Рішення № 78017178, 21.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. справа № 0940/1683/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16927,04 грн -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 16927,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 179.1, 179.7 статті 179, пункту 295.1статті 295 Податкового кодексу України не погашено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2016 рік в загальному розмірі 16927,04 грн. Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду, несплачений відповідачем до бюджету.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 року, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-2).

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача, як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.09.2018 року направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с. 19).

19.09.2018 року електронним та поштовим зв'язком на адресу суду, через канцелярію, надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 станом на 04.04.2016 року значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 20, 23).

Відповідачу 21.09.2018 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження за адресою наданою Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, яка 01.10.2018 року повернулись на адресу суду з довідкою ДП «Укрпошти» в якій вказано причину повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 31-34).

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 даного Кодексу.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 ПК України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Підпункт 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України визначає, що платником податку на доходи фізичних осіб, серед інших, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Виходячи із положень підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 та підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб та платником військового збору.

Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1 вказаної статті).

Згідно підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.20. пункту 164.2 статті 164 Кодексу визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку поряд з іншим включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 179.5 статті 179 вказаного Кодексу, податкова декларація про майновий стан і доходи заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу цього Кодексу.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Щодо військового збору, то відповідно підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, як зазначено вище, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

В свою чергу, у підпункті 1 пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку, зокрема, є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до положень підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єкт оподаткування резидента, поряд з іншим, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Таким чином, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником також військового збору, об'єктом оподаткування якого є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає, та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Кодексу).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем самостійно подано 11.04.2017 року податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій вказано суму доходів 260416,00 грн, а також суми, яка підлягає сплаті платником податку з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13020,80 грн та військового збору в розмірі 3906,24 грн 1,5 % від об'єкта оподаткування (а.с. 14-15).

Вказаних самостійно визначених зобов'язань відповідач не виконав і на момент звернення до суду заборгованість з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за вищевказаний період згідно декларації від 11.04.2017 року, яка не сплачена в загальному становить 16927,04 грн.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 22.12.2016 вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" за № 1755-17 від 26.09.2017 року, копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 8).

Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2016 рік, витягом із облікової картки платника податку на доходи фізичних осіб за період та військового збору, довідкою про борг за платежами від 11.09.2018 року, а також податковою вимогою форми "Ф" за № 17155-17 від 26.09.2017, які містяться в матеріалах справи (а.с. 8, 9,10-13, 14-15).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 16927,04 грн, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 16927,04 грн, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід державного бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 16927 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 04 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), АДРЕСА_1.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.