Ухвала суду № 77948745, 13.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.11.2018справа № 910/24368/14

За заявою уповноваженої особи від учасників (засновників) товариства з обмеженою

відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О.

до ОСОБА_2

товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

Першої української міжрегіональної товарної біржі

За участю акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"

товариства з обмеженою відповідальністю "СОРТВІКС"

про визнання результатів аукціону недійсним в межах справи № 910/24368/14

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

(ідентифікаційний код 24918352)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Тучіна О.В. - предст. за дов.,

від відповідача 1 Добринін В.В. - предст. за дов. ОСОБА_2,

від відповідача 2 Тучін М.М. - предст. за дов. ТОВ "Полірем",

від відповідача 3 не з`явились.

В судовому засіданні приймали участь: Беніцька В.І. - розпорядник майна ТОВ "Полірем", Міхай-Седова Ю.С. - предст. за дов. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/24368/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.07.18.

12.07.18 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

19.07.18 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

Ухвалою господарського суду від 19.07.18 відкладено розгляд підготовчого засідання на 28.08.18.

10.08.18 від ОСОБА_2 надійшли заперечення.

22.08.18 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

28.08.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшла заява про задоволення позову.

28.08.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом.

28.08.18 судове засідання не відбулось.

Враховуючи викладене вище, підготовче засідання призначено на 20.09.18.

11.09.18 від акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

19.09.18 від розпорядника майна боржника надійшли пояснення у справі.

20.09.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання про винесення окремої ухвали відповідно до ст. 246 ГПК України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.18 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, залучено акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Полірем" в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали відповідно до ст. 246 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 16.10.18.

16.10.18 від позивача надійшло клопотання про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

16.10.18 від представника позивача надійшла заява про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "СОРТВІКС" до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.18 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

07.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання № 03-7/11/18 від 07.11.18 про відкладення розгляду справи.

07.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання № 02-7/11/18 від 07.11.18 про витребування доказів.

07.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання 07-7/11/18 від 07.11.18 про винесення ухвали щодо стягнення штрафу з Першої української міжрегіональної товарної біржі в дохід державного бюджету.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18 відкладено розгляд спарви на 13.11.18.

08.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання № 03-1-8/11/18 від 08.11.18 про відкладення розгляду справи.

08.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання № 02-8/11/18 від 08.11.18 про витребування доказів.

08.11.18 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшло клопотання № 03-8/11/18 від 08.11.18 про винесення ухвали щодо стягнення штрафу з Першої української міжрегіональної товарної біржі в дохід державного бюджету.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.18 залишено без розгляду клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" № 02-7/11/18 від 07.11.18 та № 02-8/11/18 від 08.11.18 про витребування доказів та залишено без задоволення клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" № 07-7/11/18 від 07.11.18 та № 03-8/11/18 від 08.11.18 про винесення ухвали щодо стягнення штрафу з Першої української міжрегіональної товарної біржі в дохід державного бюджету.

У судовому засіданні, розглянувши заяву уповноваженої особи учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галаган Ю.О. про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 25.04.16 в межах справи № 910/24368/14 та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Уповноважена особа учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галаган Ю.О. (далі - Позивач) в поданій заяві просить суд визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, який відбувся 25.04.16.

На думку Позивача аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушеннями, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

ОСОБА_2, акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та розпорядник майна боржника надали суду обґрунтовані пояснення та заперечення на заяву в межах справи, в яких зазначив про неможливість її задоволення, у з в'язку з її не обґрунтованістю та просили суд відмовити в її задоволенні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" погодилося з поданою позовною заявою та просило суд її задовольнити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи в їх сукупності, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, здійснення формування ліквідаційної маси була розпочата реалізація майна банкрута.

Так, до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ "Полірем" був включений належний на праві власності банкруту на дату відкриття ліквідаційної процедури і не обтяжений заставою один об'єкт - автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, д.р. НОМЕР_2.

Всі інші виявлені оборотні та необоротні активи боржника - ТОВ "Полірем", які йому належать на праві власності були обтяжені заставою/іпотекою кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Відповідно вони не ввійшли до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ "Полірем".

Спочатку до продажу пропонувався цілісний майновий комплекс підприємства банкрута - ТОВ "Полірем".

22.01.16 за згодою заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист від 26.11.15 №140.0.0.00/8/3939) був призначений аукціон з продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства банкрута - ТОВ "Полірем" за початковою вартістю цілісного майнового комплексу, визначеною, як сукупність визнаних вимог кредиторів у сумі 15.067.524,62 грн., зі встановленням терміну подачі заяв на участь в аукціоні до 06.01.16.

Оголошення про проведення аукціону було розміщено: на веб-сайті Міністерства юстиції України від 17.12.15 номер публікації 26336 та на веб-сайті Вищого господарського суду України від 17.12.15 номер публікації 26336.

Аукціон не відбувся, в зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників на 06.01.16 включно.

В зв'язку з цим, був змінений спосіб продажу майна Боржника і до продажу пропонувалось майно боржника ТОВ "Полірем" частинами, а саме: все заставне майно, яке було включено до Лоту №1; один об'єкт, який увійшов до ліквідаційної маси боржника ТОВ "Полірем", який був включений до Лоту №2.

Комітетом кредиторів та заставним кредитором був погоджений спосіб та порядок продажу майна банкрута частинами на аукціоні з продажу майна боржника ТОВ "Полірем" (відповідний протокол комітету кредиторів і лист - згода ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 18.03.2016 р. №140.0.000/8/910 містяться в матеріалах справи).

25.04.16 організатором аукціону - Першою українською товарною біржею був проведений аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ "Полірем" частинами.

Оголошення про проведення аукціону було розміщено: на веб-сайті Міністерства юстиції України від 28.03.16 номер публікації 29625 та на веб-сайті Вищого господарського суду України 25.03.16 номер публікації 29625.

Предметом продажу на аукціоні за Лотом №1 було майно банкрута - ТОВ "Полірем" обтяжене заставою заставного кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до протоколу проведення аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "Полірем" №16/13 від 25.04.16 переможцем аукціону з продажу майна банкрута: Лот №1 визначено ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) за найвищою ціною продажу Об'єкту аукціону у сумі 1.708.978,38 грн. без ПДВ.

27.04.16 між переможцем аукціону ОСОБА_2 та боржником - ТОВ "Полірем" в особі ліквідатора був укладений Договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні - Лот №1.

28.04.16 за актом приймання-передачі Об'єкту аукціону до Договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 27.04.16 переможцю аукціону - ОСОБА_2 було передано майно, яке є предметом забезпечення.

Предметом продажу на аукціоні за Лотом №2 було майно банкрута - ТОВ "Полірем", яке ввійшло до ліквідаційної маси.

Відповідно до протоколу проведення аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "Полірем" №16/13 від 25.0416 переможцем аукціону з продажу майна банкрута: Лот №2 (автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, державний реєстраційний НОМЕР_2) визначено ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) за найвищою ціною продажу Об'єкту аукціону у сумі 2.694,84 гривень без ПДВ.

27.04.16 між переможцем аукціону ОСОБА_2 та боржником - ТОВ "Полірем" в особі ліквідатора був укладений Договір №2 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні Лот №2.

28.04.16 за актом приймання-передачі Об'єкту аукціону до Договору №2 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 27.04.2016 р. переможцю аукціону - ОСОБА_2 було передано майно - автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, державний реєстраційний НОМЕР_2.

Уповноваженою особою засновників (учасників) боржника Галаганом Ю.О. оскаржується аукціон з продажу майна боржника ТОВ "Полірем", що відбувся 25.04.16 та укладені за результатами аукціону Договори купівлі-продажу майна ТОВ "Полірем" з таких підстав:

-організатором аукціону - Першою українською міжрегіональною товарною біржею проведено аукціон на підставі недійсної оцінки майна проведеної експертом ТОВ "Українська експертна група" Антоновим В.О.;

-оголошення про проведення аукціону складено з порушенням вимог Закону, так як воно містить неправдиві відомості про місцезнаходження майна Боржника та не містить фотографічні зображення деяких об'єктів продажу;

-учасником аукціону - ТОВ "Трефік Лайт" не надано довідку статистики про включення до ЄДРПОУ, довіреність уповноваженої особи заявника та інформацію про наявність/відсутність заінтересованості заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника, організатора аукціону;

-ТОВ "Трефік Лайт" не зазначено про свою заінтересованість стосовно кредитора у справі ТОВ "Полірем Київ";

-учасником аукціону - ОСОБА_2 не зазначено про свою заінтересованість стосовно кредитора у справі ТОВ "Полірем Київ";

-аукціон з продажу майна ТОВ "Полірем" підлягав визнанню організатором аукціону таким, що не відбувся в зв'язку з відсутністю конкуренції між учасниками аукціону;

ліцитатором Першої української міжрегіональної товарної біржі порушено вимоги ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";

-ліквідатором Беніцькою В.І. не забезпечено продаж майна за найвищою ціною.

Відповідно до ч. 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України прошу суд прийняти до уваги наступні висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Щодо відсутності порушення прав та інтересів Позивача у процедурі продажу майна банкрута.

За висновками Верховного Суду, викладеними в поставові від 16.08.18 у справі №904/404/15 відсутність порушення прав та інтересів Позивача, який оскаржує аукціон з продажу майна банкрута є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Зокрема, в поставові Верховного Суду від 16.08.18 №904/404/151 зазначено: "Відмовляючи у задоволенні заяв ПАТ "Дельта Банк" про визнання результатів аукціону недійсними суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи не підтверджується участь ПАТ "Дельта Банк" у процедурі продажу майна банкрута, як забезпеченого кредитора, як учасника аукціону та сторони у справі про банкрутство, що свідчить про відсутність порушення прав та інтересів ПАТ "Дельта Банк" внаслідок проведення спірних аукціонів та є підставою для відмови у задоволенні заяв останнього про визнання недійсними результатів аукціонів.

Погоджуючись із такими висновками, Верховний Суд виходить з такого.

У ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).".

В даному випадку, аукціон з продажу майна боржника ТОВ "Полірем" в межах справи №910/24368/14 про банкрутство боржника ТОВ "Полірем" також оскаржується Позивачем - Галаганом Ю.О. який не є учасником оскаржуваного ним аукціону.

За таких обставин, має місце аналогічна відсутність порушення прав та інтересів Галагана Ю.О., внаслідок проведення спірного аукціону, що є підставою для відмови у задоволенні, поданої ним позовної заяви про визнання недійсними аукціону і результатів аукціону.

Щодо значення початкової /стартової ціни аукціону з продажу майна банкрута.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.06.18 у справі №905/1084/16 "Метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення.

При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу."

Аналогічний висновок міститься в поставові Верховного Суду від 17.05.18 у справі № 905/3594/15, а саме: "Твердження ПАТ "Дельта Банк" про порушення судами статті 44,98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки судами не враховано, що реалізація майна банкрута на другому повторному аукціоні відбулася за ціною значно нижчою від його ринкової вартості колегія судців не приймає до уваги та погоджується із зауваженням судів попередніх інстанцій про те, що під найвищою ціною розуміється більша з цін, запропонованих учасниками аукціону. Суди обґрунтовано зазначили, що метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про те, що підготовка, проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону здійснені у відповідності до вимог "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підстави для задоволення заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 18.08.2017 відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейського суду з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.".

Щодо впливу на результати аукціону помилок, допущених в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна банкрута.

У постанові Верховного Суду від 08.08.18 у справі №911/739/15 в частині впливу, допущених помилок в оголошенні про проведення спірного аукціону на результати аукціону, зазначено наступне: "Статтею 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що оголошення про проведення аукціону на веб-сайті серед іншого повинно містити відомості про майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо. Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що допущені неточності щодо кадастрового номеру земельної ділянки в оголошенні про проведення спірного аукціону не можуть впливати на його дійсність, оскільки до нього додані Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 604741, виданий Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів від 23.03.2006, та відповідні фотографічні зображення земельної ділянки, які в повному та беззаперечному обсязі дають змогу ідентифікувати запропоновану до продажу земельну ділянку.".

Щодо вміщення фотографічних зображень в оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.

