідчити про обов’язок податкового органу внести до картки особового рахунку позивача зміни по зменшенню податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Не приймає до уваги також суд посилання позивача на те, що після прийняття апеляційною інстанцією ухвали у справі №2а-0870/10463/11, відповідач зобов’язаний був на виконання судового рішення самостійно відкоригувати дані в інтегрованій картці позивача, оскільки починаючи з 1 січня 2011 року, тобто з дня набрання чинності Податкового кодексу України, відповідач вже був зобов’язаний при наявності податкового боргу зарахувати поточні платежі підприємства в рахунок погашення заборгованості згідно з черговістю її виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу” у платіжних дорученнях позивача навіть при наявності вищезгаданих судових рішень.

Тим більш, що вищеозначені судові рішення у справі №2а-0870/10463/11 не зобов’язували податковий орган зменшити податковий борг позивача, а чинним Законом не передбачена така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про частину його стягнення.

Суд наголошує на тому, що судове рішення про стягнення податкового боргу встановлює виключно наявність у податкового органу права на стягнення відповідної суми податкового боргу у примусовому порядку, а відповідно відмова у задоволенні позову про стягнення податкового боргу виключає задіяння передбачених законом механізмів погашення податкового боргу шляхом примусового списання з банківських рахунків чи вилучення готівки з каси підприємства, проте не виключає погашення податкового боргу у спосіб, передбачений п.87.9 ст.87 Податкового кодексу, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому суд зазначає, що судове рішення про відмову задоволенні позову податкового органу про стягнення з платника податків податкового боргу за законодавством, яке діяло раніше та на час постановлення судового рішення у розглядуваній справі ніколи не було підставою для виключення з обліку чи списання такого податкового боргу.

Таким чином, з прийняттям судом рішення про відмову у примусовому стягненні, існуючий податковий борг позивача не припинився, а його погашення могло відбутися лише: при винесенні відповідного судового рішення про протиправність дій інспекції по погашенню податкового боргу за 2002-2011 роки поточними за 2011-2018 роки податковими платежами ОСОБА_3; або про зобов’язання податкового органу зарахувати поточні податкові платежі позивача згідно їх призначення; чи шляхом списання податкового боргу у зв’язку з визнанням його в установленому порядку безнадійним; чи визначення його прощенним - що в даних спірних правовідносинах не відбулося.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків АІС «Податковий блок» ОСОБА_3 податковий борг вперше виник у 2002 році з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 89 679,37 грн. (податкова вимога від 21.10.2002 №1/1500) і з того часу жодного разу не переривався.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон №2181, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пп.1.20 ст.1 Закону №2181 апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Так, за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2002 №009421710/1 позивачу визначене податкове зобов’язання на суму 92 641,20 грн., що не було оскаржено до суду та не було своєчасно сплачено, доказів протилежного суду не надано.

Так, відповідно до пп.1.2-15 ст.1 Закону № 2181-III надано такі визначення понять: податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

За правилами п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У відповідності до пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Так, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань позивачу у період з 2002-2017 роки нараховувалась пеня з податку на доходи фізичних осіб, що також підтверджується інтегрованою карткою платника податків, проте доказів її сплати позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39488184), до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39488184), до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.11.2018.

Суддя І.В. Батрак