Ухвала суду № 7800733, 05.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Пляшкова К.О.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 05 » лютого 2010 року справа № 2а-25109/09/1270

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача не зявились

від відповідача - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 17.09.2009 року

у справі № 2а-25109/09/1270

за адміністративним позовом Приватного підприємства “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ”

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання дій неправомірними, визнання нечинним рішення та спонукання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій щодо прийняття акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ протиправними, скасування акту від 28.07.2009 року № 14 про анулювання свідоцтва платника ПДВ, зобовязання відновити свідоцтво платника ПДВ, зобовязання прийняти до обліку податкові декларації за звітні періоди, коли такі декларації повинні були бути подані до ДПІ (з урахуванням уточнень а.с. 26 27).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 року у справі № 2а-25109/09/1270 (суддя Пляшкова К.О.) позовна заява задоволена частково: визнане протиправним та скасоване рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 28.07.2009 року № 14, відповідач зобовязаний прийняти до обліку податкові декларації за звітні періоди, коли такі декларації повинні були бути подані до ДПІ, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що за результатами перевірки встановлено, що у звязку з розбіжностями показників податкових зобовязань та податкового кредиту, виявлених автоматизованою звіркою на рівні ДПА України, встановлений факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовані податкові зобовязання по податку на додану вартість, обсяг яких перевищує суму 300 тис.грн.., що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ з ініціативи податкового органу в розумінні п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 та п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

ДПІ в м. Свердловську проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, за результатами якої складений акт від 28.07.2009 року № 819-15-10-34888716.

Під час перевірки встановлені розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів ПП “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” та виявлено, що ТОВ “СТРАТЕГІЯ” задекларувало податковий кредит по ПП “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” в сумі 330185 грн. в декларації за березень 2009 року, тоді як останній не відобразив податкові зобовязання в декларації по ПДВ за вказаний період, контрагентом ТОВ “Фірма “Флеш” задекларований податковий кредит по ПДВ по ПП “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” в сумі 440982 грн. 50 коп. в декларації за січень 2009 року, тоді як останній не відобразив податкові зобовязання в декларації по ПДВ за вказаний період.

На адресу ПП “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” податковим органом направлений лист від 27.05.2009 року № 9513/25, в якому запропоновано надати документи для встановлення причин розбіжностей.

28.07.2009 року ДПІ в м. Свердловську прийняла акт № 14 про анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права та зазначає, що, приймаючи акт, який оскаржувався, податковий орган діяв на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно субєктів господарювання у сфері оподаткування.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача щодод анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання врегульований Законом України “Про податок на додану вартість”.

Платником податку в розумінні ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Як зазначено у п.п. “в” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач набув статус платника єдиного податку або суб'єкта інших спрощених систем оподаткування.

Підстави анулювання реєстрації платника ПДВ визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якої реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах “а” “г” пункту 9.8 статті 9 Закону, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

На виконання вимог зазначеної норми Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, затверджене “Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Підпунктом 25.2.1 Положення визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, відповідно до якого органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "в" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- свідоцтва або корінця свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану;

- повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

До матерівалів справи не наданий жодний документ, передбачений зазначеною нормою Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідача неправомірні та суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 25.2.2 п.25 Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5).

Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Згідно п.п.25.4 Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Оскільки відповідачем прийняте неправомірне рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про захист порушених прав та інтересів та суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку про задоволення позовної заяви в цій частині.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника скарги на п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р, відповідно до якого у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, реєстрація платників ПДВ підлягає анулюванню, оскільки нормами Закону України “Про податок на додану вартість” право на анулювання свідоцтва платника ПДВ надане тільки у випадку ініціювання його платником податку, а не податковим органом, та, крім того, відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження встановлення такого факту, акт камеральної перевірки не може вважатись належним доказом, оскільки під час такої перевірки не використовувались первинні документи та документи бухгалтерського та податкового обліку позивача та його контрагентів, відсутні акти зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині постанова суду не оскаржується.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 року у справі № 2а-25109/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 року у справі № 2а-25109/09/1270 за позовом Приватного підприємства “ТКФ “ТЕХКОМ ЗБУТ” до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій щодо прийняття акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ протиправними, скасування акту від 28.07.2009 року № 14 про анулювання свідоцтва платника ПДВ, зобовязання відновити свідоцтво платника ПДВ, зобовязання прийняти до обліку податкові декларації за звітні періоди, коли такі декларації повинні були бути подані до ДПІ - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.02.2010 року проголошений повний текст ухвали.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич