Рішення № 77920516, 19.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4141/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року о 13 год. 11 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 - за паспортом

ОСОБА_2 - за ордером

від відповідача: Копиця С.М.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 68003, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0294361700 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 029434 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0032381305 від 29 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 16 серпня 2018 року надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 68003, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0294361700 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 029434 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0032381305 від 29 січня 2018 року.

Ухвалою від 30 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу є такими, що підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п.177.1 ст. 177, п. 178.2 п. 178. 3 ст. 178, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в зв'язку з чим завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 300 808,29 грн., що полягало у тому, що перевіркою визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації за 2014 рік та у додатку Ф4 до податкової декларації за 2015-2016 роки встановлено, що відбулися розбіжності із фінансовими показниками витрат позивача у деклараціях за 2015-2016 роки з показниками встановленими перевіркою: за 2015 рік -1 455 950,73 грн. - за даними декларації, за даними перевірки 1294 702,3грн., за 2016 рік - 1485640,51 грн. за даними декларації, за даними перевірки - 1346 080, 92 грн.

Позивач зазначив, що оскільки господарська діяльність ФОП ОСОБА_4 полягає у реалізації комп'ютерних комплектуючих та оргтехніки, ремонті та технічному обслуговуванні техніки та враховуючи специфіку цієї сфери, де один і той самий продукт має декілька найменувань, з метою належного обліку та контролю за використанням ТМЦ, їх облік ведеться під найменуваннями, закріпленими у внутрішній номенклатурі, підтвердженням чого слугує акт про перейменування номенклатури, придбаного та реалізованого товару.

Тому, позивач вважає, що всі дані, що було заявлено як витрати згідно з податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2015-2016 роки підтверджено документально та узгоджується з вимогами п.177.1, 177.4,177.6 ст. 177,п.178.2 п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) і жодних завищень та порушень стосовно належного формування цих показників у позивача не має, в зв'язку з чим, контролюючим органом було зроблено помилковий висновок про завищення витрат, що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Також, позивач зазначив, що порушення щодо адміністрування військового збору були встановлені на підставі помилкових висновків по завищення витрат, пов'язаних зі здійсненням діяльності, а тому позивачем не було занижено належний до сплати розмір військового збору, в зв'язку з чим, зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Крім того, позивач вважає, що вимога про сплату боргу є похідною від прийняття спірного рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, протиправність яких обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з частиною четвертною статті 25 Закону України №2464-VI.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включала до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей по факту їх сплати незалежно від того чи були вони реалізовані чи ні та відповідно наданим до перевірки документам, а саме: касовим чекам, накладним на придбання товарно-матеріальних цінностей, актам закупівлі у фізичних осіб, банківським випискам ФОП ОСОБА_1, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані за 2014 рік складає 471352,61 грн, за 2015 рік складає 14210015 грн., за 2016 рік - 1440696,17 грн. та у зв'язку з тим, що підприємцем не були реалізовані інші придбані ТМЦ, ФОП ОСОБА_1 не мала права відносити їх до витрат, пов'язаних з отриманим доходом.

Тому, на думку відповідача, в порушення п.177.2 п.177.4 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 300808,29 грн., в зв'язку з чим, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 493 09,00 грн.

Також, відповідачем зазначено, що у зв'язку з порушеннями, викладеними у п.п.2.1.3 акту на підставі рішення ДФС України встановлено заниження військового збору у розмірі 4214, 95 грн. та встановлено несвоєчасне перерахування єдиного внеску за 2016 рік, чим порушено ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 25 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 09 листопада 2018 року.

На відкритому судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зареєстровано 14 жовтня 2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №2 554 000 0000 044652 (Т.1, а.с.24-26).

Одним із основних видів діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД: 95.21. - ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний) код КВЕД 47.41. - роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійними устаткуванням програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДФС України №1138 від 19.04.2017 року «Про проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.» проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за дотриманням вимог податкового валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт №2005/15-2-1305/НОМЕР_2 від 27.12.2017 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року», відповідно до висновків якого встановлені такі порушення:

п.177.1 ст. 177, п. 178.2 п. 178. 3 ст. 178, п. 167.1 ст. 167 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 49309, 00 грн., а саме за 2015 рік - 24188,00 грн., за 2016 рік - 25121,00 грн.;

ст. 163, ст. 168, ст. 171, ст. 176 ПК України встановлено заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 4065,00 грн.;

п. 186.4 ст. 168, п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язана з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та військового збору за 2015-2016 роки;

ст. 6, п.п.1,2 ст. 7 з урахуванням п.11 ст. 8 Закону України «Про єдиний соціальний внесок», ФОП ОСОБА_1 занижено зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 86672,44 грн.;

ч- ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасне перерахування єдиного внеску за 2016 рік.

Суд встановив, що позивачем подано заперечення на акт перевірки від 15 січня 2018 року (а.с. 55-82, т.1), в яких позивач просив скасувати акт, до заперечень додано акт про перейменування номенклатури товару, таблицю відповідності найменувань номенклатури; накладні, які підтверджують реалізацію комп'ютерів Brain - 11 шт. (2015 рік) копира Canon ir- 1133 (2016 рік), ноутбука ASUS (2016 рік) та копії квитанцій про оплату штрафів.

ГУДФС в Одеській області листом від 24.01.2018 року вих. №483/К/15-32-13-05-09 повідомило позивача про те, що в ході розгляду заперечень, акт перевірки залишено без змін.

Суд встановив, що на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0032421305 від 29 січня 2018 року (а.с. 48-49, т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 49309, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 12327, 25 грн.; податкове повідомлення-рішення №0032431305 від 29 січня 2018 року (а.с. 50-51, т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 4065 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1016, 25 грн.

Також, 29 січня 2018 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої ГУДФС в Одеській області вимагає сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 86672,44 грн. (а.с. 52, т.1) та рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 14 263, 47 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 січня 2018 року (а.с. 53, т.1).

Позивачем подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України, в якій позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 15.05.2018 року залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУДФС в Одеській області від 29 січня 2018 року №0032451305, та скаргу в зазначеній частині без задоволення та скасувала податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2018 року №0032421305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу 11772,2 грн., штрафної санкції -2943,05 грн.; податкове повідомлення-рішення №0032431305 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 693,1 грн., штрафної санкції - 173,2 грн., а інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 частково задовольнила (а.с. 111-114, т.1).

Також, позивачем подано скаргу до ДФС України на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29489-17 від 13 березня 2018 року та рішенням ДФС від 29.05.2018 року про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29489-17 від 13 березня 2018 року скасовано та відкликано з дня прийняття рішення, а скаргу позивача задоволено частково, зобов'язано ГУДФС в Одеській області сформувати та направити нову вимогу відповідно вимог чинного законодавства (а.с. 115-118, 119-121,т.1).

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС від 18 квітня 2018 року, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску від 29 січня 2018 року №0032371305 скасовано та відкликано з дня прийняття рішення (а.с.122-124, т.1).

Суд встановив, що на виконання рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 15.05.2018 року, ГУДФС в Одеській області 23 липня 2018 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0294361700, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 46921 грн. (а.с.129-130, т.1) та податкове повідомлення- рішення №029434 від 23 липня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 4214, 95 грн. (а.с.131-132, т.1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу від 29.01.2018 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Судом досліджено декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2014-2016 роки та документи, які мали вплив на формування показників декларацій (видаткові, податкові накладні, виписки з банківських рахунків), таблиці, які представлені в акті, з нібито залишками придбаних ТМЦ, з поясненнями і з виявленими помилками в рахунках, з підтвердженням реалізації, витягів з книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Так, суд встановив, що у період з 29.11.2017 року по 12.12.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 та перевіркою встановлено, що фактично згідно з наданими до перевірки документами, деклараціями про отримані доходи, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, ФОП ОСОБА_1 здійснювала такі види господарської діяльності: роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинках, заправка та відновлення картриджів, ремонт електронної апаратури побутового призначення.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтвердження витрат, повязаних із господарською діяльністю за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, відображених у графах 507 додатку Ф4 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою» до податкової декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф;) за даними платника скалатає 3430636, 10 грн., за даними перевірки 3129827,81 грн..

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.п.177.2 ст. 177 ПК України).

Згідно з п.п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включала вартість товарно-матеріальних цінностей по факту їх сплати, що незалежно від того чи були вони реалізовані чи ні.

Контролюючим органом зроблено висновок про те, що відповідно наданим до перевірки первинним документам, а саме: касовим чекам, накладним на придбання товарно-матеріальних цінностей, актам закупівлі у фізичних осіб, банківським випискам ФОП ОСОБА_1 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані за 2014 рік складає 471352,61 грн., за 2015 рік складає 14210015 грн., за 2016 рік складає 1440696,17 грн.

На думку контролюючого органу, підприємцем не були реалізовані інші придбані ТМЦ, а тому ФОП ОСОБА_1 не мала права відносити їх до витрат.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями податкового органу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, серед іншого зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що враховуючи специфіку сфери господарської діяльності, яка полягає у реалізації комп'ютерних комплектуючих та оргтехніки, ремонті та технічному обслуговуванні техніки, де один і той самий продукт має декілька найменувань та з метою належного обліку та контролю за використанням ТМЦ їх облік ведеться під найменуванням, закріпленим у внутрішній номенклатурі, підтвердженням чого слугує акт про перейменування номенклатури товару від 02.01.2013 року та таблиця відповідності найменувань номенклатури придбаного і реалізованого товару.

