Постанова № 779473, 19.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2007 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-463/07

Категорія: скасування                                       Головуючий 1 інстанції: Мамалуй О.О.

повідомлення-рішення                                      Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  Шара І.В.

за участю представників:

представника відповідача – Носов К.В.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Зміївському районі на постанову господарського суду Харківської області від04.04.2007 року по справі №АС-27/74-07

за позовомказенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханичний завод»

до                 ДПІ у Зміївському районі

про                скасування повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач,Казенне підприємство «Зміїський ремонтний енергомеханісний завод» (надалі по тексту позивач, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач, ДПІ у Зміївському районі) про скасування повідомлення-рішення № 0001861500/0 від 19.04.06 р. в часині застосування штрафних санкцій у сумі 568,0 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача зазначали, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача.

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.04.07 р. позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі № 0001861500/0 від 19.04.06 р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 568,0 грн. та з державного бюджету на користь позивача стягнута сума судового збору в розмірі 3,4 грн. 

Відповідач не погодився із зазначеної постановою і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови та її ухвалення при неповному дослідженню матеріалів справи, невірному застосуванню положень п. 1.3 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позивачу у позові відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та його ухвалення з урахуванням всіх обставин справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.06 р. фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області була проведена документальна невиїзна перевірка підприємства позивача з питання порушення податкового законодавства. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 116/15-039/08326540 від 17.04.06 р.

За результатами вказаної перевірки керівником ДПІ у Зміївському районі Харківської області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001861500/0 від 19.04.06 р. про застосування до платника на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" фінансових санкцій (20%) за порушення строків проведення платежів по ПДВ в розмірі 2000,0 грн.

По даним перевірки (розрахунок штрафних санкцій) платіжним дорученням № 292 від 23.03.06 р. підприємством сплачені кошти в сумі 10000,0 грн., які перевіряючими були в повній сумі зараховані в погашення узгоджених податкових зобов’язань по ПДВ по податковій декларації за грудень 2005 року, тоді як платник визначив в платіжному дорученні, що на погашення зобов’язань за грудень 2005 р. він використовує лише суму 7159,0 грн.

Підприємством в податковій декларації по ПДВ № 22944 від 20.01.06 р. (декларація за грудень 2005 р.) в рядку 18.1 визначені до сплати в бюджет зобов’язання по ПДВ сумі 336721,0 гривень. Підприємством, як вказано у позові, частково сплачена до бюджету сума ПДВ за вказаний податковий період також згідно платіжних документів (платіжних доручень) № 1388 від 27.12.05 р. на суму 50000,0 грн. та № 384 від 18.04.06 р. на суму 5000,0 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підприємство в погашення податкових зобов’язань по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року здійснювало платежі платіжним дорученням № 292 від 23.03.06 р. на суму 7159,0 грн., а не на суму 10000,0 грн., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується наданим платіжним дорученням.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок, посилаючись на  п. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування", який визначає, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ припиняється із сплатою податку за конкретний період. Згідно п. 2 ст. 12 наведеного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що застосування п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, оскільки ця норма встановлює джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платника податків може погашатися добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період,  за який сплачує борг.

На підставі зазначених норм законодавства та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносилися на погашення податкового боргу, що виник раніше та штрафних санкцій, а не зараховувалися як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту Закону №2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, саме нормативно-правові приписи коментованого закону є первинними для застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, а крім того, застосування окремих норм вказаного Закону має відбуватися у поєднанні із метою та цілями останнього таким чином аби при формуванні певного правового механізму застосування його норм були враховані всі нормативно-правові приписи даного закону відносно регульованих правовідносин з уникненням суперечностей між ними.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов’язання це зобов’язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. В п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) як податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що самостійно узгоджено платником податків або узгоджено в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

За змістом п. 4.1.4 ст.4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 5.3.1 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст.4 Закону №2181 для подання податкової декларації.

За змістом нормативно-правового припису п. 17.1.7 ст.17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми – податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту № 116/15-039/08326540 від 17.04.06 р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань порушення податкового законодавства у позивача наявна несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по декларації № 22944 від 20.02.06 р. за грудень 2005 року.  Станом на 18.04.06 р. позивач мав недоїмку по ПДВ в сумі 314688,78 гривень.

У березні 2006 р. сплачений ПДВ у сумі 10000,00 гривень, за несвоєчасну сплату за період з 30.01.06 р. по 23.03.06 р. нараховується штрафна санкція в розмірі 20% в сумі 2000,0 гривень. Позивач погоджується з правомірністю застосування штрафних санкцій в розмірі 1432,0 грн., оскільки наполягає на тому, що він визначив для погашення боргу за грудень 2005 р. лише суму 7159,0 грн.

Відповідно до змісту п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему оподаткування» та Бюджетного Кодексу України дійшов не вірного висновку щодо неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати ПДВ, визначених позивачем у платіжних дорученнях, при цьому зазначивши, що в платіжному дорученні № 292 від 23.03.06 р. позивачем визначена сплата ПДВ за грудень лише у розмірі 7159,0 грн., а не всієї сплаченої суму, оскільки інша сума сплати ПДВ була здійснена позивачем у цьому платіжному дорученні за січень та лютий 2006 р.

Однак, таки висновки не відповідають положенню вищенаведеного п. 7.7 ст.7 Закону № 2181. Таким чином, суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, а саме п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції  або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи зазначені положення КАС України та встановлені колегією суддів порушення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Зважаючи на те, що відповідач приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом  № 2181, правильно застосував положення зазначеного Закону до спірних правовідносин з підстав, наведених у цієї постанові, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод».

            Керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області  на постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по справі №АС 27/74-07 – задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по справі №АС 27/74-07.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Казенному підприємству «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0001861500\0 від 19.04.07 р. – відмовити.

Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця після набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

                    Н.В. Шевцова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.06.2007 року.