Рішення № 7794989, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 62/236-09

вх. № 9327/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., дов. б/н від 10.11.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" с. Старовірівка

про стягнення 85754,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ "Єврофінанс" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 30651,90 грн. заборгованості по лізинговим платежам в частині відшкодування предмету лізингу, 41366,82 грн. заборгованості по лізинговим платежам в частині комісії, 3820,96 грн. інфляційних, 1295,26 грн. 3% річних та 8619,48 грн. пені.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.07.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №LA080000349, відповідно до умов якого позивач зобов’язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у

володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов’язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ “Надра" на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов’язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (Додаток №1 до договору) позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» згідно Контракту №1290/226097 від 12.08.08р. транспортний засіб: Чизель дисковий SF 4511-11.

31.10.08р. позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 280001,00 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобов’язався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 56000,20 грн.

Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 08.08.08р. у сумі 56000,20 грн., що підтверджується випискою банку від 08.08.08р.

Відповідно до Додатку №4 до Договору сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 8012,96 грн., в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 3733,34 грн., комісія у сумі 4279,62 грн.

Таким чином, за період з 31.10.08 року по 28.10.09р. відповідач повинен був сплатити позивачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 104533,62 грн., з яких 56000,20 грн. - сума першого лізингового платежу, 48,533,42 грн. - щомісячні лізингові платежі.

За період з 31.10.08 року по 28.10.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 73881,72 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 08.08.08 року на суму 56000,20 грн. та від 24.07.09р. на суму 17881,52 грн.

Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (12.11.09р.) утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 30651,90 грн.

За період з 31.10.08 року по 30.04.09р. відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 29957,34 грн. (щомісячний платіж складав 4279,62 грн.).

Відповідно до п.8.4. Додатку №2 до договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції, про що лізингодавець зобов»язаний повідомити лізингоодержувача в строку, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як свідчать, матеріали справи лізингоодержувача (відповідача по справі) про збільшення лізингових платежів було повідомлено листом №05/09-001 від 05.05.09р., направлення якого підтверджується Витягами з реєстру вихідної кореспонденції позивача.

Таким чином за період з 29.05.09р. по 28.10.09р. щомісячний платіж по сплаті комісії складав 4754,66 грн., а загальна сума комісії за цей період, яка підлягала сплаті становить 28527,96 грн.

Всього за період з 31.10.08 року по 28.10.09р. відповідач повинен був сплатити у якості комісії 58485,30 грн.

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі. За період з 31.10.08 року по 28.10.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 17118,48 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.07.09р. на суму 17118,48 грн. В зв’язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 41366,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» про стягнення з СТОВ «Дружба» заборгованості зі сплати лізингових платежів у сумі 72018,72 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8619,48 грн. пені. за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 8.8 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA080000349 від 30.07.08р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов»язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 8619,48 грн.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 8619,48 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1295,26 грн. та інфляційних у сумі 3820,96 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 22, 509, 525, 526, 546, 598, 599, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 173,179,193, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п. 5 ч.1 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (Харківська область, Нововодолазький район, с.Старовірівка-1, вул..Радянська, буд.61, код ЄДРПОУ 00707219, п/р №260083012812 в Філії ХОУ ВАТ «Ощадбанк ТВБВ 10020/0372», МФО 351823) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (м.Київ, вул..Артема, 15, ЄДРПОУ 30726921, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСиббанк», м.Харків, МФО

351005) 30651,90 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 41366,82 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 8619,48 грн. пені, 3820,96 грн. інфляційних, 1295,26 грн. три відсотки річних, 855,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/236-09 підписано 11.01.10р.