Ухвала суду № 77923169, 16.11.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1794/18

2/214/1656/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі – Улятовській М.О.

за участю позивача – ОСОБА_1

за участю представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про скасування наказу, стягнення премії та моральної шкоди суд, –

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2018 року позивач подав до суду клопотання, в якому просить: поновити строки на подання заяви про уточнення позовних вимог.

В обґрунтування клопотання зазначив наступне. В позовній заяві ним було вказано наказ про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани №122-к від 10 липня 2017 року. Саме такий номер наказу і дата підписання (реєстрації) вказані у висновку від 18 лютого 2018 року, скан-копію якого йому було надіслано для ознайомлення і копію якого надано в додатку до позовної заяви. У відзиві на позовну заяву, який він отримав 2 червня 2018 року, відповідач посилається на наказ № 122 від 10 лютого 2017 року і в додатку надає копію цього наказу, в якому відсутній його, позивача, підпис про ознайомлення, тобто фактичною датою ознайомлення з документом, яким йому оголошено догану вважає 2 червня 2018 року. У запереченні відповіді на відзив відповідач вказує, що у вказаному висновку було вказано помилкову дату видачі наказу №122 10.07.2017р. і що слід вважати датою винесення цього наказу 10.02.2017 року. На момент подання позовної заяви він, позивач мав офіційні дані виключно про наказ №122 від 10.07.2018р і тільки в процесі судового розгляду йому стало відомо про існування іншого наказу №122 від 10.02.2017 року і що саме через цей наказ були порушені його права і нанесено матеріальну та моральну шкоду. Подати докази пр о порушення його прав відповідно до видання наказу №122 від 10 лютого 2017 року у вказаний законодавством строк, тобто протягом 3 місяців із дня видання наказу по винесення догани, не міг так як фактично ознайомився з ним 2 червня 2018 року, а про існування виключно цього наказу дізнався під час судового засідання 12 червня 2018 року. Зазначає, що його інформували електронним листом у лютому про наказ про винесення догани. Але в порушення п.4, ст. 149 КЗпП України, згідно якої стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку, жодного офіційного документу про винесення йому догани не отримував і підтвердженням цьому є надана в матеріалах справи ксерокопія наказу №122 в якому відсутній мій підпис про ознайомлення. Неодноразово цікавився і просив надати для ознайомлення наказ для подальшого оскарження, але в червні-липні 2017 року йому повідомили, що догану знято і наказ відмінено. Вже в листопаді 2017 року на нараді повідомили мене про існування якогось наказу не вказавши номер і на його прохання не надали для ознайомлення. Керівником управління було сказано, що існує акт по його відмову від ознайомлення. 28 грудня 2017 року він звернувся з офіційним листом до начальника управління персоналом ОСОБА_4 з проханням надати копію наказу по догану, але відповіді не отримав. Твердження відповідача, що він не мав можливості ознайомити його, позивача, із наказом під розпис як того вимагає ст.149 КЗпП вважає хибними і неправдивими так як протягом 2017 року декілька разів викликався в м. Київ до центрального офісу ПАТ «ДПЗКУ» на наради у червні, липні та листопаді 2017 року, в березні 2017 року до ОСОБА_5 у відрядження приїжджали керівники Департаменту економічної безпеки та помічник Голови правління з безпеки, але жодного разу йому, позивачу, не давали для ознайомлення наказ №122, крім того, у відповідача була можливість надіслати для ознайомлення копію наказу поштовим відправленням, але жодних дій здійснено не було. Вважає, що це свідчить по маніпуляції деяких працівників ПАТ «ДПЗКУ», які розуміючи незаконність видачі наказу і відсутність дисциплінарного порушення боялися отримати для себе дисциплінарне стягнення. Наполягає, що не був ознайомлений належним чином з наказом, копія документа була надіслана йому і він її отримав 2 червня 2018 року. Про те що наказ №122 від 10.07.2017р. який він оскаржую був помилково вказаний і його не існує дізнався 12.06.2018р.

Позивач у судовому засіданні клопотання підтримав. Також зазначив, що не пам’ятає, чи отримував електронною поштою копію наказу, який оскаржує.

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що заперечує проти задоволення клопотання, оскільки позивач про існування наказу, який оскаржує, дізнався не під час розгляду справи, а раніше.

Інший представник відповідача погодився з думкою ОСОБА_2

Вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про поновлення строку є обґрунтованим та підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Як передбачено ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Відповідно до ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що у судовому засіданні 17 липня 2018 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій змінив позовні вимоги, в частині дати видачі оспорюваного наказу та 17 липня 2018 року заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подачу уточненого позову. Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання по справі проведено 2 травня 2018 року. Таким чином, позивач пропустив встановлений ст. 49 ЦПК України строк для уточнення позовних вимог. Також судом встановлено, що позивач звертаючись до суду з даним позовом мав в своєму розпорядження висновок (а.с.4-7), в якому дата видання наказу визначена як «7 липня 2017 року». Суд вважає, що твердження позивача про те, що про дату видання оскаржуваного наказу є «7 лютого 2017 року» він достовірно дізнався під час розгляду справи, не спростовується матеріалами справи. Тому суд вважає поважною причину пропуску строку подання уточненого позову і приходить до переконання про необхідність поновлення процесуального строку.

Керуючись ст.ст. ст.49, 127, 258-260 ЦПК України, суд – ,

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку – задовольнити.

Поновити позивачу строк для подання уточненого позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов