Рішення № 78018009, 14.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1673/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Воронцовій К.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу від 02 серпня 2018 року № ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС ,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі- відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 02 серпня 2018 року № ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС та скасувати зазначену постанову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування співробітником ГУ Держпраці складений акт, в якому викладені висновки про порушення позивачем трудового законодавства. На підставі вказаного акта 02.08.2018р. відповідачем прийнята постанова про накладення на позивача штрафу №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 670140,00 грн. Вказану постанову позивач вважає протиправною з огляду на те, що державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені між ТОВ «Таврида-Плюс» та виконавцями мають ознаки трудового договору. Обставини стосовно наявності наказів про прийом на роботу, особових карток працівників, книги обліку руху трудових книжок, відомостей нарахування та виплати заробітної, табелів обліку робочого часу, обставини щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків до уваги не приймались, під час інспекційного відвідування не досліджувались, зазначені документи інспектором не запитувались. Таким чином, постанова про накладення штрафу прийнята лише на підставі акта перевірки, в якій викладені помилкові припущення інспектора. З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову від 02 серпня 2018 року №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Ухвалою від 27 серпня 2018 року провадження у справі було відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 вересня 2018 року. Проте розгляду справи не відбулось, так як з 03 вересня 2018 року по 05 жовтня 2018 року головуючий суддя перебував на лікарняному.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року призначено підготовче засідання на 18 жовтня 2018 року.

Ухвалою від 18 жовтня 2018р. закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначений на 13 листопада 2018р.

14 листопада 2018р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволені з огляду на наступне.

Так, інспектором праці Головного управління Держпраці у Херсонській області ОСОБА_3 у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврида-Плюс» ОСОБА_4, було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Таврида-Плюс» з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин; оплати праці; гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов’язків за результатами якої 17.07.2018р., було складено відповідний ОСОБА_5 №ХС 1952/1147/АВ в якому зафіксовані порушення вимог законодавства про працю, виявлені під час перевірки. В порушення вимог частини 3 статті 32 КЗпП України ТОВ «Таврида-Плюс» не попереджаються працівники не пізніше ніж за 2 місяці про зміну істотних умов праці, а саме щодо неповного робочого часу. В порушення частини 2 статті 84 КЗпП України та статті 26 Закону України «Про відпустки» керівником ТОВ «Таврида-Плюс» надаються працівникам відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин, тривалістю більше 15 календарних днів. В порушення пункту 10 розділу IV Постанови КМУ №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві", керівник ТОВ «Таврида-Плюс». не коригує заробітну плату при розрахунку середньої заробітної плати на період відпустки на коефіцієнт їх підвищення. В порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України ТОВ «Таврида-Плюс» протягом березня-червня 2018 року укладено договори про надання послуг з 06 працівниками, які мали всі ознаки трудових відносин: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 З огляду на викладене відповідачем прийнята постанова про накладення на позивача штрафу в розмірі 670140,00 грн. Відповідач вважає постанову правомірною, а позов необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства, суд встановив наступне.

На підставі листа Головного управління ПФУ в Херсонській області від 30.05.2018р. №5794/05-03 «Щодо співпраці з питань запобігання «тіньової» зайнятості», наказу начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області № 540 від 11.06.2018 про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.06.2018 р. № 776 в період з 05.07.2018р. по 17.07.2018 р., інспектором праці Головного управління Держпраці у Херсонській області ОСОБА_3 ОСОБА_4, було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Таврида-Плюс» з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин; оплати праці; гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов’язків.

За результатами проведеного інспекційного відвідування 17.07.2018р., складено відповідний акт №ХС 1952/1147/АВ в якому зафіксовані порушення вимог законодавства про працю виявлені під час перевірки, а саме:

І. В порушення вимог частини 3 статті 32 КЗпП України ТОВ «Таврида-Плюс» не попереджаються працівники не пізніше ніж за 2 місяці про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення, або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо).

Так, наказом від 15.01.2018р., № 2/1 керівник ТОВ «Таврида-Плюс» встановив скорочений робочий день для спеціалістів та робітників зайнятих на виробництві - ток, автогараж, будівельна бригада, тракторна бригада та робітники зайняті в рослинництві з 15.01.2018 р. до 31.01.2018р., в зв’язку з несприятливими погодними умовами.

