Ухвала суду № 77860267, 15.11.2018, Личаківський районний суд м.Львова

463/6643/18

2/463/2049/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву позивача ОСОБА_1 національного університету імені ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 національного університету імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності, повернення нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про витребування майна – будинку за адресою м. Львів, вул. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3; скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на об’єкт нерухомого майна – будинок за адресою м. Львів, вул. А Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.) за ОСОБА_3; повернення об’єкта нерухомого майна – будинку за адресою м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.) в оперативне управління ЛНУ ім. І. Франка. Як на підставу позову посилається на те, що вказаний об’єкт нерухомості є державним майном, що закріплено за Університетом на праві оперативного управління, проте внаслідок підроблення документів вибуло з володіння позивача та в кінцевому, право власності зареєстровано за відповідачем.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомого майна – будинок за адресою м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.) та заборони іншим особам вчиняти дії щодо набуття права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку за адресою м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.). Мотивує тим, що відповідач як власник спірного майна вправі його відчужити, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, відповідач також має намір набути право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку, яку також може в подальшому відчужити.

Оглянувши матеріали справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно ч. 2 цієї статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-2225цс16 в постанові від 12.10.2016р. сформулював правову позицію про те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Відповідно до поданих матеріалів, відповідач є власником спірного житлового будинку згідно договору дарування від 14.12.2004р., та крім цього, ухвалою ОСОБА_1 міської ради № 3921 від 09.09.2010р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Вахнянина, 39а. На даний час, відповідно до листа відповідача від 17.07.2018р., останній запропонував позивачу узгодити межі земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Вахнянина, 39а.

З огляду на зазначене, враховуючи предмет позовних вимог, те, що відповідач як власник житлового будинку вправі його відчужити, суд вважає заяву в частині накладення арешту підставною та постановляє ухвалу про її задоволення, оскільки не накладення арешту може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім цього, оскільки такий будинок, а також земельна ділянка, призначена для його обслуговування становить цілісний об’єкт нерухомості і відповідач вживає заходів щодо оформлення права власності на таку земельну ділянку, суд також вважає підставною заяву в частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо набуття права власності на земельну ділянку і тому, задовольняє таку заяву в повному обсязі.

Позивач, відповідно до матеріалів справи має зареєстроване місцезнаходження. Крім того, суду не надано доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Інших обставин, які б вказували не необхідність застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено, у зв’язку з чим на даний час такі заходи судом не застосовуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 національного університету імені ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 національного університету імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності, повернення нерухомого майна – задовольнити.

У порядку забезпечення позовних вимог, до розгляду справи по суті:

накласти арешт на об’єкт нерухомого майна – будинок за адресою м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.).

заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо набуття права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку за адресою м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а (реєстраційний номер 8777815 від 10.02.2005р.).

Копію ухвали для відома та виконання направити в Личаківський ВДВС ГТУЮ у Львівській області.

Стягувач – ОСОБА_1 національний університет ім. І. Франка, 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ЄДРПОУ 02070987.

Боржник – ОСОБА_3, 79017, м. Львів, вул. А. Вахнянина, 39а, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Термін пред’явлення до виконання становить три роки.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.