Рішення № 78018989, 16.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року справа № 823/2443/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Зачепи Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним рішення Звенигородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області в частині відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах як трактористу за час роботи з 22.03.1983 по 26.10.2006;

- зобов’язати відповідача включити до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького з 22.03.1983 по 26.10.2006 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення про призначення пенсії.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "в" статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав до суду відзив, в якому зазначив, що за наданими позивачем документами для призначення пенсії було встановлено, що стаж його роботи трактористом-машиністом становить 1 рік 9 місяців 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку з цим вважає, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, без порушень законних прав та інтересів позивача, а тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 25.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09 год. 00 хв. 16.10.2018.

Позивач у судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини такої неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у період з 22.03.1983 по 26.10.2006 включно працював трактористом в колгоспі ім.Б.Хмельницького, правонаступником якого відповідно до архівної довідки від 06.09.2017 № 96 є СТОВ ім.Б.Хмельницького, що також підтверджується записами трудової книжки позивача серії УКР №0895655.

27 листопада 2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, відповідно до пп.3 п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області у справі № 700/754/17 від 04.12.2017, яке набрало законної сили 22.12.2017 зобов'язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім.Б.Хмельницького видати ОСОБА_1 пільгову довідку про роботу в колгоспі ім.Б.Хмельницького та сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю ім. Б.Хмельницького трактористом за період з 22.03.1983 по 26.10.2006.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, Лисянський районний суд Черкаської області ухвалюючи вказане рішення виходив з того, що ОСОБА_1 дійсно у період з 22.03.1983 по 26.10.2006, включно, працював трактористом в колгоспі ім.Б.Хмельницького, правонаступником якого є СТОВ ім.Б.Хмельницького та у СТОВ ім.Б.Хмельницького.

26 грудня 2018 року позивачеві за вих. №1 від 26.12.2017 на виконання зазначеного судового рішення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім.Б.Хмельницького видано довідку про те, що він працював трактористом-машиністом в колгоспі ім.Б.Хмельницького з 22.036.1986 по 26.10.2006 і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції. Зазначений період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно з п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

У подальшому позивачем було надано до управління Пенсійного фонду України рішення Лисянського районного суду Черкаської області у справі № 700/754/17 від 04.12.2017 та довідку СТОВ ім.Б.Хмельницького вих № 1 від 26.12.2017.

Листом від 31.01.2018 № 1535/10 позивачу було повідомлено, що при обчисленні стажу роботи, що дає право позивачеві на пенсію за віком на пільгових умовах встановлено, що підтверджений первинними документами стаж роботи трактористом-машиністом складає 1 рік 9 місяців 9 днів, загальний стаж становить 32 роки 3 місяці 29 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи трактористом-машиністом, який дає право позивачеві на пенсію за віком на пільгових умовах Звенигородським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області прийнято рішення, оформлене протоколом № 1081 від 31.01.2018 про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Зазначене кореспондується із пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості:

стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;

стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;

стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області за позовом у справі № 700/754/17 від 04.12.2017, яке набрало законної сили 22.12.2017 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно у період з 22.03.1983 по 26.10.2006, включно, працював трактористом в колгоспі ім.Б.Хмельницького, правонаступником якого є СТОВ ім.Б.Хмельницького, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Одночасно, суд бере до уваги, що однією із осіб, яка брала участь у вказаній справі був Лисянський відділ Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є відповідач у даній адміністративній справі.

Отже, в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція – це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов'язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Разом з цим, відповідач відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах посилався на непідтвердження первинними документами колгоспу ім. Б.Хмельницького, правонаступником якого є СТОВ ім. Б.Хмельницького факту роботи позивача трактористом-машиністом, види виконуваних робіт та факту постійної зайнятості на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських самохідних машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві за інший період.

Однак, суд вважає вказане твердження безпідставними з огляду на таке.

Згідно з пунктами 1, 2 роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України №7 від 20.01.1992 року "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства" до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо).

Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз'яснення.

Відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року №016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України .від 28 липня 2010 року №327, чинного на теперішній час, професії "механізатор", "підвозчик", "будівельна бригада" відсутні, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Єдина назва професії тракторист - машиніст, запроваджена в 1961 році, яка охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Отже, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. За відсутності однієї з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначення вказаної пенсії неможливе.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 681/813/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 196/1004/14-а.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи у зарахуванні періоду роботи на пільгових умовах з 22.03.1983 по 26.10.2006 позивачеві було відмовлено у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б містили відомості про займану позивачем посаду.

Факт наявності пільгового стажу роботи позивача підтверджується записами трудової книжки позивача, рішенням Лисянського районного суду Черкаської області за позовом у справі № 700/754/17 від 04.12.2017, яке набрало законної сили 22.12.2017 та довідкою СТОВ ім.Б.Хмельницького вих № 1 від 26.12.2017.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд висновує про хибність висновку відповідача про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.

Отже, період роботи позивача на посаді тракториста-машиніста за період роботи з 22.03.1983 по 26.10.2006 у колгоспі ім. Б.Хмельницького та у СТОВ ім. Б.Хмельницького, що є його правонаступником є періодом, який включається до спеціального стажу та повинен зараховуватися календарно.

Суд враховує, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а так як, позивач народився 28.08.1962 року, а за призначенням пенсії звернувся 27.11.2017, тому остання має бути призначена відповідачем з 29.08.2017.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 28.08.2017 позивач досяг 55 років, його пільговий стаж становив більше 20 років, тому рішення оформлене протоколом від 31.01.2018 № 1081 Звенигородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та його слід скасувати.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, та наявність у позивача необхідного спеціального стажу роботи суд висновує про необхідність зобов’язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 29.08.2017, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1 409 грн 60 коп.

Враховуючи, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань належить стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (19322, Черкаська область, Лисянський район, с. Почапинці, пров. Духовний, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Звенигородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, оформлене протоколом від 31.01.2018 № 1081 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу відповідно до пп.3 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області включити до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького та колгоспі ім. Б.Хмельницького з 22.03.1983 по 26.10.2006 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 29.08.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) на користь ОСОБА_1 (19322, Черкаська область, Лисянський район, с. Почапинці, пров. Духовний, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2018.

Суддя С.О. Кульчицький