Ухвала суду № 77950525, 02.11.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8218/18

Провадження № 1-кс/234/5756/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м.Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., з участю секретаря судового засідання Романенко К.П., прокурора Сопіної А.О., захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

03.10.2018 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

В клопотанні зазначено, що 26 червня 2018 року відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 червня 2018 року було проведено обшук в рамках кримінального провадження № 42017050000000581 від 14.07.2017 року за адресою: вул. Перемоги, 29, м. Сіверськ, Бахмутського р-ну, Донецької області. За результатами проведеного обшуку було виявлено та вилучено наступне майно: Копія ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.11.2017 року, в рамках кримінального провадження № 42017051610000083 від 30.10.2017; копія паспорта гр. ОСОБА_3; копія паспорта гр. ОСОБА_4;Звіт про основні економічні показники ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» за 2016 рік на 9 арк;Фінансовий звіт ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 1 арк;Копія акту від 28.12.2015 року на 1 арк.;Копії статистичних звітів ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 6 арк;Копія Підсумки збору врожаю ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 5 арк;Структурне обстеження підприємства за 2016 рік на 13 арк;Баланс на 31.12.2015 ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 3 арк;Посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2016 року ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 4 арк;Звіт ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» про сівбу та збирання врожаю на 01.07.2016 на 3 арк;Звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів за березень 2016 року ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» на 12 арк;Акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) ФГ «Максімус-1» на 1 арк.;Чорнові записи на 4 арк;Статистична звітність ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» 4сх за 2015 рік на 3 арк; Ноутбук марки Lenovo чорного кольору, № WBO1804167;Мобільний телефон світлого кольору марки Blackview.

Вилучений під час обшуку ноутбук марки Lenovo та мобільний телефон Blackview є особистими речами ОСОБА_2, придбані нею особисто на законних підставах та використовувались нею для власних потреб. Мобільний телефон був її єдиним засобом зв’язку, і з його вилученням під час обшуку вона залишилась без засобів зв’язку, а тому вимушена користуватися чужим телефоном, який їй надали в тимчасове користування. Вилучені під час проведення обшуку документальні матеріали зберігалися в неї за місцем проживання та були необхідні їй для виконання трудових обов’язків.

Більш того, ОСОБА_2 ніяким чином не пов’язана із скоєнням будь-яких кримінальних правопорушень і не має ніякого відношення до них.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.06.2018 року на вказане майно був накладений арешт.

При цьому суд вважав, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути об’єктом кримінально-протиправних дій.

В даному випадку арештоване майно, яке є її власністю, одержане нею на законних підставах і не містить жодної інформації, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв’язку з чим має бути повернено їй як законному та добросовісному власнику, оскільки повернення їй зазначеного майна не завдасть жодних збитків чи перешкод для даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відтак вилучене у неї належне їй арештоване майно є набутим нею правомірно, оскільки незаконність його набуття не встановлена ані законом ані судовим рішенням.

Неможливість здійснювати право власності щодо належного їй на законних підставах майна без достатніх правових підстав є порушенням мого права на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В той же час вказати на зазначені вище доводи щодо відсутності підстав для накладення арешту на її майно та надати докази на підтвердження цих доводів під час накладення арешту вона не мала можливості, оскільки в порушення ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт мого майна було розглянуто за моєї відсутності без належного повідомлення мене про час та місце розгляду клопотання про арешт мого майна, внаслідок чого слідчим суддею було накладено арешт на вилучене у мене майно без урахування наведених вище доводів, в тому числі (але не виключно) щодо відсутності у даного майна ознак речових доказів та відсутності підстав, з якими законодавство пов’язує можливість вилучення та арешту майна особи.

Разом з тим, як зазначено вище, будь-яких даних, які б свідчили про відповідність арештованого майна ознакам, які є обов’язковими для речових доказів та визначені ст. 98 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому той факт, що арештоване майно постановою слідчого від 26.06.2018 року (тобто до дня накладення арешту) було визнано речовими доказами, сам по собі не свідчить про наявність у цього майна ознак речових доказів та не є для суду беззаперечною підставою вважати таке майно речовими доказами, оскільки згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В той же час нормами КПК України не передбачено право особи, яка здійснює досудове розслідування, чи прокурора самостійно вирішувати питання про визнання предметів речовими доказами та виносити з цих підстав процесуальні рішення, а тому постанова слідчого від 26.06.2018 року про визнання вилученого майна речовими доказами є незаконною, оскільки винесена слідчим з перевищенням наданих йому повноважень, у зв’язку з чим не може бути підставою для визнання цього майна речовими доказами судом.

Отже, вирішуючи питання про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, суд має з’ясувати питання про наявність чи відсутність у майна ознак речових доказів, дослідивши ці докази безпосередньо.

Разом з тим під час накладення арешту її майно згідно з матеріалами кримінального провадження безпосередньо судом досліджено не було, а висновок про наявність у нього ознак речових доказів було зроблено на підставі постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, що суперечить принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, визначеного в п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Не містять матеріали кримінального провадження й даних про те, що вилучене майно було предметом злочину або одержано від злочинної діяльності.

Також відсутні в матеріалах кримінального провадження й будь-які докази того, що арештоване майно у випадку зняття з арешту може бути втрачене для доступу органів досудового розслідування чи суду або зашкодить дієвості кримінального провадження, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України є єдиною метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з видів яких є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 1 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, наведеної у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7/02/2014 р. (далі – Узагальнення), під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов’язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Водночас КПК України встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов’язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з тим, з моменту вилучення та до теперішнього часу органом досудового розслідування не здобуто будь-яких даних, які б вказували на наявність у арештованого майна ознак речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, або даних, які б свідчили, що ці кошти є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення або одержані від злочинної діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин накладений на моє майно арешт підлягає скасуванню з негайним поверненням мені вилученого та арештованого належного мені майна.

В судовому засіданні захисник підтримав викладене в клопотанні та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання ОСОБА_2 заперечувала та вказала, що скасування арешту майна на теперішній час є передчасним та безпідставним, бо проводиться досудове розслідування та всі вилучені речі та документи визнані речовими доказами, необхідні для проведення експертиз. Окрім цього, всі ці питання вже були предметом розгляду апеляційних скарг в Апеляційному суді.

Заслухавши думку учасників процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

16.06.2018 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області було надано дозвіл на обшук житла ОСОБА_2, а саме будинку за адресом: вул Перемоги, 29, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 27.06.2018 року на вилучене під час обшуку, проведеного 26.06.2018 року, майно накладено арешт. В ухвалі суду зазначено, що постановою слідчого від 26.06.2018 року вилучене майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 42017050000000581 від 14.07.2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.07.2018 року підтверджено необхідність арешту майна задля можливості використання його як доказів у кримінальному провадженні, запобігання ризикам його приховування, відчудження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування

Зі змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи те, що на даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, метою арешту майна є можливість використання його як доказів у кримінальному провадженні, запобігання ризикам його приховування, відчудження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, необхідність збереження речових доказів в даному кримінальному провадженні не відпала, тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним, у зв’язку із чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючисьст. ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, яке було вилучене 26.06.2018 року під час обшуку за адресою: вул Перемоги, 29, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Н.М. Пікалова