Рішення № 7794864, 27.01.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2010 р. Справа № 15/06

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"

Відповідач: Володимирецьке споживче товариство

про стягнення боргу, неустойки, інфляційних нарахувань та трьох процентіврічних в сумі 28 388 грн. 67 коп.

Суддя Коломис В. В.

Секретар судового засідання: Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача : Веремчук Т.М. дов. в справі

Від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - ТОВ "Віна Лівадії", с.Корнин, Рівненського району, Рівненської області звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд стягнути з Володимирецького споживчого товариства, смт.Володимирець, Рівненської області 28388,67 грн., в тому числі 24906,60 грн. основного боргу, 674,54 грн. пені, 2490,66 грн. штрафу, 215,02 грн. інфляційних нарахувань та 101,85 грн. відсотків річних.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення, та відповідно уточнення позовних вимог. Відповідно до останньої, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем за отриманий товар в розмірі 8000,00 грн., що мало місце 21 січня 2010 року, просить стягнути з останнього 16906,60 грн. основного боргу, 1031,00 грн. пені, 2490,66 грн. штрафу, 434,12 грн. інфляційних нарахувань та 150,88 грн. відсотків річних.

Відповідач в судове засідання не з`явився, витребуваних доказів суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини свого нез`явлення суд не повідомив. А так, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

10 березня 2009 року між сторонами у справі був укладений договір поставки товару за № 564/09 (далі договір, а.с.10), відповідно з яким позивач, як постачальник зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність відповідача, як покупця товар, а останній в свою чергу зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору в період з 10.09.09р. по 29.10.09р. на підставі наявних в матеріалах справи товарно-транспортних та видаткових накладних (а.с. 14-20) було відпущено відповідачу товар на загальну суму 28031,20 грн. (3913,05+2599,50+10386,90+6901,00+4230,75).

Відповідно до п.5.1 Договору відповідач, як покупець зобов'язувався оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору, розрахунки за отриманий товар у передбачені строки здійснив частково, сплативши 10 вересня 2009 року тільки 3124,60 грн.

В подальшому, а саме безпосередньо після звернення позивача до суду за захистом порушеного права, відповідачем 21 січня 2010 року було перераховано ще 8000,00 грн.

Таким чином, залишок боргу склав 16906,60 грн.

Доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16906,60 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.09р., і на підставі стст.173, 193, 225 ГК України, стст.509, 525, 526, 530 п.1, 712 ЦК України підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, стст.549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.5.2 Договору, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачена майнова відповідальність.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 674,54 грн. пені, 2490,66 грн. штрафу, 215,02 грн. інфляційних нарахувань та 101,85 грн., згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.8-9) обгрунтовані та законні.

При цьому, суд не приймає до уваги заяву про уточнення позовних вимог подану представником позивача безпосередньо в судовому засіданні, в частині стягнення 1031,00 грн. пені, 434,12 грн. інфляційних нарахувань та 150,88 грн. відсотків річних (розрахованих станом на 25.01.10р.).

Як вбачається, позивачем збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені на 356,46 грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань на 219,10 грн. та відсотків річних відповідно на 49,03 грн.

При цьому, позивачем не враховано те, що зазначене фактично свідчить про збільшення розміру позовних вимог в цій частині. Тобто позовні вимоги (збільшені) мають бути оплачені державним митом в установленому порядку та розмірі. Крім того, копія такої заяви має бути направлена відповідачу.

Враховуючи це, позов в цій частині слід залишити без розгляду.

В свою чергу, суд, враховуючи обставини у справі, ступінь вини відповідача у виникненні спору, не тільки майнові, але й інші обставини, що заслуговують на увагу, вважає за можливе застосувати своє право, передбачене п.3 ст.83 ГПК України і на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, як особи, яка порушила зобов'язання до 10 (десяти) відсотків, присудивши до стягнення відповідно 67,45 грн. пені та 249,07 грн. штрафу.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 63 пп.4,6, 80 п.1.1, 82-85 ГПК Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача - Володимирецького споживчого товариства (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н., смт.Володимирець, вул.Київська, 24, р/р 26006101013007 ФАБ "Укоопспілка", МФО 333625, ЄДРПОУ 01765176) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (фактична адреса: 35304, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Корнин, вул.Тракторна, р/р 26002209791300 в АКІБ "УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005, ЗКПО 32362063) - 16906 грн. 60 коп. основного боргу, 67 грн. 45 коп. пені, 249 грн. 07 коп. штрафу, 215 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань та 101 грн. 85 коп. відсотків річних, а всього 17539 грн. 99 коп., 519 грн. 88 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 8000 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинити.

Заяву про уточнення позовних вимог в частині збільшення позовних вимог на 356 грн. 46 коп. пені, 219 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 149 грн. 03 коп. відсотків річних - залишити без розгляду.

Суддя Коломис В. В.

підписано "02" лютого 2010 р.