У постанові Верховного Суду від 16.08.18 у справі № 906/966/13 щодо порядку розміщення оголошення про проведення аукціону зазначено наступне: "Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на порушення порядку продажу майна боржника та про те, що суди проігнорували порушення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "допущені організатором аукціону щодо порядку оголошення про проведення повторного аукціону, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник мотивуючи наявність порушень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" допущені організатором аукціону щодо порядку оголошення про проведення повторного аукціону вказав про те, що перелік індивідуально-визначеного майна включав в себе 1372 позиції, натомість оголошення про проведення спірного аукціону містить лише 398 фотографічних зображень.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.

Приписи наведеної норми не вказують на обов'язок створення окремого фотографічного зображення щодо кожної речі що продається.".

Щодо порядку та способу продажу майна банкрута.

Як вбачається з висновку Палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду про правильне застосування норм права, який викладений в поставові від 21.06.18 у справі № 914/701/17

"Законодавець відповідно до статті 43, частин 1, 5 статті 44 та статей 64-66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина 1 статті 44 Закону про банкрутство). При цьому, право вибору ліквідатором способів реалізації майна за редакцією Закону України №4212-VI від 22.12.2011 вже не пов'язано з наданням згоди комітету кредиторів на обрання способу продажу майна, як було передбачено попередньою редакцією Закону.

Разом з тим, частиною 5 статті 44 Закону, законодавець визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника.

Продаж майна боржника цілісним майновим комплексом, початковою вартістю якого є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів означає, що вимоги кредитора-заставодержателя включаються до сукупної вартості визнаних вимог кредиторів. Відтак, майно кредитора-заставодержателя також повинно включатися до загальної вартості цілісного майнового комплексу боржника. Отже, приписи частини 4 статті 42 Закону про банкрутство слід застосовувати з врахуванням передбаченого законодавцем винятку щодо продажу майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається також майно банкрута, що є предметом забезпечення.

Законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом. Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками.

Законодавець не визначає обов'язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку усіх активів боржника, він вправі на власний розсуд визначити початкову вартість майна, яке виставляється на аукціон (за винятком продажу майна цілісним майновим комплексом вперше та майна державних підприємств), або така оцінка може проводитись експертним шляхом за ініціативою учасника провадження у справі та за його рахунок (стаття 43 Закону про банкрутство). У випадку обрання способу продажу активів боржника частинами, ліквідатору належить вжити заходів до погодження з комітетом кредиторів відповідно до частини 8 статті 26 Закону про банкрутство складу таких частин (лотів)."

Щодо безпідставності твердження Позивача про реалізацію майна Боржника в рамках справи про банкрутство на підставі недійсної оцінки майна від 31.10.15, проведеної експертом ТОВ "Українська експерта група" Антоновим В.О., у зв'язку з анулюванням його свідоцтва на дату проведення оцінки та складання звіту про оцінку.

Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" рішення про позбавлення "кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб. Про прийняте Екзаменаційною комісією рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва Фонд державного майна України повідомляє оцінювача письмово в двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Екзаменаційної комісії.

Рішення про позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення Екзаменаційної комісії оформлюється протоколами. Порядок роботи Екзаменаційної комісії затверджується Фондом державного майна України.

Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії затверджено наказом Фонду державного майна України від 13.11.2002р. № 1997 (далі - Положення № 1997).

Відповідно до п. 12 Положення № 1997 протокол Екзаменаційної комісії подається до Фонду державного майна України у двотижневий строк від дати проведення засідання з метою реалізації та опублікування рішень Екзаменаційної комісії.

Згідно п. 14 Положення №1997 кваліфікаційне свідоцтво (кваліфікаційний документ) оцінювача вважається анульованим з дати видання наказу Фонду державного майна України на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

З листа Фонду державного майна України від 09.01.18 вих. № 10-59-376 вбачається, що 29.10.15, тобто за два дні до дати підписання Звіту про оцінку майна ТОВ "Полірем" від 31.10.15, складеного експертом ТОВ "Українська експертна група" Антоновим В.О., Екзаменаційною комісією розглядалося питання щодо професійної оціночної діяльності Антонова В.О., за результатами такого розгляду було складено лише протокол Екзаменаційної комісії, якою вирішено позбавити (анулювати) кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Антонова Володимира Олександровича, але не винесено наказ Фонду державного майна України.

З наведеного вбачається, твердження Позивача щодо того, що станом на 31.10.15 майно "Полірем" оцінено експертом ТОВ "Українська експерта група" Антоновим В.О., свідоцтво якого анульовано 29.10.15 відповідно до протоколу № 82 від 29.10.15 засідання Експертної комісії - не відповідає дійсності та є безпідставним, оскільки, як зазначалося, відповідно до п. 14 Положення № 1997 кваліфікаційне свідоцтво оцінювача вважається анульованим з дати видання наказу Фонду державного майна на підставі протоколу Екзаменаційної комісії.

Протокол Екзаменаційної комісії не є самостійною підставою для визнання свідоцтва оцінювача анульованим.

Отже, станом на 31.10.15 - дату складання Звіту про оцінку майнового комплексу (до складу якого входять активи в кількості 944 інвентарних позицій) в рамках справи № 910/24368/14 про банкрутство ТОВ "Полірем" кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності Антонова В.О., як-то й ТОВ "Українська експерта група", було діючим, а надані Позивачем докази не є належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, а отже не можуть бути взяті судом до уваги.

Щодо безпідставності твердження Позивача про порушення ст. 44 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у зв'язку з продажем майна Боржника цілісним майновим комплексом на перших торгах, а в подальшому окремими лотами

У постанові від 21.06.18 у справі № 914/701/17 Палатою з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду сформовано правовий висновок щодо наступного.

Системний аналіз статті 43, частин 1, 5 статті 44 та статей 64-66 Закону про банкрутство дає підстави для таких правових висновків:

Законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина 1 статті 44 Закону про банкрутство). При цьому, право вибору ліквідатором способів реалізації майна за редакцією Закону України №4212-VI від 22.12.2011 вже не пов'язано з наданням згоди комітету кредиторів на обрання способу продажу майна, як було передбачено попередньою редакцією Закону.

У тій же нормі (частина 5 статті 44 Закону), законодавець визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак, слід зробити висновок, що продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом.

Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками.

Законодавець не визначає обов'язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку усіх активів боржника, він вправі на власний розсуд визначити початкову вартість майна, яке виставляється на аукціон (за винятком продажу майна цілісним майновим комплексом вперше та майна державних підприємств), або така оцінка буде проведена кредитором за його ініціативою, що регламентовано статтею 43 Закону про банкрутство. У випадку обрання способу продажу активів боржника частинами, ліквідатору належить вжити заходів до погодження з комітетом кредиторів відповідно до частини 8 статті 26 Закону про банкрутство складу таких частин (лотів).

Враховуючи наведене, положення ч. 5 ст. 44 Закону, ліквідатор ТОВ "Полірем", діючи відповідно до вимог чинного законодавства, правильно здійснював продаж всього майна Боржника на перших торгах цілісним майновим комплексом, а в подальшому перейшов до продажу майна окремими лотами, тому твердження Позивача у позовній заяві щодо порушення ліквідатором вимог ч. 5 ст. 44 Закону - є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, судовій практиці Верховного Суду та фактичних обставинах справи, а отже є таким, що не може бути взято судом до уваги.

Щодо безпідставності твердження Позивача про порушення ч. 1 ст. 61 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з не відмовленням в допуску заявників до участі в аукціоні на підставі невідповідності заяв на участь в аукціоні вимогам, що встановлені вказаним Законом.

У позовній заяві Позивач стверджує, що в порушення вимог ч. 1 ст. 61 Закону, організатором аукціону не відмовлено в допуску учасників до участі в аукціоні на підставі невідповідності заяв на участь в аукціоні вимогам, що встановлені Законом і вимогам вказаним у Оголошенні про проведення аукціону, у зв'язку з наявністю заінтересованості ОСОБА_2 відносно кредитора ТОВ "Полірем" - ТОВ "Полірем-Київ".

Проте, такий висновок не відповідає вимогам ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не підтверджується наданими Позивачем доказами, зокрема Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах приймається за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні і оформляється протоколом про визначення учасників аукціонів. До участі в торгах допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукціоні і документи, що додавалися до них, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення торгів. Заявники, допущені до участі в торгах визнаються учасниками аукціону.

Рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо: Заява на участь в аукціоні не відповідає вимогам, що встановлені цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення аукціону; Подані заявником документи не відповідають встановленим до них вимогам; На дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані у повідомлення про проведення аукціону.

