Постанова № 77874879, 14.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1622/18 Головуючий по 1 інстанції - Пироженко С.А. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у судовому засіданні у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2018 року (ухвалене в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Пироженко С.А., повний текст якого складений 30 липня 2018 року) у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_5, Апеляційний суд Черкаської області, :

в с т а н о в и в :

02 жовтня 2017 року ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є АТ «Піреус Банк МКБ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № К/08-54, за яким остання отримала кредит в сумі 28 410 доларів США для придбання автотранспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску. На строк по 17 серпня 2015 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних, комісійних, штрафів та пені.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором Банком укладено договір поруки № П/08-22 від 18 червня 2008 року з ОСОБА_6 за яким поручитель несе солідарну відповідальність за використання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року з відповідачів стягнуто солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором № К/08-54 станом на 18 вересня 2012 року в розмірі 11 913 доларів США, з них: 10 746 доларів США - сума боргу за кредитним договором, 1 046,53 долари США - нараховані та несплачені відсотки, 56,25 долари - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 61,66 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу.

Апеляційним судом м. Києва від 09 квітня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року залишено без змін.

Боржник до цього часу ухиляється від належного виконання зобов'язань по кредитному договору. Тому, станом на 11 вересня 2017 року має заборгованість в сумі 20 409,78 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 11 вересня 2017 року становить 532 143 грн. 46 коп. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 10 746 грн., яка була задоволена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року.

Тому, заборгованість, яка має бути стягнута з відповідачів становить 9 663,78 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 11 вересня 2017 року становить 251 963 грн. 28 коп.

В подальшому, Банк звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь банку курсову різницю за кредитним договором № К/08-54 від 18 червня 2008 року, що станом на 05 грудня 2017 року становить 8 369,56 доларів США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 227 735 грн. 73 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_5 курсову різницю за кредитним договором № К/08-54 від 18 червня 2008 року, що станом на 05 грудня 20-17 року становить 8 369,56 доларів США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 227 735 грн. 73 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 05 грудня 2017 року в сумі 6 954,30 доларів США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 189 226 грн. 50 коп.

В подальшому, Банк звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно курсову різницю за кредитним договором № К/08-54 від 18 червня 2008 року, що станом на 05 грудня 2017 року становить 8 369,56 доларів США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 227 735 грн. 73 коп.; стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку суму донарахованих відсотків за Кредитним договором, що станом на 05 грудня 2017 року становить 6 767,63 долари США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 184 183 грн. 30 коп. та 4 581 грн. 81 коп. пеню за несвоєчасну сплату відсотків.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з моменту вирішення спору судами, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення.

Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що задоволення вимог кредитора надає йому лише право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором (нарахування і отримання яких, можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положення абз. 3 п. 17 Постанови ВССУ № 5). Також, районний суд вказав і на те, що позивач в даному випадку позбавлений права і на стягнення пені у розмірі, передбаченому кредитним договором, оскільки строк дії договору минув.

Позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України. Позовних вимог про стягнення з боржників сум в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялося, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ПАТ «Піреус Банк МКБ» оскаржило його в апеляційному порядку шляхом подачі в установленому порядку апеляційної скарги.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано під час вирішення спору, що саме по собі судове рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язання та не може змінювати його умов, оскільки за законодавством України зміна договору, а відтак і зобов'язань, може здійснюватися лише у певних випадках. Така зміна допускається за судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду відповідних позовних вимог, а не у справі про стягнення заборгованості.

Таким чином, на думку особи, що подає апеляційну скаргу перерахування гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором за більш низьким курсом не повинно розглядатись як належне виконання зобов'язання за договором і не може свідчити про реальне відновлення порушеного права, на захист якого звертається позивач.

Банк просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на апеляційну скаргу ПАТ «Піреус банк МКБ», останні зазначили, що вирішуючи спір, районний суд правильно встановив предмет спірних правовідносин, що склались між сторонами, дав належну оцінку наявним доказам у справі та прийняв законне та обгрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо відновлення порушеного права позивача є невмотивованими, особою, що подає апеляційну скаргу не наведено належних та допустимих доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2008 року ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є АТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № К/08-54, за яким остання отримала кредит в сумі 28 410 доларів США для придбання автотранспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску. На строк до 17 серпня 2015 року включено, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних, комісійних, штрафів та пені.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4, укладено договір поруки № П/08-22 від 18 червня 2008 року з ОСОБА_5, за яким поручитель несе солідарну відповідальність за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09.04.2014 року, з відповідачів стягнуто солідарно на користь Банку заборгованість за Кредитним договором № К/08-54 станом на 18 вересня 2012 року в розмірі 11 913 доларів США, з них: 10 746 доларів США сума боргу за кредитним договором, 1 046,53 долари США нараховані та несплачені відсотки, 56,25 долари США пеня за несвоєчасну сплату процентів, 61,66 долари США пеня за несвоєчасну сплату основного боргу.

На виконання вказаного рішення 17 січня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Банк боргу за Кредитним договором № К/08-54 станом на 18 вересня 2012 року в розмірі 11 913 доларів США, що становить за курсом НБУ за гривневим еквівалентом станом на 18 червня 2012 року 95 224 грн. 13 коп.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Піреус Банк МКБ» зазначило, що в зв'язку з несвоєчасним отриманням всієї суми заборгованості встановленої рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2018 року, банк має право на стягнення з відповідачів солідарно курсової різниці за Кредитним договором № К/08-54 від 18 червня 2008 року, що станом на 05 грудня 2017 року становить 8 369,56 доларів США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 227735 грн. 73 коп.; та стягнення з відповідачів солідарно на користь Банку суми донарахованих відсотків за Кредитним договором , що станом на 05 грудня 2017 року 6 767,63 долари США, що згідно з курсом НБУ на звітну дату становить 184 183 грн. 30 коп., та 4581 грн. 81 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції щодо відмови ПАТ «Піреус банк МКБ» у задоволенні вищезазначених вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у Постанові пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

У спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, вбачається, що збитки позивача по кредитному договору на вказану суму не відображені у його балансі, а погашення заборгованості відбулося у національній валюті, виходячи з офіційного курсу НБУ на момент ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за договором, по-друге, спір між сторонами вирішено судом і рішення виконано в повному обсязі.

Велика Палата ВС в своїй постанові від 30 травня 2018 року визначила поняття «курсова різниця» та сфера її застосування. При вирішенні даного спору, судом першої інстанції правильно застосовано вказане поняття у своїх висновках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Встановлено, що у резолютивній частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року зазначено про стягнення з ОСОБА_8, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» 11913 доларів США, що становить за курсом НБУ за гривневим еквівалентом станом на 18 червня 2012 року 95224,13 грн. (а. с. 26).

Апеляційним судом м. Києва від 09 квітня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2013 року вказане рішення суду залишено без змін.

У виконавчому листі, виданому 17 січня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва, зазначено, що підлягає стягненню з ОСОБА_8, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» 11913 доларів США, що становить за курсом НБУ за гривневим еквівалентом станом на 18 червня 2012 року 95224,13 грн. (а. с. 108,109).

Постановою Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 06 грудня 2017 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Районний суд правильно встановив, що з моменту ухвалення судових рішень, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідачів, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень статті 446 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалюючи рішення у справі, Дарницький районний суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Разом з тим, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором, а враховуючи, що строк дії договору минув, позивач також позбавлений права і на стягненні пені у розмірі, передбаченому кредитним договором.

Тому, з урахуванням вище встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що з моменту ухвалення судових рішень, яким вирішено спір сторін, щодо боргових зобов'язань відповідачів, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2018 року.