Рішення № 78016718, 14.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2018 року Справа № 0840/2993/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 51) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» (далі – позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанови про накладання штрафу від 10.07.2018 №058107 та №058108.

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов залишно без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті №065824 зазначено про відсутність особистої картки водія, але відсутні будь-які належні та допустимі докази інкримінованого правопорушення. Крім цього, в акті №012970 зазначено, що перевізник ОСОБА_2 не забезпечив на транспортний засіб відповідний дозвіл, але ж не ТОВ перевізник згідно акта. Зазначає, що в актах не зазначено підстав, з яких відповідач дійшов висновку, що саме позивач був перевізником, натомість в актах зазначено іншого перевізника. Просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.07.2018 № 058107, 058108.

14.09.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 28746), відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що 14.05.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час здійснення перевірки транспортного засобу марки SCANIA, д/н НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 001357 належить ОСОБА_2, виявлено: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку (тахошайба) за 14.05.2018. Крім цього, 03.06.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час здійснення перевірки транспортного засобу марки SCANIA 6420, д/н НОМЕР_2, виявлено порушення: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечив в наявності у водія особистої

картки водія до цифрового тахографа, роздруківки на паперовому носії до цифрового тахографа за 03.06.2018, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу державний номер НОМЕР_2. Вказує, що позивач перед розглядом матеріалів про порушення був своєчасно та належним чином повідомлений, на його адресу за місцем реєстрації було направлено запрошення на розгляд. Суб’єкт господарювання або його уповноважена особа на розгляд не з’явились, заяви про перенесення розгляду на іншу дату клопотанням не заявили та зі своєї сторони під час розгляду актів про виявлені порушення не надав відповідачу жодного документу який би вказував на те, що даний транспортний засіб використовує інший суб’єкт господарювання який здійснював перевезення вантажу без передбачених транспортним законодавством документів не надсилалось, тому відповідачем ухвалено постанови від 10.07.2018 №058107 та №058108 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Процедура прийняття спірних постанов не порушена, отже на думку відповідача постанови прийняті цілком правомірно та обґрунтовано. З огляду на таке, просить у позові відмовити.

13.11.2018 представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання (вх. 36588) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

На підставі приписів частини 13 статті 10 та частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

14.05.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час здійснення перевірки транспортного засобу марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 001357 належить суб'єкту господарювання ОСОБА_2, виявлено, що згідно з ТТН № 9015 від 14.05.2018 позивачем не забезпечено наявність на т.з. АР2158СМ у водія щоденних реєстраційних листків обліку праці та відпочинку водія за 14.05.2018 (тахошайба), чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (водій ОСОБА_3Н.). За результатами перевірки складено Акт від 14.05.2018 № 9015.

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №058107 від 10.07.2018, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

03.06.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час здійснення перевірки транспортного засобу марки SCANIA 6420, державний номерний знак НОМЕР_3, виявлено порушення, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа, роздруківки на паперовому носії до цифрового тахографа за 03.06.2018 та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу (водій ОСОБА_4Є.). За результатами перевірки складено Акт від 03.06.2018 №050448.

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №058108 від 10.07.2018, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи вищезазначені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст.1 якого, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час огляду транспортних засобів, що належать ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ОСОБА_1 Транс», встановлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо встановленого порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, відповідно до п.п.1.2, 1.3 якого Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зокрема, визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно із пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті встановлено, що картка – картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі, а контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від і руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно із пунктом 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім того, відповідно до пункту 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно- транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 було затверджено «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті».

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п. 21 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Зі змісту Актів перевірки вбачається, що у водія під час перевірки була відсутня тахокарта, чим порушено порядок їх ведення, а відтак, порушено і режими праці та відпочинку водіями транспортних засобів.

Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна [накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або [експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість [вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно і ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В обґрунтування протиправності спірних постанов позивач посилається на той факт, що він не є автомобільним перевізником у випадках, вказаних у актах перевірок, отже не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим адміністративно-господарські санкції застосовані до нього протиправно.

На підтвердження цього факту позивачем до суду не надано жодного документу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти №065824, №012970, які не є предметом розгляду позову, оскільки оскаржувані постанови прийняті на підставі актів від 14.05.2018 №042501, №050448, тому суд не бере до уваги доводи позивача щодо актів №065824, №012970.

27.06.2018 на адресу суб'єкта господарювання (за місцем знаходженням) відповідачем було направлено лист про запрошення на розгляд матеріалів, а також копію актів від 14.05.2018 № 042501 та від 03.06.2018 №050448.

До 10.07.2018 від позивача до відповідача не було направлено документу щодо спростування фактів виявлених правопорушень, зазначених у актах, а також ніякого документу який би вказував на те, що даний транспортний засіб використовує інший суб'єкт господарювання, який здійснював перевезення вантажу без передбачених транспортним законодавством документів не надсилалось.

Натомість відповідачем надано до суду товарно-транспортні накладні від 14.05.2018 №9015 та від 02.06.2018 №5003819973, відповідно до яких автомобільним перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс», копія договору №01/10/16 оренди транспортних засобів від 01.10.2016 , згідно якого ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) зобов'язується передати за плату ТОВ «ОСОБА_1 Транс» (орендар) транспортні засоби, що визначені в цьому договорі (додаток до договору оренди транспортних засобів №01/10/16 від 01.10.2016, копія акту приймання-передачі до договору оренди транспортних засобів №01/10/16 від 01.10.2016.

Крім цього, ані позивачем під час розгляду справ про правопорушення, ані водіями транспортних засобів при проведенні перевірки для ознайомлення посадовим особам відповідача не були надані жодні документи, які спростовували б факт того, що не позивач у вказаних випадках був перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст..34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Суд погоджується з думкою відповідача про те, що ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Таким чином, відповідачем доведено здійснення саме позивачем перевезень вантажу з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», як то зазначено у спірних постановах про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Докази, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував дані автомобілі як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано у вигляді товарно – транспортних накладних, договору оренди транспортних засобів, акту приймання-передачі до договору оренди транспортних засобів №01/10/16 від 01.11.2016.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятих постанов, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 51) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.11.2018.

Суддя М.С. Лазаренко