Таким чином, Законом встановлений чіткий перелік із трьох випадків, при яких заявнику має бути відмовлено у допуску до участі в аукціоні.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону заява на участь в аукціоні повинна містити також відомості про наявність або відсутність заінтересованості заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника організатора аукціону та про характер цієї заінтересованості у разі її наявності.

У Заявах на участь в аукціоні ОСОБА_2 вказано про відсутність заінтересованості заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника, організатора аукціону.

Таким чином, вимоги вищевказаної норми ОСОБА_2 виконані.

При цьому додані Позивачем до позовної заяви електронні копії Витягів з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не можуть вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, оскільки не містить дати, на яку отримано відповідний витяг.

Щодо того, що ОСОБА_2 може бути чоловіком ОСОБА_10 яка є учасником юридичної другого заявника на участь в аукціоні - ТОВ "Тайм Лайт" також не може бути взято судом до уваги, з огляду також на те, що відповідне твердження Позивача є абсолютно безпідставним, необґрунтованим, та не підтверджується жодними доказами, а отже відхиляється судом за невідповідністю вимогам ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України.

Крім того, навіть якщо припустити, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 є подружжям, то слід зауважити, що положення чинного законодавства, зокрема ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить такої заборони та такі зв'язки не є порушенням вимог ст. 1 Закону щодо заінтересованості осіб, тому таке твердження також не може бути взято судом до уваги та вважатися належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України.

З огляду на викладене, твердження Позивача щодо порушення ч. 1 ст. 61 Закону у зв'язку з не відмовленням в допуску заявників до участі в аукціоні на підставі невідповідності заяв на участь в аукціоні вимогам, що встановлені вказаним Законом, є безпідставним, необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами по справі, а отже, є таким, що не може бути взяте судом до уваги.

Щодо безпідставності твердження Позивача про порушення ліквідатором Беніцькою В.І. вимог ч. 1 ст. 44 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"у зв'язку з незабезпеченням відчуження майна ТОВ "Полірем" за найвищою ціною.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.18 у справі № 905/1084/16 метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення.

При цьому початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор не має жодного впливу.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.05.18 у справі 905/3594/15 Верховним Судом зауважено, що твердження ПАТ "Дельта Банк" про порушення судами ст. ст. 44, 98 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки судами не враховано, що реалізація майна банкрута на другому повторному аукціоні відбулася за ціною значно нижчою від його ринкової вартості колегія суддів не приймає до уваги та Суд погоджується із зауваженнями суддів попередніх інстанцій про те, що під найвищою ціною розуміється більша з цін, запропонованих учасниками аукціону. Суди обґрунтовано зазначили, що метою аукціону як способу реалізації є , передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову та оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута Формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновку суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах- учасницях, з огляду н положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Ліквідатором ТОВ "Полірем" Беніцькою В.І. при реалізації майна в рамках справ про банкрутство були виконані всі необхідні дії та вжито всіх заходів щодо реалізації майна Боржника за найвищою ціною, а саме: проведено інвентаризацію майна Боржника, про що було складено інвентаризаційні описи; розміщені оголошення щодо реалізації майна Боржника відповідно до вимог ст. 59 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон); проведено оцінку майна Боржника, про що отримано Звіт про оцінку майна; Погоджено з Банком реалізацію майна Боржника, що знаходиться у заставі АТ "Райффайзен Банк Аваль";Перші торги проведено цілісним майновим комплексом, як-то визначено ч. 5 ст. 44 Закону та судовій практиці з порушеного питання; Наступні торги було проведено окремими частинами (лотами), що також відповідає вимогам ч. 5 ст. 44 Закону та судовій практиці з порушеного питання.

З системного аналізу викладено, твердження Позивача щодо порушення ліквідатором Беніцькою В.І. вимог ч. 1 ст. 44 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з незабезпеченням відчуження майна ТОВ "Полірем" за найвищою ціною є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та судової практики Верховного Суду.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір в розмірі 2.756, 00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити уповноваженій особі учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагану Юрію Олександровичу в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 25.04.16 в межах справи № 910/24368/14.

2.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 19.11.18.

Інформацію у справі можна отримати за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.