Постанова № 7795194, 26.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2010                                                                                           № 50/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокуратури -Болховітінов С.В. –помічник прокурора Печерського району м. Києва (посвідчення № 33 від 22.01.2007 р., дійсне до 22.01.2012 р.)

від позивача -Титаренко О.Є., довіреність № 110/905-1783 від 14.10.2009 р

від відповідача -не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українські машинобудівні заводи"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2009

у справі № 50/241 (суддя

за позовом                               Заступник прокурора Печерського району м.Києва

до                                                   ТОВ "Українські машинобудівні заводи"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 20714,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 року у справі 50/241 позов Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” про стягнення 20714,84 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” основний борг в сумі 20714,84 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 207,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/7761 від 19.11.2009 року ), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Апелянт відмічає, що комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” постійно підвищувало вартість експлуатаційних витрат, теплопостачання, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та водовідведення.

На думку апелянта, необхідною умовою виконання останнім своїх договірних зобов’язань по укладеним з позивачем договорам є надання останнім письмових повідомлень з обґрунтуванням причин підвищення вартості послуг, оскільки це передбачено Законом України „Про житлово – комунальні послуги ”.

Скаржник відмічає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що відповідачем було сплачено вартість послуг за період січень – лютий 2009 року за тарифами, які діяли до моменту підвищення тарифів на комунальні послуги відповідними розпорядженнями КМДА, зокрема, сплата послуг за січень 2009 року платіжним дорученням від 17.06.2009 року № 150 у розмірі 4010,50 грн. та сплата послуг за лютий 2009 року платіжним дорученням від 17.06.2009 року № 151 у розмірі 4429,79 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року у справі № 50/241 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2009 року об 11 год. 15 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року № 50/241 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 50/241 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Лосєв А.М., судді Іваненко Я.Л., Скрипка І.М.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 року у справі № 50/241 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач відмічає, що нарахування за спожиті комунальні послуги проводились за тарифами, які застосовували постачальники комунальних послуг і які в порядку, визначеному Законом України „Про житлово – комунальні послуги” були затверджені відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, позивач у відзиві зазначає, що відповідачем у червні 2009 року було частково сплачено кошти за неоплачені періоди, а саме за січень – лютий 2009 року, які за бухгалтерським обліком Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” було зараховано не як належну оплату по договору за січень – лютий 2009 року, а було зараховано шляхом зменшення сальдо розрахунків по Договору на ці суми.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року у справі № 50/241 розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 у зв’язку з нез’явленням в судове засідання прокурора.

В судове засідання 26.01.2010 року з’явився повноважний представник позивача та прокурор, а представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату та час судового засідання під розписку, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали свої вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” заборгованості по договору № 298/1 від 01.07.2006 у розмірі 20 714,84 грн.

Прокурором до господарського суду були подані уточнення позовних вимог, в яких останній просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” заборгованість з оплати комунальних послуг (опалення, гаряча вода, холодна вода, водовідведення та послуги підприємства) за січень 2009 року в сумі 8 985,22 грн., за лютий 2009 року в сумі 11 729,62 грн., разом 20714 грн. 84 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2006 року комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-Сервіс” (далі – позивач, підприємство за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” (далі – відповідач, власник за договором) уклали договір на оплату комунальних послуг № 298/1 (далі по тексту – Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору підприємство зобов’язується укласти договори з постачальною організацією на теплопостачання, гаряче водопостачання(згідно п. 2.1.1. цього договору) для власників нежитлових приміщень будинку № 4 по вул. Пожарського у м. Києві, а власник приміщення оплачує повну вартість отриманих ним комунальних послуг.

