Рішення № 77915497, 07.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/18/16-27/104/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018 Справа № 908/733/16

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (04114, Київська область, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит" (69114, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 68/ Гудименка, 32, офіс 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100)

про стягнення 709 568 грн. 06 коп.

за участю

представника позивача: Іващенко І.О., дов. № 267-ЮД1 від 01.10.2018 р.

представник відповідача: Селезньова Д.О., дов. б/н від 01.10.2018 р.

представник 3-ї особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

21.03.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення 709 568 грн. 06 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 р. рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. у справі № 908/733/16 скасовано, справу № 908/733/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 р., справу № 908/733/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. справу № 908/733/16 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 5/18/16-27/104/18. Підготовче судове засідання призначено на 05.09.2018 р.

Ухвалою суду від 05.09.2018 р. підготовче засідання, відповідно до ст. 183 ГПК України, відкладено на 11.10.2018 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою суду від 11.10.2018 р., відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, відкладено та призначено на 26.10.2018 р.

26.10.2018 р. у підготовчому засіданні представник позивача, звернувся до суду з заявою вих. № 1187-юр від 25.10.2018 р. (вх. № 08-08/19168/18), в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо зменшення розміру позовних вимог. Просить суд, у зв'язку з погашенням відповідачем в рахунок заборгованості грошових коштів в розмірі 60 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням 5079/1 від 24.10.2018 р., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит" 649 568 грн. 06 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р. а також судовий збір в розмірі 9 743 грн. 52 коп.

Крім того, просить суд у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернути позивачу с Держаного бюджету частину сплаченого судового збору у розмірі 905 грн. 63 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

26.10.2018 р. представник відповідача звернувся до суду з уточненим клопотанням б/н від 25.10.2018 р. (вх. № 08-08/19172/18) про розстрочення судового рішення з урахуванням часткової проплати в розмірі 60 000 грн. 00 коп.

Також надав суду доповнення б/н від 24.10.2018 р. (вх. № 08-08/19171/18) до відзиву на позовну заяву, просить суд підчас винесення рішення у даній справі врахувати встановлені Верховним судом фактичні обставини викладені у постанові по цій справі стосовно виникнення права вимоги в частині розміру суми грошових вимог.

Проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог не заперечив, звернувся до суду з усним клопотанням про оголошення перерви у підготовчому засіданні, для надання можливості сторонам ще раз перевірити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Сторін було повідомлено, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом та буде розглянута по суті в наступному судовому засіданні.

26.10.2018 р. у підготовчому засіданні, на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 07.11.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

07.11.2018 р. судом продовжено судове засідання у справі № 908/733/16.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. сторони звернулися до суду з заявою про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у судовому засіданні 07.11.2018 р..

07.11.2018 р. представник позивача звернувся до суду з заявою вих. № 1199-юр від 05.11.2018 р. (вх. № 08-08/20003/18), в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо зменшення розміру позовних вимог та повернення частини сплаченої суми судового збору. Просить суд, стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 616 485 грн. 17 коп., 9 252 грн. 91 коп. судового збору та повернути з Державного бюджету позивачу частину сплаченого судового збору в розмірі 1 396 грн. 24 коп., у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог, зазначивши, що ПАТ «Універсал Банк» здійснено перерахунок боргу в межах всього обсягу наданих ПАТ «Альба Україна» видаткових накладних із урахуванням: умов 1.2 договору застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05 червня 2014 року; акту-підтвердження від 19.08.2014 року набуття прав за договором застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05 червня 2014 року на

Підтвердження набуття майнових прав - права грошової вимоги за договором купівлі- продажу № 1078 від 19.06.2013 року в сумі 676 486,17 грн.; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 44458550 від 13.06.2014 року та повідомлень про заміну кредитора за договором тощо; вказівок та встановлених обставин Верховним судом у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 908/733/16. Отже, первинно позовні вимоги визначено у розмірі: 709 568,06 грн. Судовий збір за подання позову на суму 709 568,06 грн. склав: 10 649,15 грн. Так, враховуючи визначену суму грошової вимоги - 676 486,17 грн. після сплати 24.10.2018 року ТОВ «Фарма-Кит» на користь ПАТ «Універсал Банк» частини суми боргу у розмірі 60 000,00 грн. залишок боргу складає 616 485,17 грн. Таким чином, різниця між первинно заявленими позовними вимогами та позовними вимогами за цією заявою про зменшення позовних вимог складає - 93 082,89 грн.

