Вирок № 77952366, 20.11.2018, Великобілозерський районний суд Запорізької області

1-кп/312/22/2018

321/340/18

20.11.2018

321/340/18

1-кп/312/22/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Рогоза А.Ю.

при секретарі Біряк І.В.,

за участю прокурора Тарабукіна Є.Ю.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката Гардера О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Велика Білозерка Запорізької області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016080000000345 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого тренером-викладачем у ДЮСШ ВП ЗАЕС, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2016 року приблизно о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «ИЖ-2717 ВП-5», реєстраційний номер НОМЕР_1, в умовах ожеледиці рухався по проїжджій частині автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ в бік міста Токмак. В якості пасажирів в салоні його автомобіля знаходилися ОСОБА_5 та неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6. В цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом «ГКБ», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8 Під час руху на 94 км вказаної автодороги водій ОСОБА_3 не врахувавши складну дорожню обстановку, допустив занос керованого ним автомобілю з виїздом на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом «ГКБ», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8 При цьому, водій ОСОБА_3, відповідно до висновків судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 9-1060 від 27.01.2017 року і комплексної комісійної судової експертизи стану дроги, дорожніх умов та інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №5488/4137 від 28.02.2018 року, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобілю марки «ИЖ-2717 ВП-5», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 та неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події. Згідно з висновком судової медичної експертизи № 305 від 26.01.2017 року, смерть ОСОБА_5 настала від травми грудної клітини з розривом серцевої сорочки та розривом стінки нижньої полої вени, яка ускладнилася масивною кровотечею, що стала безпосередньою причиною смерті. Виявлені у потерпілої пошкодження, а саме: рана у скронево-потиличній ділянці голови, пошкодження у ділянці грудної клітини: перелами ребер по задній поверхні, розрив серцевої сорочки, розрив нижньої полої вени, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з її смертю. Враховуючи місце розташування тілесних ушкоджень, їх характер, обставини справи, викладені у постанові слідчого, можна дійти висновку, що всі пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути частини салону автомобіля, які діяли на голову, тулуб та кінцівки при обставинах дорожньо-транспортної пригоди в умовах зіткнення легкового автомобілю з важким вантажним автомобілем. Згідно з висновком судової медичної експертизи № 306 від 06.02.2017 року, смерть ОСОБА_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми з дірчастим переломом кісток склепіння черепа, пораненням бокового венозного синуса, пораненням речовини головного мозку та розвитком масивної кровотечі з місця поранення, яке стало безпосередньою причиною смерті. Виявлені у потерпілого пошкодження, а саме: рана у скронево-потиличній ділянці голови з пошкодженням кісток склепіння черепа та пошкодження речовини головного мозку знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з його смертю. Враховуючи місце розташування тілесних ушкоджень, їх характер, характер пошкоджень на одязі, обставини справи, викладені у постанові слідчого, що всі пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею переважно у ділянку голови. Цими предметами могли бути конструкції автомобіля при обставинах дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з висновком судової медичної експертизи № 307 від 03.02.2017 року, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок сполученої травми голови, тулубу, кінцівок з руйнуванням черепу та головного мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті. Усі перелічені тілесні ушкодження кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, а в даному випадку - як такі, що викликали смерть та утворилися внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою травмуючою поверхнею у ділянку голови, тулубу, кінцівок. Не можна виключати, що такими предметами могли бути елементи будови автомобілю, зруйновані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого злочину беззастережно визнав у повному обсязі і пояснив суду, що 24.12.2016 року у м. Токмак проводився щорічний турнір з вільної боротьби, при цьому він попередньо узгодив з організатором заходу, що його вихованці прийматимуть участь лише протягом одного дня і він привезе їх на власному автомобілі. 24.12.2016 року вранці, перед виїздом на змагання, він перевірив власний автомобіль марки «ИЖ-2717 ВП-5», реєстраційний номер НОМЕР_1, і впевнився в його справності. Близько 08.00 години він зустрівся зі своїми вихованцями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 В автомобілі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 сіли на задні пасажирські місця справа і зліва, а на останньому пасажирському сидінні сиділа мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка виявила бажання відвідати турнір в якості глядача. Рухаючись по автодорозі Енергодар-Василівка-Бердянськ зі швидкістю 70-80 км/год він вкотре впевнився, що автомобіль перебуває у справному стані, дорожнє покриття було сухим, але місцями - пошкодженим, опадів не було. Під час руху на трасі Василівка - Токмак задню частину автомобілю раптово повело вправо і сам автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль марки «КАМАЗ-5320», при цьому ОСОБА_3 намагався уникнути зіткнення, але не зміг цього зробити, і під час зіткнення втратив свідомість.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 24.12.2016 року дізнався про загибель сина та дружини під час дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_3, але на місце пригоди виїхати не зміг. Будь-яких претензій до обвинуваченого він не має, оскільки останній з перших днів визнавав свою провину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовував і продовжує відшкодовувати спричинену моральну шкоду, неодноразово вибачався за наслідки своїх дій та щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що 24.12.2016 року дізнавшись про загибель сина - ОСОБА_7 він невідкладно приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, де знаходився цілий день, при цьому відмітив, що стан дорожнього покриття був вкрай незадовільним, ніяких знаків, які б попереджали про стан дороги не було. Крім того, потерпілий пояснив, що не вважає ОСОБА_3 винним у скоєнні ДТП, оскільки, якби дорожнє покриття було у належному стані, то цього б не сталося.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, погоджувався з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а інші учасники процесу не висловлювали жодних заперечень щодо з'ясованих обставин, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, суд обмежив вивчення доказів допитом обвинуваченого, потерпілих та оголошенням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а інші докази стосовно тих обставин справи, які ніким не заперечувались, визнав недоцільним досліджувати.

Таким чином, суд вважає пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочину, щире каяття, яке полягає у добровільному відшкодуванні завданої шкоди, а також у висловленні жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Згідно зі ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як вбачається зі змісту п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останні), а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання та особу винного.

Таким чином, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, враховує те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, при цьому зважає, що воно належить до таких, що вчиненні з необережності.

Крім того, при призначенні покарання судом враховується особа обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює тренером-викладачем у ДЮСШ ВП ЗАЕС, за сумісництвом працює керівником гуртків в Енергодарському центрі туризму, краєзнавства та спорту, має звання «Заслужений тренер України», позитивно характеризується за місцем роботи, багато його вихованців є переможцями та призерами Чемпіонатів та Кубків України, Європи та Світу, до того ж внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також отримав тілесні ушкодження у зв'язку з чим йому була встановлена третя група інвалідності.

Разом з тим, суд враховує думку потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які просили суд не позбавляти обвинуваченого волі, зазначили, що претензій до останнього не мають.

Також суд зазначає, що щире каяття обвинуваченого полягає, окрім визнання ним факту вчинення злочину, ще й у дійсному, відвертому, а не уявному визнанні своєї провини у вчиненому злочині, щирому жалю з приводу цього та осуді своєї поведінки, про що свідчать його численні вибачення перед потерпілими, добровільне відшкодування шкоди протягом всього часу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди та наміри в подальшому відшкодовувати спричинену ним шкоду потерпілим.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність у обвинуваченого пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію потерпілих, які вважають, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, прохання сторони захисту щодо не суворої міри покарання обвинуваченому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не представляє підвищеної суспільної небезпеки та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків, через що при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з застосуванням ст.76 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості.

Крім цього до обвинуваченого ОСОБА_3 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті обвинувачення, з врахуванням наслідків дорожньо-транспортної пригоді, що спричинила смерть потерпілих.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходив із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним ( не становить надмірного тягаря для особи), що викладено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Бакланов проти Росії від 09.06.2005 р., «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р., «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007р.

На думку суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, тому суд вважає доцільним згідно з вимогами п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України запобіжний захід останньому не обирати через відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні не підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави, оскільки вони документально не підтверджені.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування, призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку - трьох років - не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно зі ст. 76 КК України.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3не обирався.

Матеріали кримінального провадження № 12016080000000345щодо ОСОБА_3 зберігати у даній справі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Великобілозерський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники провадження мають право в суді отримати копію вироку.

Суддя А.Ю. Рогоза