Постанова № 779471, 20.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-468/07

Категорія - про скасування Головуючий 1 інстанції - Мамалуй О.О.

повідомлень-рішень Доповідач - Мельнікова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ КРАЇНИ

20 червня 2007 року судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі - Спесивцевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по адміністративній справі за позовом казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» (надалі по тексту позивач, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач, ДПІ у Зміївському районі) про скасування повідомлення-рішення відповідача № 0000561501\0 від 05 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 3.502,43 гр. та скасування повідомлення-рішення відповідача № 0000551501\0 від 05 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 50% у сумі 62.824,87 гр.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі № 0000561501\0 від 02 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій у сумі 3.502,43 гр. та № 0000551501\0 від 02 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій у сумі 62.824,87 гр.

Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору у розмірі З гривні 40 копійок.

Відповідач, будучи незгодним з постановою суду у апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови та її ухвалення при неповному дослідженню матеріалів справи, невірному застосуванню положень п. 1.3 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивачу у позові відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ДПІ у Зміївському районі підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

У запереченнях на апеляційну скаргу КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та його ухвалення з урахуванням всіх обставин у справі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

До засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника ДПІ у Зміївському районі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Зміївському районі підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2007 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати планетів до бюджету, за результатами перевірки був складений акт перевірки № 65/15-039/08326540 від 07.02.2007 року, з урахуванням якого керівником ДПІ у Зміївському районі на підставі г,.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З акту перевірки вбачається:

По декларації з податку на прибуток за № 24544 від 09.02.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 101.400 гр., граничний термін сплати якого -20.02.2006 року.

Сплачено: 100 гр. - 20.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1431 від 20.12.2006 року; 4.470 гр. - 29.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1515 від 29.12.2006 року.

По декларації з ПДВ за № 14251 від 19.08.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 64.410 гр., граничний термін сплати якого - 30.08.2006 року.

Сплачено 5.000 гр. 19.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1508 від 19.12.2006 року; 40.530 гр. - 29.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1509 від 29.12.2006 року.

По декларації з ПДВ за № 14974 від 19.09.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 5.529 гр., граничний термін сплати якого - 02.10.2006 року.

По декларації з ПДВ за № 17748.від 20.10.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 94.368 гр., граничний термін сплати якого - 30.10.2006 року.

По декларації з ПДВ за № 21252 від 20.11.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 264686 гр., граничний термін сплати якого - 30.11.2006 року.

Сплачено: 100.000 гр. - 29.01.2007 року, згідно платіжного доручення № 52 від

29.01.2007 року; 20.000 гр. - 30.01.2007 року, згідно платіжного доручення № 64 від 30.01.2007 року; 10.000 гр. - 31.01.2007 року, згідно платіжного доручення № 10 від 31.01.2007 року; 15.000 гр. - 31.01.2007 року, згідно платіжного доручення № 8 від 31.01.2007 року.

По декларації за № 24544 від 09.02.2006 року підприємство мало податкове зобов'язання у розмірі 107.000 гр., граничний термін сплати якого - 20.02.2006 року.

Сплачено: 5.000 гр. - 29.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1510 від 29.12.2006 року; 5.000 гр. - 29.12.2006 року, згідно платіжного доручення № 1511 від 29.12.2006 року.

Повідомленням-рішенням ДПІ у Зміївському районі за № 00005 51501\0 від 05 лютого 2007 року на підставі встановленого факту порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 62.824,87 гр.

Повідомленням-рішенням ДПІ у Зміївському районі за № 0000561501\0 від 05 лютого 2007 року на підставі встановленого факту порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 3.502,43 гр.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» суд першої інстанції вважав встановленим, що вищевказані платіжні документи ДПІ у Зміївському районі в ході перевірки не досліджувалися щодо їх призначення.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок, посилаючись на п. З ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування", тим, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Тому, як вважав суд першої інстанції, при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період, обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Крім того, суд першої інстанції посилався, на те, що застосування відповідачем п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, зазначаючи, що ст. 7 Закону передбачає джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платники податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

На підставі зазначених норм законодавства та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежів згідно платіжних доручень про сплату та сплачені суми відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Колегія суддів, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту

Закону № 2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, саме нормативно-правові приписи коментованого закону є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, а крім того застосування окремих норм вказаного закону має відбуватися у поєднанні із метою та цілями останнього таким чином аби при формуванні певного правового механізму застосування його норм були враховані всі нормативно-правові приписи даного закону відносно регульованих правовідносин з уникненням суперечностей між ними.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 1.3 Закону №2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) - як податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що самостійно узгоджено платником податків або узгоджено в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За змістом п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації.

За змістом нормативно-правового припису п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми - податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до змісту п.п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Виходячи наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему оподаткування» та Бюджетного Кодексу України дійшов не вірного висновку щодо неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати ПДВ (декларації № 14251 від 19.08.2006 року, № 14974 від

року, № 17748 від 20.10.2006 року, № 21252 від 20.11.2006 року), визначених позивачем у платіжних дорученнях за №№: 921 від 31.08.2006 року на суму 36.400 гр., 904 від 23.08.2006 року на суму 4.471 гр., 1005 від 19.09.2006 року на суму 23.539 гр., 52 від року, 64 від 30.01.2007 року, 11 від 31.01.2007 року, 1291 від 17.11.2006 року, 1292 від 20.11.2006 року, 62 від 29.01.2007 року.

Таки висновки не відповідають положенню п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, яка визначає, що податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, при цьому попередньо погашенню податкових зобов'язань платника податків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, п. З ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по адміністративній справі за позовом казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування повідомлень-рішень скасувати.

В задоволенні позовних вимог Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про скасування повідомлення - рішення № 0000561501\0 від 05 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 20% у розмірі 3.502,43 гр. та скасування повідомлення-рішення № 0000551501\0 від 05 лютого 2007 року в часині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 50% у сумі 62.824,87 гр. - відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя: Мельнікова Л.В.

Судді: Подобайло З.Г.

Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2007 року.