Також, позивач зазначив, що придбані «Комп'ютери Brain Professional» в 2015 році придбані у ТОВ «Комел», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, прийняті з найменуванням «Системні блоки «Intel» по внутрішній номенклатурі з більш детальним описом комплектуючих та надалі вони були реалізовані з найменуванням внутрішньої номенклатури, зміна назви товару не призвела до зміни коду УКТЗЕД.

Також, придбані у 2016 році «Копир Canon ІR 1133» і «Ноутбук ASUS» зазначені в акті перевірки як нереалізовані, були реалізовані по внутрішній номенклатурі як «Багатофункціональний пристрій Копир Canon ІR 1133» та портативний комп'ютер «ASUS», що підтверджується невиявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними.

Таким чином, суд встановлено, що з урахуванням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, нею придбані комплектуючі, які були використані для монтування системних блоків та подальшої реалізації готової продукції «Системний блок», окрім того, для ремонту комп'ютерів, оргтехніки, джерел безперебійного живлення також використовуються комплектуючі, такі як блок живлення, акумулятор, модуль пам'яті процесор, кулер до процесору, жорсткий диск, ролики, фото барабани, конвертери, оптичні блоки, а тому суд вважає, що ці інструменти пов'язані з господарською діяльністю позивача, в зв'язку з чим можуть бути включені до складу витрат.

У рішенні ДФС України від 15.05.2018 року контролюючий орган погодився із доводами платника податків, що стало підставою для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень частково. Але доводи позивача такі самі й відносно інших показників, які були нею віднесені до витрат, що підтверджено наданою до суду первинною документацією та таблицею, які представлені в акті, з нібито залишками придбаних ТМЦ, з поясненнями і з виявленими помилками у розрахунках, яка була наведена позивачем у запереченні до акту перевірки та додана до скарги на податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, судом встановлено, що господарська діяльність позивача полягає в тому, що позивач придбаває товар (комплектуючі), який в подальшому реалізовує контрагентам-покупця окремо як товар (комплектуючі), що обов'язково відповідає коду УКТЗЕД незалежно від формулювання назви в гр. 3 податкової накладної або як результат виготовленої готової продукції (товару) до складу якого входять товари (комплектуючі).

Також, суд встановив, що факт придбання та продаж виготовленої продукції (товару) підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом виписками по рахунку позивача ПАТ «Укрсоцбанк» по операціям за спірний період з відомостями про рахунок контрагента, призначення платежу, суми та дат такої операції.

Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 документально підтверджено витрати, пов'язані з господарською діяльністю, до складу яких включено вартість матеріалів товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг) та комплектуючих виробів, а саме: монтування системних блоків комп'ютерів) та ремонт комп'ютерів із заміною комплектуючих, що становить сутність господарської діяльної позивача.

Також, суд встановив, що у своєму рішенні про результати розгляду скарги від 15.05.2018 року ДФС України зазначила, що у звязку з наданням ФОП ОСОБА_1 первинних документів, віднесення до витрат вартості ТМЦ є правомірним.

Суд погоджується з аргументом позивача, що контролюючий орган самоусунувся від виконання своїх обов'язків щодо належної перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_1, що вплинуло на суть допущеного контролюючим органом порушення.

Враховуючи встановлені та з'ясовані обставини, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про формування позивачем витрат, що не пов'язано з господарською діяльністю, в звязку з чим податкове повідомлення-рішення №0294361700 від 23.07.2018 року до донарахування податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій є неправомірним та належить визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо нарахування військового збору, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктами 1.1-1,4 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п.п. 168.1.1.1. п. 168. 1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Враховуючи висновок суду щодо неправомірності висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.177.1 ст. 177, п. 178.2 п. 178.3 ст. 178, п. 167.1 ст. 167 ПК України, суд вважає, що висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем військового збору також є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення №029434 від 23 липня 218 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військового збору та застосування штрафних санкцій належить визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0032381305 від 29.01.2018 року, суд вважає, що ця вимога також належить задоволенню, з огляду на таке.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону, сума єдиного внеску складає для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 цієї статі закону встановлено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з ч. 3 ст. 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №0294361700, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46921 грн., суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області № Ф-0032381305 від 29 січня 2018 року також належить визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 68003, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0294361700 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 029434 від 23 липня 2018 року; про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0032381305 від 29 січня 2018 року,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0294361700 від 23 липня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №029434 від 23 липня 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області № Ф-0032381305 від 29 січня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 68003, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 1378,58 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 58 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 19» листопада 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.