Постанова № 779472, 26.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-464\2007                                                                             Головуючий 1 інстанції: Мамалуй О.О. Категорія: оскарження повідомлення-рішення                                        Доповідач: Шевцова Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 червня 2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Шевцової Н.В.

           Суддів                          Водолажської Н.С., Подобайло З.Г.

за участю

секретаря                                 Хоміцької О.О.

представника відповідача: Носова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспенкції у Зміївському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від04.04.2007 року  по справі№АС-27/79-07

за позовом      Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханичний завод»

до                   Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області  

про                 скасування повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», звернувся до господарського суду Харківської області з  позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування повідомлення-рішення відповідача № 0004931501\0 від 29 грудня 2006 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2007р. по справі АС-27/79-07 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0004931501\0 від 29 грудня 2006 року.

Відповідач з вказаною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2007р. по справі АС-27/79-07 скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається нанеповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень п.1.3 ст.1, п.5.1 ст.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та його ухвалення з урахуванням всіх обставин у справі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що 27.12.2006р. фахівцями ДПІ у Зміївському районі було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання дотримання податкового законодавства. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 636/15-039/08326540 від 27.12.2006р. на фірмовому бланку № 002189. На підставі даного акту керівником ДПІ у Зміївському районі було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004931501/0 від 29.12.2006р.

По даним перевірки кількість днів затримки по податковій декларації з ПДВ №14251 від 19.08.2006 р. (декларація за липень 2006 р.) складає 114 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.

Згідно податкової декларації з ПДВ №14251 від 19.08.2006 р. (декларація за липень 2006 р.) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджет в сумі 64410,00грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень:

- №921 від 31.08.2006 р. на суму 36400,0 грн.

- №904 від 23.08.2006 р. на суму 4471,0 грн.

- №1005 від 19.09.2006 р. на суму 23539,0 грн.

Всього сплачено на суму 64410,0 грн.

 Суд першої інстанції встановив, що вказані платіжні документи відповідачем в акті перевірки не досліджувалися. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 22.12.2006 р. у розмірі 15743,19 грн. віднесено на сплату по податковій декларації за липень 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підприємством по податковій декларації з ПДВ за липень 2006 р. сплачено 64410,00 грн. - 23.08.2006 р., 31.08.2006 р. та 19.09.2006 р., а не 22.12.2006р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжними дорученнями №921, 904 та 1005. 22.12.2006 р. позивач сплатив суму податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за листопад 2006р.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок посилаючись на  п. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Згідно п. 2 ст. 12 фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Крім того, судом першої інстанції посилався, що застосування п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ст. 7 Закону передбачає джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платники податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

На підставі зазначених норм законодавства та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Проте колегія суддів, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту Закону №2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, саме нормативно-правові приписи коментованого закону є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, а крім того застосування окремих норм вказаного закону має відбуватися у поєднанні із метою та цілями останнього таким чином аби при формуванні певного правового механізму застосування його норм були враховані всі нормативно-правові приписи даного закону відносно регульованих правовідносин з уникненням суперечностей між ними.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону №2181, податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 1.3 Закону №2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) – як податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що самостійно узгоджено платником податків або узгоджено в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для подання податкової декларації.

За змістом нормативно-правового припису п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму  податкового зобов'язання протягом граничних строків зизначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми – податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту № 636/15-039/08326540 від 27.12.2006р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань порушення податкового законодавства у позивача наявна несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації №14251 від 19.08.2006 року за липень 2006 року.

Станом на 22.12.2006 року позивач має недоїмку по податку на додану вартість у сумі 501251,69 гривень.

У грудні 2006 року сплачено ПДВ у сумі 16257,98 гривень, за несвоєчасну сплату за період з 30.08.2006 по 22.12.2006 року нараховується штрафна санкція в розмірі 50% в сумі 7871,6 гривень.

Відповідно до змісту п.п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему оподаткування» та Бюджетного Кодексу України дійшов не вірного висновку щодо неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати ПДВ.

Таки висновки суду не відповідають положенню п.7.7 ст.7 Закону №2181, яка визначає, що податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, при цьому попередньо погашенню податкових зобов'язань платника податків.

Отже, суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, а саме п.п.7.7 ст.7 Закону №2181, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції  або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та встановлене колегією суддів, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія  суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Приймаючи до уваги, що відповідач приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом  №2181, правильно застосував положення зазначеного Закону до спірних правовідносин, з підстав наведених у цієї постанові, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод».

Керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від04.04.2007 року  по справі№АС-27/79-07 – задовольнити.

   Постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по справі №АС 27\79-07 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Казенному підприємству «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004931501\0 від 29 грудня 2006 року., прийнятого Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області  – відмовити.

 Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення.

           Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця після набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                            Н.В. Шевцова

                        Судді:                                                                                      З.Г. Подобайло

                                                                                                                                Н.С.Водолажська