Враховуючи попередні перемовини позивача та відповідача, залишок суми боргу у розмірі 616 485,17 грн., ПАТ «Універсал Банк» не заперечує проти розстрочки виконання рішення суду. При цьому, просить суд врахувати можливість погашення ТОВ "Фарма-Кит» на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у наступному порядку:

- борг у розмірі 616 485,17 грн. розстрочити до оплати на 12 місяців, а саме: відповідачу на користь позивача сплачувати 11 місяців суму 54 130,67 грн. щомісяця, а залишок боргу у розмірі 21 044,17 грн. сплатити у останній 12-й місяць;

- сплата судового збору повинна відбутися у перший місяць виконання рішення суду додатково до визначеної щомісячної суми боргу та повинна становити 9 252,91 гри. (із урахуванням зменшення позовних вимог та відповідно зменшення до стягнення суми судового збору).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача прийнята судом.

07.11.2018 р. представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав в розмірі 616 485 грн. 17 коп. основного боргу та підтримав клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

23.03.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банк, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (клієнт, третя особа) було укладено договір про встановлення ліміту на здійснення гарантійних операцій № 407/12 (далі по тексту - договір про встановлення ліміту), пунктом 1.1. якого в редакції додаткової угоди № 3 від 26.12.2013 р. до договору визначено, що банк встановлює клієнту ліміт на здійснення гарантійних операцій в сумі 5000000,00 євро (далі по тексту - ліміт), в межах

якого випускає банківські гарантії/контргарантії з метою забезпечення належного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед бенефіціарами, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Ліміт за цим договором є поновлювальним, а клієнт приймає на себе зобов'язання надати банку забезпечення для виконання своїх зобов'язань (регресу та виконання інших зобов'язань) за договором; сплатити банку регрес та виконати інші зобов'язання в порядку та на умовах, передбачених цим договором; сплатити встановлені договором винагороди/комісії/штрафи та інші витрати, пов'язані з випуском та/або обслуговуванням гарантій, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору про встановлення ліміту в редакції додаткової угоди № 3 від 26.12.2013 р. термін дії ліміту за цим договором встановлюється по 31.12.2014 р. включно і строки дії будь-яких гарантій, що випускаються банком згідно цього договору, не повинні перевищувати зазначений в цьому пункті строк дії ліміту.

23.03.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банк, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (позичальник, третя особа) був укладений кредитний договір № 408/12 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди № 9 від 26.12.2013 банк в порядку та на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії шляхом надання кредитних коштів (траншів) окремими частинами в будь-якій валюті, що передбачена цим договором, в сумі ліміту кредитної лінії, встановленого в базовій валюті за цим договором, а саме: 5 000 000,00 євро, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі по тексту - НБУ) станом на 26.12.2013 р. складає 54688105,00 грн (далі по тексту - ліміт кредитної лінії), терміном/строком дії ліміту кредитної лінії по 10.01.2015 р. включно, у порядку і на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою по рахунку позичальника. Однак позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання. Відповідно до довідок банку (позивача) заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 28.02.2016 р. становила 6724431,52 грн, станом на 18.04.2016 р. - 5675471,71 грн, станом на 12.05.2016 р. - 5595188,21 грн.

