Рішення № 7795006, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 62/237-09

вх. № 9325/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., дов. від 10.11.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Кулиничі

про стягнення 51649,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ "Єврофінанс" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2, заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування предмету лізингу) у сумі 17249,09 грн., заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії у сумі 26909,90, інфляційних у сумі 2250,30 грн., 3% річних у 773,50 грн., пені у сумі 4316,46 грн. та відшкодування витрати на діфгностику предмету лізингу у сумі 150,00 грн.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.04.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №LA08000139, відповідно до умов якого позивач зобовязався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ “Надра”на дату виставлення рахунку. Відповідач зобовязався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (Додаток №1 до договору) позивачем було придбано у ІП "АІС-Харків" транспортний засіб: FAW СА 1061 (euro 2) 4.8 5МТ, тип кузова: борт-тент, двигун: дизельний, коробка перемикання передач: механічна.

29.05.08р. позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 93400,00 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобовязався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 14010,00 грн.

Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 17.04.08р. у сумі 14010,00 грн., що підтверджується випискою банку від 17.04.08р.

Відповідно до Додатку №4 до Договору сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 3173,49 грн., в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 1323,17 грн., комісія у сумі 1801,38 грн.

Таким чином, за період з 31.05.08 року по 09.11.09р. відповідач повинен був сплатити позивачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 37827,06 грн., з яких 14010,00 грн. сума першого лізингового платежу, 23817,06грн. - щомісячні лізингові платежі.

За період з 31.05.08 року по 09.11.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 20577,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (12.11.09р.) утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 17249,09 грн.

За період з 31.05.08 року по 09.03.09р. відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 18013,80 грн. (щомісячний платіж складав 1801,38 грн.).

Відповідно до п.8.4. Додатку №2 до договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції, про що лізингодавець зобов»язаний повідомити лізингоодержувача в строку, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як свідчать, матеріали справи лізингоодержувача (відповідача по справі) про збільшення лізингових платежів було повідомлено листом №03/09-021 від 01.03.09р., направлення якого підтверджується Витягами з реєстру вихідної кореспонденції позивача.

Таким чином за період з 31.03.09р. по 09.11.09р. щомісячний платіж по сплаті комісії складав 2006,74 грн., а загальна сума комісії за цей період, яка підлягала сплаті становить 16053,92 грн.

Крім того, лізингові платежі були збільшені на 447,70 грн. у зв"язку із нарахуванням ПДВ на лізингові платежі в частині комісії, які перевищували подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування цих комісій. Таке збільшення було здійснено позивачем на підставі п.п.3.2.2 п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким Не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Всього за період з 31.10.08 року по 09.11.09р. відповідач повинен був сплатити у якості комісії 34515,42 грн.

Однак, відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі. За період з 31.10.08 року по 09.11.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 7605,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В звязку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 26909,90 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії) у сумі 44158,99 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4316,46 грн. пені. за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 8.8 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA08000139 від 16.04.08р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов»язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 4316,46 грн.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 4316,46 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 773,50 грн. та інфляційних у сумі 2250,30 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Також позивач просить стягнути з відповідача 150,00 грн. витрат на діагностику предмету лізингу, обгрунтовуючи ці вимоги тим, що ним були понесені вказані витрати при проходженні державного технічного огляду.

Відповідно до Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LAА08000139 від 16.04.2008 року, лізинговий платіж - це грошова сума, яка сплачується лізингоодержувачем (відповідачем по справі) на користь лізингодавця (позивача по справі) та може включати в себе суму, яка відшкодовує частину вартості транспортного засобу, переданого в лізинг, винагороду за отриманий в лізинг транспортний засіб, компенсацію відсотків за кредитом, компенсацію страхових витрат та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу. Лізингові платежі складаються з Першого лізингового платежу, Щомісячних лізингових платежів та Спеціальних лізингових платежів. Спеціальний лізинговий платіж - це лізинговий платіж, який не є Першим лізинговим платежем або Щомісячним лізинговим платежем, котрий сплачується Лізингоодержувачем Лізингодавцю за умовами Договору фінансового лізингу.

Позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-0006511 від 25.08.09р. на оплату понесених ним витрат на діагностику предмету лізингу, однак, даний рахунок не було сплачено відповідачем.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свого обов"язку по оплаті спеціального лізингового платежу, оплата якого передбачена укладеним між сторонами договором фінансового лізингу №LAА08000139 від 16.04.2008 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 150,00 грн. витрат на діагностику предмету лізингу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 22, 509, 525, 526, 546, 598, 599, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 173,179,193, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (62404, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(м.Київ, вул..Артема, 15, ЄДРПОУ 30726921, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) 17249,09 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 26909,90 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 4316,46 грн. пені, 2250,30 грн. інфляційних, 773,50 грн. три відсотки річних, 150,00 грн. витрат на діагностику предмету лізингу, 516,50грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №62/237-09 підписано 11.01.09р.