Рішення № 7795089, 26.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2010 Справа № 2/19-ПН-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства "Агропромтехсервіс", с.Станіслав Білозерського району Херсонської області

до Станіславської сільської ради, с.Станіслав Білозерського району Херсонської області

про визнання права власності та скасування рішення № 644 від 08.07.2009р.

за участю представників сторін:

від позивача: Лящук В.С., довіреність від 20.06.2008р.

від відповідача: Загоровська Л.В., довіреність від 25.01.2010 року

в с т а н о в и в:

Приватне мале підприємство "Агропромтехсервіс" звернулось до суду з позовом до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно та скасування рішення № 644 43 сесії 5 скликання від 08.07.2009 року за результатами розгляду звернення позивача щодо отримання свідоцтва про право власності на будівлю колишньої автостанції. Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні про придбання спірного об'єкту у 1991 році за договором купівлі-продажу та безпідставну відмову Станіславською сільською радою у отриманні правоустановчого документа на належне підприємству нерухоме майно.

У судовому засіданні позивач в особі свого повноважного представника підтримав заявлені позові вимоги та просить визнати за ПМП "Агропромтехсервіс" право власності на будівлю колишньої автостанції в селі Станіслав Білозерського району Херсонської області та скасувати рішення № 644 ХХХХІІІ сесії V скликання Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 08.07.2009 року про відмову ПМП "Агропромтехсервіс" у видачі свідоцтва про право власності на вищезазначений об'єкт нерухомості з підстав викладених у позовній заяві і посиланням на надані матеріали, письмові докази.

Відповідач позов визнав частково, про що зазначено представником Станіславської сільської ради в судовому засіданні та письмовому відзиві на позов. Не заперечуючи та не ставлячи під сумнів факт продажу майна позивачу, відповідач вважає, що ПМП "Агропромтехсервіс" наділений правом на визнання права власності на нерухомість в судовому порядку. В той же час, рішення Станіславської сільської ради № 644 від 08.07.2009 року слід вважати законним та обґрунтованим, оскільки на час вирішення заяви позивача про видачу свідоцтва на право власності на будівлю колишньої автостанції, з боку ПМП "Агропромтехсервіс" не було надано належних доказів правонаступництва відносно спірного майна та колегіального рішення органу місцевого самоврядування на відчуження майна, яке належить територіальній громаді Станіславської сільської ради.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, положення ч.1 ст.1 ГПК України є реалізацією ч.1 статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на захист своїх прав і свобод в судовому порядку. Статтями 20 Господарського кодексу України та 16 Цивільного кодексу України закріплено право звернення до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права і інтересу у спосіб передбачений вищенаведеними нормами діючого законодавства, у тому числі шляхом визнання права на нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість) у розумінні ст.181 ЦК України, якими є об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Главою 24 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави набуття права власності. Відповідно до ч.1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 липня 1991 року Станіславська сільська рада народних депутатів Білозерського району Херсонської області та мале підприємство "Агропромтехсервіс" уклали між собою договір купівлі-продажу б/н., за умовами якого сільська рада ("продавець") продала, а МР "Агропромтехсервіс" ("покупець") придбало у свою власність будівлю колишньої автостанції вартістю 2310,00 руб., розташовану у с.Станіслав, що знаходиться на балансі продавця та до даного часу нікому іншому не продана, не подарена, у спорі чи під забороною не перебуває. Договір скріплено підписами голови сільради та керівника підприємства і засвідчено печатками цих юридичних осіб.

Розпорядженням Станіславської сільської ради від 22.08.1991 року будівля колишньої автостанції у зв'язку з покупкою цього об'єкту у Станіславській сільраді МП "Агропромтехсервіс" для своїх виробничих потреб передана на баланс вищезазначеного підприємства. Актом від 25.08.1991 року засвідчено, що комісія у складі голови і бухгалтера Станіславської сільської ради передали від продавця, а МП "Агропромтехсервіс" в особі директора підприємства прийняло на баланс покупця придбану за договором купівлі-продажу від 22.07.1991 року будівлю колишньої автостанції у селі Станіслав Білозерського району Херсонської області.

Вищенаведений факт купівлі-продажу нерухомого майна відповідачем не оспорюється, угода недійсною не визнана, правомірність укладеного сторонами правочину з боку відповідача та третіх осіб не оспорюється.