ІІ. В порушення частини 2 статті 84 КЗпП України та статті 26 Закону України «Про відпустки» керівником ТОВ «Таврида-Плюс» надаються працівникам відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин, тривалістю більше 15 календарних днів.

Так, наказом від 15.01.2018р., № 2/1-в керівник ТОВ «Таврида-Плюс» надає ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відпустку без збереження заробітної плати з 15 січня по 31 січня 2018р., (17 к.д.) за сімейними обставинами.

ІІІ. В порушення пункту 10 розділу IV Постанови КМ України №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, керівник ТОВ «Таврида-Плюс» не коригує заробітну плату при розрахунку середньої заробітної плати на період відпустки на коефіцієнт їх підвищення.

Так, наказом від 07.06.2018р., № 42-в надано щорічну відпустку ОСОБА_13, під час розрахунку середнього заробітку застосовано коефіцієнт коригування 1.

IV. В порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України ТОВ «Таврида-Плюс» протягом березня-червня 2018 раку укладено договори про надання послуг з 06 працівниками, які мали всі ознаки трудових відносин: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 До вказаних висновків інспектор праці дійшов з огляду на наступні пункти договорів:

1.Договір про надання послуг № 11/04-МА від 19.04.2017р. з ОСОБА_5,

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: сторож охорони сторожової.

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

-п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

2.Договір про надання послуг №11/04 - ПА від 19.04.2018р. з ОСОБА_6

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: сторож охорони сторожової;

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я ;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

- п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

3.Договір ПРО надання ПОСЛУГ № 57/08 - П.Є. від 29.08.2018р. з ОСОБА_7

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: надання послуг по охороні об’єкту;

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

-п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

4.Договір про надання послуг № 1/03 - ВМ від 16.03.2018р. з ОСОБА_8

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: сторож охорони сторожової;

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

-п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

5.Договір про надання послуг №2/03 - ВМ від 16.03.2018р. з ОСОБА_14

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: сторож охорони сторожової;

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

-п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

6.Договір про надання послуг №13/04 - ШВ від 19.04.2018р. з ОСОБА_10

-п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи: сторож охорони сторожової;

-п. 2.1.1. Перед початком виконання робіт Виконавець зобов’язаний пред’явити документи які підтверджують його кваліфікацію та медичну довідку про стан здоров’я;

-п.2.1.3. Дотримуватись техніки безпеки та пожежної безпеки на своєму робочому місті;

-п. 10. Визначено термін дії договору, але не вказано дату закінчення дії договору.

Уповноваженою посадовою особою прийнято рішення №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ІП/ТД від 20.07.2018 щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю ТОВ «Таврида-Плюс» на 10:00 годину 02.08.2018.

Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 20.07.2018р. №01-08/1/1763 направлено на адресу ТОВ «Таврида-Плюс» рекомендованою кореспонденцією від 20.07.2018р. ФН НОМЕР_1.

02 серпня 2018р. розглянуто справу про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та винесені постанови про накладення на ТОВ «Таврида-Плюс» штрафу №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ІП-ФС в розмірі 670140,00 грн., та №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 3723,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою № ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 02.08.2018р. звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати вказану постанову.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який зокрема реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон 877). Відповідно до частини 4 статті 2 вищевказаного закону заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до п.7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Херсонській області.

Приписами п.1 Положення про Управління Держпраці у Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 р. № 8, далі - Положення) визначено, що Головне управління Держпраці у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їх підпорядковується.

Підпунктами 5, 8 пункту 4 Положення передбачено, що Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Згідно пп.5 п.6 Положення Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Кабінетом Міністрів України постановою від 26.04.2017 р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю»,«Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.п. 6 п.5 вказаного Порядку встановлені підстави для проведення інспекційного відвідування, зокрема інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

-роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

-роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

-роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

-працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими

договорами в одного роботодавця більше року;

-роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України “Про відпустки ”);

-роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

-роботодавців, у яких ЗО і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

-роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі листа Головного управління ПФУ в Херсонській області від 30.05.2018р. № 5794/05-03 «Щодо співпраці з питань запобігання «тіньової» зайнятості».

