Ухвала суду № 77958292, 16.11.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1266/18

Провадження № 2/604/577/18

У х в а л а

16 листопада 2018 року Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 (м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33, оф. 24) про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Разом з позовом представник позивача надав заяву в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові рахунки та майно ТОВ «Авентус Фінанс» та інше нерухоме майно, та заборонити відчужувати вказане майно, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Свою заяву обґрунтовував тим, що у разі задоволення позову відповідач повинен буде сплатити на користь позивача кошти у розмірі 148000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Однак, представником позивача не конкретизовано майно відповідача, на яке слід накласти арешт, не зазначено банківські установи та їх реквізити, в яких відповідач має свої рахунки, а також номери рахунків, на яких можуть знаходитись грошові кошти відповідача.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов’язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суддя вважає, що у забезпеченні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г.Б. Сидорак