05.06.2014 р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника та клієнта за кредитним договором та договором про встановлення ліміту на здійснення гарантійних операцій між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк", як заставодержателем, та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", як заставодавцем, було укладено договір застави майнових прав № PL-03/408/12 (далі по тексту - договір застави), пунктом 1.1. якого визначено, що за цим договором заставодавець передає заставодержателю в заставу рухоме майно - предмет застави, як визначено та опис якого наведено в пункті 1.2. цього договору, і така застава, що створюється за цим договором забезпечує виконання зобов'язань заставодавця, існуючих та майбутніх, фактичних або умовних, солідарних або незалежних, або в будь-якій іншій якості, та всі поточні і майбутні вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору № 408/12 від 23.03.2012 р. та договору про встановлення ліміту на здійснення гарантійних операцій № 407/12 від 23.03.2012 р., укладених між заставодержателем та заставодавцем, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угод, договорів про внесення змін.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1.1. цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу свої майнові права як кредитора в зобов'язаннях, що обумовлені, зокрема, договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., укладеним між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит", в тому числі, але не виключно права вимоги отримання платежів на суму 676485,17 грн.

Розділом 4 договору застави визначено порядок стягнення та реалізації предмету застави. Відповідно до пункту 4.1. договору застави, заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема: якщо в момент настання терміну/спливу строку виконання забезпечених заставою зобов'язань (всіх або будь-якого з них), вони не будуть виконані належним чином, в тому числі: у випадку порушення заставодавцем інших своїх зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором відповідно; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності заставодавця або визнання його банкрутом або при початку процедури припинення (ліквідації або реорганізації) заставодавця.

Пунктом 5.1 договору застави визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками банку та підприємства.

Майнові права Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" по договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит", як об'єкт обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Листом № 2458 від 13.06.2014 Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" про укладення та дію договору застави майнових прав № PL-03/408/12 від 05.06.2014 та просило відповідача в строк двох робочих днів з дня отримання цього листа перерахувати належні Приватному акціонерному товариству "Альба Україна" по договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 кошти в сумі 676485,17 грн, які є предметом застави, безпосередньо на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Альба України" по кредитним договорам. Додатково повідомило, що починаючи з дати отримання цього листа, платежі, виконані на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", за реквізитами, відмінними від зазначених вище, або будь-які зустрічні вимоги не будуть зараховані в оплату контракту та підлягатимуть оплаті на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк".

05.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", як довірителем, та Публічним акціонерним товариством "Універсал банк", як повіреним, було укладено договір доручення (далі по тексту - договір доручення), відповідно до якого повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити заходи, спрямовані на повернення довірителю грошових коштів, які йому належать на підставі укладених між довірителем та його боржниками - суб'єктами господарювання контрактами. За цим договором повіреному надається право вимагати від боржників довірителя належного виконання ними грошових зобов'язань з погашення боргу, що випливає з умов, зокрема контракту - договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., укладеного між довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит".

Пунктом 3.1 договору доручення визначено, що повірений зобов'язаний виконати доручення протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору доручення договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 05.06.2015 р.

Відповідно до акту-підтвердження набуття прав за договором застави від 19.08.2014 р. заставодержатель за договором застави, в результаті звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та задоволення забезпеченої обтяженням вимоги, набув наступні майнові права кредитора, а саме: право грошової вимоги (або право вимоги на отримання платежів) за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (контракту) № 1078 від 19.06.2013 р., укладеного між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит".

При цьому, зауважуємо, що всі вищевказані договори є дійсними та неоспореними у судовому порядку, отже підлягають виконанню.

Позивач зазначив, що питання дійсності договору застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 р. вже було предметом розгляду господарського суду Київської області у межах справи № 911/254/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 911/254/16 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" та Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 р.

Згідно із частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутйість обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку ПАТ «Універсал Банк» підтвердив право вимоги до відповідача у справі № 908/733/16 належними доказами у повному обсязі. У той час, як відповідачем не надано жодного доказу на спростування законності позовних вимог та доказів, які містяться у матеріалах справи.

19.06.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1078 (далі по тексту - договір купівлі-продажу), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору. за умовами договору товар передається по найменуваннях та в кількості, із зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу встановлено, що кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару.

Пунктами 2.4. - 2.6 договору купівлі-продажу передбачено, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з погодженим сторонами заказом і визначаються у видаткових накладних. Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних. Одержувачем товару за цим договором можуть бути, окрім покупця, належним чином уповноважені від його імені особи.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний при відвантаженні товару до видаткової накладної додати товаросупровідні документи, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу визначено, що покупець зобов'язаний прийняти замовлений товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3, 6.8 договору купівлі-продажу товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару несе його власник. Продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право приймання товару, а саме: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з "Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., та інших документів, передбачених чинним законодавством. Покупець при прийманні товару зобов'язаний підписати та проставити печатку в видатковій накладній, а також обов'язково зазначити кількість отриманих місць в рядку "Отримано місць _____ /Кількість/". Підписанням видаткової накладної покупець засвідчує, що продавець передав товар у нерозкритій та неушкодженій упаковці.

Відповідно до пункту 10.2 договору купівлі-продажу даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Пунктом 10.11 договору купівлі-продажу передбачено, що сторони зобов'язуються щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків, що встановлюється згідно Акту звірки взаєморозрахунків.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

19.06.2013 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до вказаного договору купівлі-продажу, відповідно до якої сторони домовилися, що поставка здійснюється централізовано - кільцевими перевезеннями товару транспортом постачальника. Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди покупець повідомляє, що адресами доставки та матеріально-відповідальні особи, що приймають товар, за відповідними адресами поставки та зразки печаток (штампів), якими матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (накладні тощо) є такі: адреса доставки: м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 2 б.

Як зазначає відповідач, пунктами 6.3, 6.8 договору купівлі-продажу, передбачено, що продавець передає покупцю товар при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів. Але, при цьому, відповідач не надає жодних доказів, що такі документи були відсутні при відвантаженні товару продавцем покупцю.

У обох сторін за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р. були зобов'язання: у продавця доставити товар, а у покупця прийняти товар та оплатити таку поставку.

Тобто, якщо відбувалося невиконання умов договору із поставки товару, відповідно покупець, який є замовником продукції мав право на звернення до продавця із претензією щодо невиконання умов договору з поставки продукції. Але, відповідач не надає суду жодного доказу на підтвердження невиконання умов такого договору з боку продавця.

Відповідач у справі взагалі не заперечує сам факт поставки товару та реального отримання продукції за договором.

Відповідач у відзиву лише посилається на неналежне оформлення видаткових накладних, неналежне оформлення повноважень осіб, які прийняли товар, що не може спростувати факту реального здійснення господарської операції.

Доказів, які свідичили б про припинення договірних зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., розірвання такого договору, відповідачем чи третьою особою суду не надано.

На час вчинення господарських операцій на спірну суму боргу за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., такий договір був чинний.

Як вбачається із наданих документів у якості доказів, зокрема копій видаткових накладених виданих за період березень-квітень 2014 року та податкової звітності, відповідач у справі та третя особа мали правовідносини та здійснювали купівлю-продаж товару у межах Договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р.

Докази, які спростовували б факти здійснення господарських операцій з поставки та прийняття товару між відповідачем та третьою особою, суду не надано.

Наведене спростовує посилання відповідача на строк дії договору та його закінчення 31.12.2013 р. Остаточні розрахунки за поставлену продукцію з боку покупця не здійснено. Таким чином, зобов'язання за таким договором не є припиненим і підлягає виконанню.

Оскільки, ТОВ «Фарма-Кит» не розрахувалось за поставлену продукцію ПАТ «Альба Україна», останній як продавець та сторона договору, яка має право вимоги оплати за поставлену продукцію, вирішив передати у заставу такі майнові права своєму кредитору ПАТ «Універсал Банк».

Майнові права Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" по договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., укладеним між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит", як об'єкт обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" неналежним чином виконало свої зобов'язання з оплати поставленого йому продавцем товару.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про заміну кредитора за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013. Проте, жодних відповідей від відповідача позивач не отримав.

На підтвердження наявності заборгованості покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" Приватне акціонерне товариство Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" передало Публічному акціонерному товариству "Універсал банк" реєстр видаткових накладних та видаткові накладні.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 та наявністю непогашеної заборгованості за договором, Публічне акціонерне товариство "Універсал банк", яке набуло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" право вимоги виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, звернулось з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. (суддя Проскуряков К.В,), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 р. рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. у справі № 908/733/16 скасовано, справу № 908/733/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звернула увагу на те, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати доводи,викладені в поставнові Верховного суду, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема дійшли висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факту поставки відповідачу та отримання останнім товару на підставі видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у відповідача не виник обов'язок здійснити оплату товару. При дослідженні наявних в матеріалах видаткових накладних суди дійшли висновку, що вони за формою не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належними доказами передачі товару та прийняття його відповідачем, а саме: в них не зазначено відомостей про посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця. Крім того, в графі "Отримав (ла)" відсутні дані щодо довіреності (не вказано номер довіреності та дату її видачі), на підставі якої діяла особа з боку покупця. Також, відсутня інформація щодо кількості отриманих місць в рядку "Отримано місць _____ /Кількість/". Деякі видаткові накладні взагалі містять лише відбиток печатки без підпису не ідентифікованої особи у графі "Одержав" або підпис не ідентифікованої особи без відбитку печатки, або взагалі не містять ні підписів осіб, ні печаток.

При новому розгляді справи, враховуючи приписи Верховного суду, госопдарскьим судом встановлено, наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Слід зазначити, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію (в первинних документах), зокрема відсутність зазначення посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, за наявності на документі підпису матеріально-відповідальної особи, завіреного печаткою покупця (у даному випадку печаткою покупця, на якій зазначено конкретні адреси місць поставки товару, що дає змогу ідентифікувати особу, яка приймала товар), а також за наявності на первинних документах відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, не є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, що достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами підтверджена іншими належними доказами у справі, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (частина 139.1.9. статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з частиною 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Частиною 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до частин 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи лист Державної податкової інспекції у Хоритицькому районі м. Запоріжжя Управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № 3110/10/08-31-10 від 12.07.2016 р., в якому міститься інформація про те, що відповідач протягом періоду з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р. мав взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альба Україна" та протягом 2014 року надавав до Державної податкової інспекції електронні реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

У додатках до цього листа податковою інспекцією було надано суду роздруківки з інформаційно аналітичних систем ІС «Податковий блок» електронних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних щодо спірних поставок відповідачу, у тому числі за березень та квітень 2014 року.

При вивченні та порівнянні поданих доказів суду, ПАТ «Універсал Банк» встановлено повне співпадіння даних в податковому обліку щодо номерів накладних, сум, на які вони складені та дат складання із даними у видаткових накладних за спірними поставками товару у межах договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., укладеного між відповідачем та третьою особою у справі.

Відповідно до частин 201.14 та 201.15 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу ІІ цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Станом на момент здійснення спірних поставок товару (березень - квітень 2014 року) діяв Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 708 від 25.11.2013 р., відповідно до якого реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Пунктами 5, 6 Розділу 1 Порядку передбачено, що у Реєстрі окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування, тих, що не є об'єктом оподаткування, послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено за межами митної території України; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.

