Рішення № 77966155, 08.11.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018. Справа № 917/998/18

м. Полтава

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 80740,92 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-170 від 17.09.2018.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.01.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/ НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (далі - відповідач/ ПАТ "Лубнигаз") 80740,92 грн., в тому числі 73590,44 грн. пені та 7150,49 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання природного газу № 17-110-ВТВ від 15.11.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.09.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 18.10.2018.

В судовому засіданні 18.10.2018. судом оголошено перерву до 08.11.2018.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що він не міг самостійно впливати на порядок оплати за природний газ, оскільки за газ відповідач оплачував виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, тому права позивача відповідачем порушені не були.

В судовому засіданні 08.11.2018. представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечує.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) 15.11.2017. укладено договір постачання природного газу № 17-110-ВТВ (далі - Договір).

За вказаним Договором постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 6.1 Договору, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 27642942,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017. на суму 16758324,37 грн. та від 31.12.2017. на суму 10884618,20 грн. (копії актів приймання-передачі - в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту Договору, а також ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання останнім умов Договору пеню у розмірі 73590,44 грн. та 3% річних у розмірі 7150,49 грн. на прострочену суму зобов'язання за грудень 2017 року за період прострочення з 23.01.2018. по 30.01.2018.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача вказані суми пені та 3% річних.

Відповідач у відзиві стверджує, що він здійснив оплату за поставлений позивачем у грудні 2017 року природний газ 31.01.2018., згідно з вимогами Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017. № 951 та від 21.02.2018. № 114.

Так відповідач зазначає, що за платіжним дорученням від 31.01.2018. № 3 він розрахувався з позивачем на суму 10874700,20 грн. за рахунок одержаної місцевим бюджетом субвенції із державного бюджету, перерахованої у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". На підтвердження викладеного відповідачем надано копію платіжного доручення № 3 від 31.01.2018. та копію банківської виписки.

Враховуючи викладене, відповідач заперечує позов, оскільки він не міг самостійно впливати на порядок оплати за природний газ, оплата за газ здійснювалася виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, тому, на думку відповідача, права позивача відповідачем порушені не були.

На вказані заперечення відповідача позивач зазначив, що сторонами не укладалися спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на суму 10874700,20 грн. за зобов'язаннями грудня 2017 року, тобто строки виконання зобов'язань по оплаті газу сторонами не змінювалися; у січні 2018 року відповідач отримав кошти на фінансування пільг та субсидій населенню відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04 березня 2002 р. № 256, зазначена постанова не містить норм, які б обмежували позивача в нарахуванні штрафних та фінансових санкцій та на її виконання сторонами жодних правочинів щодо зміни порядку та строків проведення оплати за спожитий природний газ за договором не укладалось.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором поставки.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Постановою КМУ від 04.03.2002. N 256 (редакція, яка діяла з 01.01.2018. по 15.02.2018.), затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, в тому числі паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами, тощо. Цей Порядок визначений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України (п. 1 Порядку).

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм розрахунків, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат, в тому числі підприємств ПЕК, пов'язаних з оплатою природного газу населенням (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), яке використовує житлові субсидії та має пільги.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.03.2018 у справі № 915/789/16.

Згідно п. 2 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку).

Підприємства - надавачі послуг з постачання електроенергії, транспортування, розподілу та постачання природного газу, послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 14 числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Форма та порядок заповнення реєстру встановлюються Мінфіном (п. 5 Порядку).

Згідно п. 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: протягом місяця, але не пізніше 19 числа місяця, що настає за звітним періодом, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії (абз. 4 п. 6 Порядку).

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у дводенний строк узагальнюють реєстри, зазначені в абзаці четвертому пункту 6 цього Порядку, та надають їх управлінням Казначейства.

Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 24 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за видами послуг згідно із зведеними реєстрами.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати (абз. 1 п. 7 Порядку).

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби (абз. 4 п. 7 Порядку).

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу (абз. 1-2 п. 8 Порядку).

Кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням (абз. 1 п. 8-1 Порядку).

Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи (абз. 3 п. 8-1 Порядку) .

Згідно абз. 3 п. 8-1 Порядку суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим та сьомим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов'язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.

Таким чином, вищевказаним Порядком змінено характер регулювання правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору про постачання природного газу № 17-110-ВТВ від 15.11.2017, зокрема, змінено строки виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу.

Згідно абз. 25 п. 8-1 Порядку, усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Так згідно платіжного доручення № 3 від 31.01.2018. кошти в сумі 10874700,00 грн. перераховувалися відповідачем позивачу з посиланням в призначенні платежу на Постанову КМУ від 04.03.2002. № 256.

Отже, враховуючи строки перерахування коштів субвенцій (чітко у строки визначені Порядком), судом встановлено, що відповідач своєчасно, відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2002. № 256, перерахував позивачу кошти за оплату природного газу використаного в грудні 2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Виходячи зі змісту Порядку, він є обов'язковим для сторін при вчиненні розрахунків по Договору. Цей факт був підтверджений представниками сторін в судовому засіданні.

Судом встановлено, що Договір укладено сторонами 15.11.2017. На момент укладення договору механізм перерахування субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу регулювався Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005. Абзацом 3 п. 7 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 20 було встановлено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017. № 951 з 01.01.2018.

З 01.01.2018. механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу регулювався вже Постановою КМУ від 04.03.2002. N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Вказаною постановою в редакції з 01.01.2018. по 14.02.2018, встановлено інший порядок перерахування субвенцій (без укладення спільних протокольних рішень) та інші строки перерахування субвенцій.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату газу використаного ним у грудні 2017 року з дотриманням вимог Порядку, тобто застосування до нього відповідальності у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань, а також нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

Для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата відповідачем була здійснена поза межами Порядку.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.11.2018.

Суддя О.С. Семчук