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці дійшов до висновку про порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: протягом березня-червня 2018 раку укладено договори про надання послуг з шістьма працівниками, які мали всі ознаки трудових відносин: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судом встановлено, що на думку відповідача вищенаведені договори про надання послуг містяться усі ознаки трудового договору, оскільки в них чітко визначено посаду, а саме сторож охорони сторожової. Крім того, відповідач вбачає в договорах про надання послуг виконання вимог трудового законодавства, а саме: згідно ст. 24 КЗпП України передбачено, що при укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у випадках передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи; згідно п.3, ст. 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний визначити працівникові робоче місце; згідно п.4, ст. 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

У відповідності до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд звертає увагу на те, що основною ознакою, яка відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги по охороні об’єкту, а саме сторожової.

З досліджених судом договорів вбачається, що виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку Товариства, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик (п.8.1. договорів). Оплату вартості робіт Виконавця регламентує ЦК України і умови договору про надання послуг, які не співпадають з нормами КЗпП України і Закону України "Про оплату праці" (згідно з яких оплата праці здійснюється без прив’язки до результатів робіт двічі на місяць).

Факт виконання договорів про надання послуг підтверджуються укладеними актами приймання виконаних робіт.

Крім того, суд зазначає, що послуги з охорони об’єкта надавались різними контрагентами, що свідчить про відсутність систематичного виконання трудових обов’язків одним і тим же робітником.

Суд звертає увагу, що сторонами не надано жодних доказів щодо наявності заяв про прийняття на роботу, наказів, розпоряджень про прийняття на роботу осіб, які надавали послуги за цими договорами, допуску до роботи вищезазначених працівників, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, ведення обліку робочого часу та вказані особи не були підпорядковані жодному керівнику, що свідчить про цивільно-правовий характер даних угод.

Підтвердженням того, що в даному випадку були укладені саме цивільно-правові договори є те, що:

- у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було і не могло бути, оскільки організація діяльності сторожа не є предметом послуг, що надавалися. Виконавці самостійно й на власний ризик організовували виконання договору (п.8.1 Договорів);

- виконавці за цими договорами, на відміну від працівника, не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самі організовували свою роботу, не було контролю за часом надання послуг, оскільки значення мав лише результат;

- за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди. Заяву про прийняття на роботу, яку б можна було розцінити як намір, до суду не надано.

З викладеного слідує, що договори з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не містять ознак трудових договорів.

Крім того, згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зазначені договори містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо). У жодному з договорів не зазначено, що він є трудовим або регулюється нормами трудового законодавства.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Посилаючись на штатний розклад позивача як на доказ, відповідач не навів жодного нормативного акта, яким би воно суперечило. Між тим, даний штатний розклад є винятково внутрішнім документом підприємства, його форма і зміст не є уніфікованою та обов'язкової вимоги до нього не передбачені статтею 24 КЗпП України, порушення якої відповідач ставить в провину позивачу.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ “Таврида-Плюс ”, згідно з положеннями п. 10 статті 1 та статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загально - обов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-УІ, є страхувальником та платником єдиного внеску у відношенні осіб, що працюють не тільки за трудовими договорами, але і за цивільно-правовими договорами, що прямо зазначено в цих нормах.

Відповідно до статті 9 цього ж Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування і обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини. В обох випадках до податкового органу подається звіт 1 ДФ, але з відповідними примітками щодо джерел походження доходу фізичної особи, що в свою чергу підтверджує, що наявність обліку у податкового агента не є доказом існування трудових відносин.

З пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні вбачається, що позивачем сплачувався єдиний внесок у відношенні осіб, що працювали за договорами про надання послуг, натомість відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин.

В силу ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що правовідносини за угодами між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є цивільно-правовими і не регулюються ст.24 КЗпП України, а позивачем не було допущено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України при їх укладенні та виконанні.

Як наслідок, винесена ГУ Держпраці у Херсонській області постанова №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02 серпня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 670140,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо винесення постанови про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" від 02 серпня 2018 року №ХС1952/1147/АВ/П/ПТ/ТД-ФС протиправними та скасувати зазначену постанову.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, вул.Театральна, 8, м.Херсон, 73000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" код ЄДРПОУ 35836784, вул.Миру, 22А, с.Гаврилівка Друга, Каланчацький район, Херсонська область, 75832) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 листопада 2018 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.4.1