Згідно з п. 2.1.1. Договору до останнього числа поточного місяця відповідач зобов’язаний оплачувати комунальні послуги та відшкодовувати витрати підприємства (п. 4.2. Договору) згідно виставлених підприємством рахунків-фактур.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору підприємство зобов’язується проводити нарахування за комунальні послуги (визначені в п. 2.1.1. Договору) за діючими розцінками і тарифами згідно виставлених табуляграм постачальним організаціям.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що власник приміщення оплачує до останнього числа поточного місяця комунальні послуги та 4,0% на відшкодування витрат, пов’язаних з нарахуванням, збором і обліком комунальних послуг.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до копій розшифровок по дебету у розрізі споживачів за розрахунковий період з січня 2009 року по лютий 2009 року та розшифровок витрат комунальних послуг орендарів, співвласників, відповідачем було отримано та не оплачено комунальних послуг на загальну суму 20714,84 грн.

При цьому, господарський суд встановив, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по договору на суму 20714,84 грн. підтверджується також довідками позивача про розрахунок суми боргу та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.06.2009 року.

Судом першої інстанції в якості належних доказів про надання послуг відповідачу та прийняття їх останнім було прийнято до уваги вищевказані розшифровки, довідки та акт звірки взаєморозрахунків та встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором за період січень-лютий 2009 року становить 20714,84 грн.

При цьому, твердження відповідача про те, що позовні вимоги прокурора та позивача не підлягають задоволенню, оскільки розпорядження КМДА щодо підвищення тарифів на комунальні послуги, відповідно до яких позивач розрахував борг, були скасовані указами Президента України як такі, що не відповідають Конституції та законам України, судом першої інстанції не були прийняті до уваги з огляду на те, що позивач являється тільки посередником у наданні відповідних послуг відповідачу, а тарифи відповідно до п. 2.1.2. встановлюються відповідно до виставлених табуляграм постачальними організаціями.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач доказів своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків на оплату комунальних послуг, як і доказів, які б спростували викладені в позовній заяві обставини не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на оплату комунальних послуг № 298/1 від 01.07.2006 року за період січень – лютий 2009 року в сумі 20714,84 грн.

Проте колегія суддів частково не може погодитись з таким висновком Господарського суду міста Києва, оскільки він не відповідає вимогам матеріального законодавства та є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до Закону України „Про житлово-комунальні послуги” тарифи на житлово-комунальні послуги затверджує орган місцевого самоврядування.

Цим Законом визначено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 20.05.1999 року № 686-XIV „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

А тому, оскільки судом встановлений, а відповідачем по суті не спростований факт порушення останнім обов’язку та строків оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договором № 298/1 на оплату комунальних послуг від 01.07.2006 року.

Втім, колегія суддів не погоджується з розміром основної заборгованості, яка підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги прокурором заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати комунальних послуг за січень 2009 року в сумі 8 985,22 грн. та лютий 2009 року в сумі 11 729,62 грн., а всього 20714,84 грн., а відповідач після порушення провадження у справі перерахував кошти в оплату за надані комунальні послуги за січень 2009 року в сумі 4010,50 грн. та за лютий 2009 року в сумі 4429,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 150 від 17.06.2009 року із призначенням платежу: „за комунальні послуги за січень 2009 року згідно договору № 298/1 від 01.07.2006 року” та № 151 від 17.06.2009 року із призначенням платежу: „за комунальні послуги за лютий 2009 року згідно договору № 298/1 від 01.07.2006 року”, а тому висновок місцевого господарського суду про наявність заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в розмірі 20714,84 грн. є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд мав би припинити провадження в частині стягнення 8440,29 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах, проте помилково стягнув з відповідача суму основного боргу в розмірі 20714,84 грн., а тому оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши суму основного боргу, що підлягає стягненню, до 12274,55 грн.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 року у справі № 50/241 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” (вул. Пожарського, 4, оф. 2, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 32665714, р/р 26004001969681 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” (01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, код ЄДРПОУ 31025659, р/р № 260031050 в Київській філії АБ „Полтава банк”, МФО 322562) 12 274 (дванадцять тисяч двісті сімдесят чотири ) грн. 55 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські машинобудівні заводи” (вул. Пожарського, 4, оф. 2, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 32665714, р/р 26004001969681 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) до Державного бюджету України 207 (двісті сім) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі № 50/241 в частині стягнення основного боргу в розмірі 8440,29 грн. припинити”.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 50/241 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.02.10 (відправлено)