Отже, Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку, в якому встановлено порядок заповнення розділу ІІ Реєстру, визначено, що у розділі ІІ Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, митні декларації на ввезення товарів, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), МД, а також, зокрема первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, як вже встановлено Верховним судом, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р., оскільки не надав доказів передачі третьою особою позивачу всіх документи, за якими сторони договору купівлі-продажу № 1078 від 19.06.2013 р. обумовили перехід права власності, є безпідставним, суперечливими та таким, що не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Зокрема судами встановлено, що 13.06.2014 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснено реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави, а 19.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" та Приватним акціонерним товариством "Альба України" складено акт-підтвердження набуття прав за договором застави майнових прав № PL-03/408/12 від 05.06.2014 р., в якому сторони визначили, що заставодержатель (позивач) за договором застави в результаті звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та задоволення забезпеченої обтяженням вимоги, набув наступні майнові права, а саме: право грошової вимоги (або право вимоги на отримання платежів) (як кредитора) за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (контракту) № 1078 від 19.06.2013 р., укладеного між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма Кит" в сумі 676485,17 грн. В акті зазначено, що заставодавець протягом трьох робочих днів з дати підписання даного акту передає заставодержателю за Актом приймання передачі документи, що підтверджують грошові зобов'язання боржника (ТОВ "Фарма Кит") за контрактом, право грошової вимоги за яким набув заставодержатель (а саме: оригінал контракту, оригінали видаткових накладних тощо). При цьому, як зазначено судом апеляційної інстанцій в тексті оскаржуваної постанови (зворот) оригінали видаткових накладених, копії яких містяться в матеріалах справи, надавались суду для огляду, чим спростовуються висновки судів про відсутність у позивача оригіналів первинних документів. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору застави майнових прав № PL-03/408/12 від 05.06.2014 р. Натомість судами встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 911/254/16 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" та Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав № PL-03/408/12 від 05.06.2014 р.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт невиконання належним чином Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит" умов договору купівлі-прождажу № 1078 від 19.06.2013 р.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем доведені обставини, надано належні та допустимі докази на їх підтвердження, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, суд задовольняє його з огляду на наступне.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним:

На сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду. Для підприємства відповідача сума боргу, заявлена до стягнення за позовом є дуже великою, і сплата всієї суми одразу може привести до зупинення діяльності підприємства відповідача, що спричинить його неплатоспроможність та в подальшому створить реальну загрозу банкрутства відповідача. За штатним розкладом на підприємстві працює 177 працівників, переважна більшість з яких жінки що мають дітей, наслідок одночасного стягнення з підприємства усієї суми боргу загрожує цим працівникам звільненням. Наведена інформація підтверджується Балансом (звітом про фінансовий стан) за перше півріччя 2018 року. З метою вирішення питання, щодо погашення боргу перед ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», без втрат для працівників відповідача, тобто без скорочення штату, звільнення працівників, зменшення заробітної плати, керівництво відповідача прийняло рішення про звернення до суду із заявою про розстрочення виплати суми боргу перед позивачем на один рік тобто на 12 місяців рівними частинами, тобто шляхом помісячного погашення боргу з листопада 2018 по жовтень 2019 року включно.

Представник позивача зазначав, що не заперечує проти надання відповідачу розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні..

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси не лише відповідача, а також позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальним отримання боргу позивачем.

Частиною 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Так, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також викладені відповідачем у заяві обставини, специфіку діяльності відповідача.

На підставі вищевикладеного, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, враховуючи згоду позивача з приводу розстрочення виконання рішення на 12 місяців, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 535 грн. 96 коп. покладаються на відповідача.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 9 252 грн. 91 коп. покладається на відповідача.

Розглянувши письмову заяву позивача про повернення судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1780/17 від 29.02.2016 р. та враховуючи ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (збільшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом), господарський суд повертає позивачу суму судового збору в розмірі 1 396 грн. 24 коп., на підставі ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал банк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Кит" (69114 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 68/ Гудименка, 32, офіс 2, код ЄДРПОУ 38626047) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (04114 Київська область, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 616 485 (шістсот шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 9 252 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 91 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити на 12 (дванадцять) місяців виконання рішення в частині стягнення суми 616 485 (шістсот шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 17 коп., щомісячно стягуючи щомісячно частками до останнього дня кожного місяця, починаючи з листопада 2018 року, суму 51 373 (п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн. 76 коп.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Універсал банк" (04114, Київська область, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 38626047) із Державного бюджету України сплачену згідно з платіжним дорученням № 1780/17 від 29.02.2016 р. суму судового збору в розмірі 1 396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 24 коп.

Рішення оформлено та підписано 16.11.2018 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.