Рішення № 77871924, 19.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13200/17-ц

Провадження № 2/522/7976/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та згідно уточненої позовної заяви просив визнати недійсними: договір дарування восьмикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 251, 1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Любов`ю Яківною 07.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.07.2017 року, реєстровий № 250; договір купівлі-продажу восьмикімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 251, 1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, укладений між ОСОБА_3 Любов`ю Яківною та ОСОБА_4 08.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08.07.2017 року, реєстровий № 273.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський ОСОБА_1», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», а тепер Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №460/F, за умовами якого ОСОБА_7 отримав кредит у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 722 212,00 доларів США зі сплатою 12,2 % річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №460/F ОСОБА_8, як майновий поручитель ОСОБА_7, та банк 18 липня 2008 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстраційним номером 3698, за умовами якого ОСОБА_8 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру під номером 18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, яка складається з 8-ми житлових кімнат, розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку та знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна,6. На підставі іпотечного договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 внесено відомості про реєстрацію іпотеки та накладено заборону відчуження вищезазначеної квартири та внесено записи про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. В квітні 2017 року Банку стало відомо, що державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень» ОСОБА_10 31 березня 2017 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на зазначену восьмикімнатну квартиру за ОСОБА_2 на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 року у справі №2-13971/09. За даними Приморського районного суду м. Одеси цивільна справа №2-13971/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський ОСОБА_1» до ОСОБА_8 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2, в період з 2009 року по теперешній час не розглядалася та не реєструвалася, а за обліково-статистичним номером 2-13971/09 жодної цивільної справи не зареєстровано. Тобто, ухвала суду, яка стала підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій, взагалі не виносилася Приморським районним судом м. Одеси. З метою захисту матеріально-правових інтересів та у зв’язку з неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором №460/F, 20 квітня 2017 року банк звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – восьмикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м. Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2017 року відкрито провадження у справі №522/7458/17 та вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру під номером 18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, що розташована по вулиці Гаванній в будинку під номером 6 в м. Одесі. Ухвала про забезпечення позову була виконана негайно. 10 червня 2017 року банку стало відомо, що 07 червня 2017 року на підставі сфальсифікованої ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року по справі №522/7458/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_11 внесено записи про припинення обтяжень накладених Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/7458/17. 07 липня 2017 року ОСОБА_2, незважаючи на встановлену судом заборону відчуження майна, про яку було відомо, уклав з ОСОБА_3 договір дарування восьмикімнатної квартири №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, яка складається з 8-ми житлових кімнат, розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку та знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок під номером 6, - посвідчений 07 липня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 250. 08 липня 2017 року ОСОБА_3 здійснила відчуження спірного нерухомого майна шляхом укладання з ОСОБА_4 договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08 липня 2017 року. Позивач вважає зазначені договори недійсними та такими, що порушують його права, у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду.

Крім того, позивач надав суду заяву про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на Публічне акціонерне товариство «МТБ ОСОБА_1», яке є правонаступником за усіма правами та забов`язаннями Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити,

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу без фіксації технічними засобами, просив під час постановлення рішення врахувати обставини викладені у відзиві ОСОБА_2 від 17.10.2018 року.

У своєму письмовому відзиві до позову ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_2 не знайомий з ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_2 ніколи не приймав участі в будь-яких судових справах за участю ОСОБА_8 та ПАТ «МТБ БАНК», ніколи не вносив до будь-яких банківських установ грошей на погашення заборгованості третіх осіб; мирові угоди в судових процесах не укладав; нерухомість на території м. Одеси у власність не набував та, відповідно, не відчужував її. В червні 2004 року ОСОБА_2 втратив свій паспорт серії ВВ №566078, виданий 02.09.1998 року Слов’янським МВ УМВС України в Донецькій області, у зв’язку з чим звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів. 10 червня 2004 року Слов’янським МВ УМВС України в Донецькій області замість втраченого паспорта ОСОБА_2 був виданий паспорт серії ВК №027040, яким він користується до цього часу. В провадженні слідчого відділу Портофранківського відділу поліції Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області (слідчий Незгодинський В.В.) знаходиться кримінальне провадження 12017162500001846 від 08.07.2017 року. 09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнаний потерпілим в указаному кримінальному провадженні, оскільки внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб йому завдано шкоду. Згідно зі ст. 221 КПК України адвокат потерпілого ознайомилась з матеріалами досудового розслідування, якими підтверджується повна непричетність ОСОБА_2 до шахрайських дій з нерухомим майном, вчинених невстановленими особами. Так, як вбачається з матеріалів досудового розслідування, копії яких додаються до цього відзиву, невстановлена особа заволоділа втраченим ОСОБА_2 паспортом, вклеїла до нього свої фотографії та вчинила від імені ОСОБА_2 дії, які мають ознаки кримінального правопорушення, чим спричинила ОСОБА_12 шкоду.

Так, під час вчинення оскаржуваних банком в рамках цієї цивільної справи правочинів, невстановлена особа скористалася втраченим ОСОБА_2 паспортом, вклеївши туди свої фотографії та поставивши туди штам про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_13 з метою уникнення надання згоди дружини на відчуження нерухомого майна. Таким чином ОСОБА_2 не має ніякого відношення ані до нерухомого майна банку, з яким невстановленими особами були вчинені шахрайські дії, ані до правочинів, вчинених щодо указаного майна.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між ОСОБА_7 та Відкритим акціонерним товариством «Морський ОСОБА_1» був укладений кредитний договір №460/F, за умовами якого ОСОБА_7 отримав кредит у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 722 212,00 доларів США зі сплатою 12,2 % річних.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №460/F від 17 липня 2008 року ОСОБА_8, який діяв як майновий поручитель ОСОБА_7, та банк 18 липня 2008 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим номером 3698.

За умовами п.п.1,2,7 Іпотечного договору (р.н. 3698) ОСОБА_8 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме, квартиру під номером 18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, яка складається з 8-ми житлових кімнат, розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса в будинку номер 6 по вулиці Гаванна (вул. Халтуріна).

Відповідно п. 18.7 Іпотечного договору (р.н. 3698) іпотекодавець зобов’язується не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

На підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв’язку з посвідченням договору іпотеки (р.н. 3698) приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 накладено заборону № 388 відчуження квартири АДРЕСА_4 (Халтуріна) в м. Одесі (р.н. 3699) та внесено записи про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

31 березня 2017 року державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень» ОСОБА_10 прийнято рішення про реєстрацію права власності на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - за ОСОБА_2.

Також, 31 березня 2017 року державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень» ОСОБА_14 внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна про припинення обтяження спірного майна іпотекою.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за номером 87322144 від 17.05.2017, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - а також реєстрація щодо припинення іпотеки здійснені державними реєстраторами на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 р. у справі №2-13971/09.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 року по справі №2-13971/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський ОСОБА_1» до ОСОБА_8 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 визнана мирова угода між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_8, за якою ОСОБА_2 виконав на користь ВАТ «Морський транспортний банк» грошові зобов’язання ОСОБА_8 за Кредитним договором № 428/F від 09.04.2008 та Кредитним договором № 460/F від 17.07.2008 у розмірі 2 138 000,00 (два мільйони сто тридцять вісім тисяч) доларів США. У зв’язку з виконанням ОСОБА_2 зобов’язань відповідача перед позивачем, за ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно - квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6.

Цією ж ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 року по справі №2-13971/09, також, припинений договір іпотеки, який був укладений 18 липня 2008 року в забезпечення Кредитного договору № 460/F від 17.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 18.07.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №3698, предметом якого є восьмикімнатна квартира №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6.

Відповіддю Приморського районного суду м. Одеси за вих. №583/01-8 від 10.04.2017 на запит Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» цивільна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» до ОСОБА_8, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2, в період з 2009 року по теперішній час не розглядалася та не реєструвалася, а за обліково-статистичним номером 2-13971/09 жодної цивільної справи не зареєстровано.

Таким чином, судом встановлено, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 року суду по цивільній справі № 2-13971/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський ОСОБА_1» до до ОСОБА_8, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2, яка стала підставою для реєстрації права власності на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - за ОСОБА_2, а також підставою для реєстрації припинення іпотеки, предметом за якою є дана квартира, - Приморським районним судом м. Одеси не постановлювалась.

20 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, та просив забезпечити позов шляхом накладення на неї арешту.

Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» відкрито провадження по справі № 522/7458/17 та вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6.

Таким чином, восьмикімнатна квартира під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - на час укладення договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07 липня 2017 року та купівлі-продажу від 08 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебувала під забороною відчуження на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року по справі № 522/7458/17 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту.

07 червня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_15 зареєстровано рішення про припинення обтяження у вигляді арешту, накладеного Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову від 21 квітня 2017 року по справі №522/7458/17.

Підставою для припинення обтяження у вигляді арешту зазначена ухвала Приморського районного суду м. Одеси про скасування заходів забезпечення позову від 07 червня 2017 року по справі № 522/7458/17.

Згідно з відповіддю Приморського районного суду м. Одеси за вих. №С-02// №522/7458/17 від 11 липня 2017 року на запит представника позивача повідомлено, що цивільну справу №522/7458/17 01 червня 2017 року направлено та доставлено до апеляційного суду Одеської області для розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_8 55494/17-Вх від 29.05.2017 року на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2017 року червня 2017 року. Станом на 07.06.2017 року цивільна справа №522/7458/17 перебувала в провадженні апеляційного суду Одеської області, 07 червня 2017 року судове засідання Приморським районним судом м. Одеси по справі не призначалось і будь-якого рішення по справі не ухвалювалося.

Таким чином, судом встановлено, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову від 07 червня 2017 року по справі № 522/7458/17, яка стала підставою для припинення обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження восьмикімнатної квартири № 18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - Приморським районним судом м. Одеси не постановлювалась.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року по справі № 815/2472/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» про визнання протиправними та скасування рішень, яке набуло чинності, визнані протиправними та скасовані рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на восьмикімнатну квартиру № 18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - за ОСОБА_2.

07 липня 2017 року ОСОБА_2 подарував восьмикімнатну квартиру № 18 загальною площею 251,1 кв. м, житловою площею 179,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6 - ОСОБА_3, уклавши з останньою договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим номером 250.

Наступного дня, 08 липня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв. м, житловою площею 179,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, за договором купівлі-продажу, реєстровий номер 273, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 цього Кодексу).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі, судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент конкретного суб’єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124-1 Конституції України визначено принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Тому той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження на момент укладання спірних правочинів не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідачів права вільно розпоряджатися нерухомим майном.

Крім того, статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред’явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв’язку з її оспорюванням та не визнанням іншими особами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

На підставі частини третьої статті 12 Закону України “Про іпотеку” правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зобов`язання іпотекодавця не відчужувати предмети іпотеки без згоди іпотекодержателя (банку) встановлено також договорами іпотеки (п. 18.7).

Як встановлено судом, реєстрація права власності на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - за ОСОБА_2 відбулась 31 березня 2017 року на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 р. у справі №2-13971/09 і скасована Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року.

Таким чином, право власності ОСОБА_2 на восьмикімнатну квартиру №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - є недійсним з моменту його реєстрації.

На час укладення ОСОБА_2 з ОСОБА_3 договору дарування квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, від 07 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2008 року за реєстровим номером 250, а також договору купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_4 08 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 273, квартира під №18, яка розташована по вулиці Гаванній, будинок 6 в м. Одесі, перебувала під забороною відчуження на підставі договору іпотеки від 17 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та Відкритим акціонерним товариством «Морський ОСОБА_1». Іпотекодержатель – банк - згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не давав.