За приписами ч.2 ст.328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. До того ж, статтею 204 ЦК України "Презумпція правомірності правочину" законодавець закрипів, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи та наданими позивачем доказами засвідчено, що мале підприємство "Агропромтехсервіс" створено засновниками в особі ПО "Катион" (м.Хмельницький) та агрофірмою "Лиман" Білозерського району Херсонської області, яка у свою чергу була правоприємником радгоспу "Лиманський", що підтверджується довідкою архівного відділу Білозерської райдержадміністрації № 176-46 від 25.11.2003 року, Статутом МП "Агропромтехсервіс" затвердженим у січні 1991 року співзасновниками, рішенням виконавчого комітету Білозерської районної ради народних депутатів Херсонської області № 42 від 19.03.1991 року про реєстрацію вищезазначеного підприємства у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.09.1990р. "Про міри по створенню та розвитку малих підприємств".

У подальшому, Розпорядженням представника президента України Білозерської райдержадміністрації Херсонської області № 61 від 18.03.1993 року, на виконання декрету Кабінету Міністрів від 31.12.1992 року № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", з метою впорядкування управління державним майном, мале підприємство "Агропромтехсервіс", зареєстроване при агрофірмі "Лиман" як самостійна юридична особа з обособленим майном, самостійним балансом, матеріально-грошовими активами, що здійснює свою діяльність на засадах самоуправління, самоокупаємості та самофінансування, перереєстроване у приватне мале підприємство. Підтвердженням вищенаведеного є копія Статуту приватного малого підприємства "Агропромтехсервіс" зареєстрований розпорядженням голови держадміністрації Білозерського району від 18.03.1993 року, Установчий акт новоствореного підприємства від 08.01.1993 року, надані архівним відділом Білозерської РДА, довідки № 1306 від 14.04.1997 року та № 883 від 24.03.2005 року Херсонського обласного, а у подальшому - Головного управління статистики у Херсонській області.

У Статуті приватного малого підприємства "Агропромтехсервіс" затвердженого засновником 07.08.2008 року (нова редакція) та зареєстрованого у належний правовий спосіб, підтвердженням чого є Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 від 11.08.2008 року, ідентифікаційний номер 14113819, також засвідчено (стаття 1), що ПМП "Агропромтехсервіс" є правонаступником малого підприємства "Агропромтехсервіс" створеного агрофірмою "Лиман" 18 січня 1991 року.

Таким чином, позивачем доведено правонаступництво від малого підприємства "Агропромтехсервіс" та права на придбане у минулому спірне по даній справі майно.

Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, а на підставі статті 392 того ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки таке право позивача до звернення його до суду не визнавалось та оспорювалось з боку відповідача, що підтверджується необхідністю у минулому доказування ним права власності на придбане нерухоме майно при намаганні отримати у Станіславській сільській раді правоустановчого документа на будівлю колишньої автостанції (свідоцтво), то за сукупністю вказаних обставин суд вважає обраний ПМП "Агропромтехсервіс" спосіб захисту свої майнових прав правомірним, а заявлену вимогу законною та такою, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено його право власності на спірне майно - будівлю колишньої автостанції у с.Станіслав.

Що стосується другої частини заявлених ПМП "Агропромтехсервіс" позовних вимог до Станіславської сільської ради, то в цій частині суд зазначає наступне.

8 липня 2009 року на ХХХХІІІ сесії селищної ради V скликання Станіславська селищна рада Білозерського району Херсонської області своїм рішенням № 644: 1) відмовила ПМП "Агропромтехсервіс" у видачі свідоцтва про право власності на будівлю колишньої автостанції; 2) запропонувала керівнику цього підприємства у 3х місячний термін вирішити питання про визнання права власності на зазначене в п.1 нерухоме майно в судовому порядку; 3) в разі невиконання п.2 даного рішення розглянути питання про взятті вказаного нерухомого майна на облік як безхазяйного; 4) контроль за виконання рішення покласти на постійну комісію з питань планування бюджету та управління комунальною власністю. Визнання вищезазначеного рішення недійсним в частині відмови ПМП "Агропромтехсервіс" у видачі свідоцтва про право власності на будівлю колишньої автостанції (пункт 1) є предметом розгляду у даній справі у суді першої інстанції. Позовні вимоги як зазначено у позовній заяві, обґрунтовані наданням у розпорядження відповідача усіх необхідних документів та безпідставною відмовою останнього у видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості під надуманим і незаконним предлогом, мотивованим відсутністю у архівному відділі Білозерської райдержадміністрації розпорядження сільської ради від 22.08.1991 року.

Проаналізувавши на підставі фактичних даних справи позовні вимоги ПМП "Агропромтехсервіс" в цій частині, їх правове обґрунтування та забезпечення відповідними доказами, з'ясувавши правовідносини сторін, дослідивши ухвалене рішення органу місцевого самоврядування на предмет застосування та дотримання при його винесенні норм чинного законодавства, суд прийшов до наступних висновків.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямованій на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Аналогічна позиція висловлена у Роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 2-535 від 26.01.2000 року.

Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Система самоврядування, засади організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону до системи місцевого самоврядування включено серед інших сільські ради, які згідно до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону можуть делегувати свої повноваження, в тому числі щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна, виконавчим комітетам рад. За частинами 1, 6 статті 59 Закону встановлено, що рада на її пленарному засіданні, а виконавчий комітет на засіданні приймають в межах своїх повноважень рішення, які згідно до частини 10 тієї ж статті можуть бути визнані незаконними в судовому порядку у випадку їх невідповідності Конституції та законам України.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, охоплюється поняттям державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є, в тому числі, інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 6.1. підпункту «а»Тимчасового Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у передбачених цим пунктом випадках, в тому числі і фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, юридичним особам - у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

При цьому суд зауважує, що рішення про видачу свідоцтва про право власності не є підставою для набуття права власності, а лише підтверджує наявний факт на підставі наданих документів та в рамках власних повноважень.

Відповідно до положень пунктів 6 статті 38 Закону України РСР № 2238-ХІІ від 07.12.1990 року "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", який був чинним на час придбання нерухомого майна у липні-серпні 1991 року, до повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів в галузі житлового господарства, комунально-побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку були віднесені ведення обліку нежитлових приміщень на території Ради, право продавати або здавати у користування на основі договору про оренду нежилі приміщення, що належать до комунальної власності.

Матеріали справи свідчать, що в ході підготовки розгляду заяви ПМП "Агропромтехсервіс" від 14.05.2009 року, це питання виносилось на постійну депутатську комісію з питань планування бюджету управління комунальною власністю Станіславської сільської ради та було надіслано запит до архівного відділу Білозерської РДА на предмет наявності та надання архівних копій рішень ради та розпорядження від 22.08.1991 року (копію якого до звернення долучив заявник), з метою щоб визначити: чи дійсно у 1991 році Станіславською сільською радою колегіально приймалось рішення про продаж колишньої автостанції у відповідності до положень п.6 ст.38 Закону України від 07.12.1990 року. Архівом було надано відповідь про відсутність в документах сесій та виконкомів Станіславської сільради за 1991 рік свідоцтва про право власності на придбане позивачем майно та про передачу на баланс його підприємства будівлі колишньої автостанції.

Таких рішень та документів як позивачем, так і відповідачем в ході розгляду справи теж не було надано.

Як вбачається із змісті витягу із протоколу засідання сільської ради, а також самого тексту рішення 43 сесії 5 скликання від 08.07.2009 року № 644 Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, відмова у видачі ПМП "Агропромтехсервіс" свідоцтва про право власності на будівлю колишньої автостанції в селі Станіслав мотивовано саме тим, що заявником (позивачем) не було надано, а сільська рада у іншій спосіб не отримала документальних доказів про прийняття у 1991 році Станіславською сільською радою рішення про згоду на продаж вказаної будівлі. Саме ці обставини, у сукупності із тим, що заявник не надав доказів переходу майна від МП "Агропромтехсервіс" до ПМП "Агропромтехсервіс", не впорядкував тривалий час документи на право власності та не оформив за цей час право користування земельною ділянкою, мотивував своє право на отримання свідоцтва у сільській раді на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке почало діяти лише з 2002 року, обумовили прийняття вищезазначеного рішення.

Прийняте Станіславською сільською радою рішення № 644 від 08.07.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте без перевищення повноважень та компетенції цього органу місцевого самоврядування, за своїми правовими наслідками не порушує будь-які права та охоронювані законом інтереси приватного малого підприємства - позивача у справі. Саме з цього суд приходить до висновку про необґрунтованість другої частини позову ПМП "Агротехсервіс" та відсутність правових підстав у його задоволенні.

Судові витрати по справі суд покладає на відповідача, з вини якого спір доведено до судового розгляду, у відповідності до положень ст.49 ГПК України та сорозмірно частці задоволених вимог.

На підставі викладеного, вищезазначених правових вимог та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Приватним малим підприємством "Агропромтехсервіс" (Херсонська область Білозерський район с.Станіслав, код ЄДРПОУ 14113519) право власності на будівлю колишньої автостанції, що є нерухомим майном, розташовану у с.Станіслав Білозерського району на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.1991 року.

3. Стягнути з Станіславської сільської ради, Херсонська область Білозерський район с.Станіслав, код 04401492, р/р. не відомий на користь Приватного малого підприємства "Агропромтехсервіс", Херсонська область Білозерський район с.Станіслав, код ЄДРПОУ 14113519, р/р. не відомий на користь МПП "Агропромтехсервіс" 45,50 грн. (сорок п'ять грн. 50 коп.) сплати державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 01.02.2010 року.