Крім того, вказана квартира під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - перебувала під забороною відчуження на підставі чинної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року по справі №522/7458/17 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту. Можливість укладення спірних договорів дарування та купівлі-продажу стало можливим на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси про скасування заходів забезпечення позову від 07 червня 2017 року по справі №522/7458/17, яка судом не постановлювалась.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого відділу Портофранківського відділу поліції Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області (слідчий Незгодинський В.В.) знаходиться кримінальне провадження 12017162500001846 від 08.07.2017 року. 09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнаний потерпілим в указаному кримінальному провадженні, оскільки внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб йому завдано шкоду. Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, копії яких додаються до відзиву, невстановлена особа заволоділа втраченим ОСОБА_2 паспортом, вклеїла до нього свої фотографії та вчинила від імені ОСОБА_2 дії направлені на відчуження нерухомого майна, які мають ознаки кримінального правопорушення, чим спричинила ОСОБА_12 шкоду.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_5 31 березня 2017 року на підставі ухвали від 22 червня 2009 року по справі № 2-13971/09 проведена саме ОСОБА_2, Реєстраційний номер облікової картки платника податків якого за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_6, тобто, ОСОБА_2.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За приписами п. 1 частини 3 статті 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав.

За статею 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, заявник під час подання заяви особисто пред’являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України.

За даними матеріалів справи саме ОСОБА_2, Реєстраційний номер облікової картки платника податків якого за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_1, зареєстрованим та мешкаючим за адресою: АДРЕСА_6, - 07 липня 2017 року укладено договір дарування квартири під №18 у будинку під номером 6 по вулиці Гаванній в м. Одесі, що складається з восьми житлових кімнат, загальною площею 251,1 кв.м, житловою - 179,7 кв.м, - з громадянкою ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 передав безоплатно у власність (подарував) ОСОБА_3 дану квартиру, а вона, відповідно, прийняла від нього квартиру в дар.

Даний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 250. Договір дарування підписано у присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, особи сторін, в тому числі, і особу ОСОБА_2, встановлено. Дієздатність та належність квартири ОСОБА_2, перевірено.

За ст.ст. 1, 2 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за документами, передбаченими Законом.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про нотаріат», при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Отже, оспорюваний правочин здійснювався саме ОСОБА_2, Реєстраційний номер картки платника податків якого є НОМЕР_1, зареєстрованим та мешкаючим за адресою: АДРЕСА_6, особа якого була встановлена та засвідчена державним реєстратором та нотаріусом.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що права власності на восьмикімнатну квартиру під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - за договорами дарування та купівлі продажу цієї квартири, відповідачі не набули в силу нікчемності вищезазначених договорів, які встановлені статтею 12 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 153, 154 Цивільно-процесуального кодексу України.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-308цс16, від 24 травня 2017 року по справі № 6-640цс17, від 25.05.2016р. у справі №6-605цс16 і дають можливість встановити, що при укладанні спірних договорові були порушені вимоги ст. 203 ЦК України і відповідно до ст. 215 ЦК України вищевказані договори повинні бути визнані судом недійсними за позовною заявою саме ПАТ «МТБ БАНК», в зв’язку з тим, що банк є заінтересованою особою та його майнові права та інтереси порушуються.

Приписами статті 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, договір дарування восьмикімнатної квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, - укладений 07.07.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за реєстровим номером 250, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу від 08.07.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_16, за реєстровим номером 273, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, - укладені без згоди позивача, порушують права іпотекодержателя, якому законом надано право задовольнити свої вимоги за рахунок предметів іпотеки, укладені в порушення діючого цивільного та цивільного процесуального законодавства, а тому, - є недійсними з моменту їх укладення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_1» та визнати договір дарування восьмикімнатної квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.07.2017 року, реєстровий №250; договір купівлі-продажу восьмикімнатної квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 08.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08.07.2017 року, реєстровий №273, - недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (згідно з меморіальним ордером № 108 від 18.07.2017 року), а тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача вказаних судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись: ст.ст. 3, 15, 202, 203, 204, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати договір дарування восьмикімнатної квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.07.2017 року, реєстровий №250, - недійсним з моменту його укладення.

Визнати договір купівлі-продажу восьмикімнатної квартири під №18 загальною площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Гаванна, будинок 6, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 08.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08.07.2017 року, реєстровий №273, - недійсним з моменту його укладення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (код 21650966) суму судового збору в розмірі 3200,00 (три тисячі двісті) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 29.10.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук