Постанова № 77844413, 02.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22057/18-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Бортницької В.В.,

з участю секретаря Бондаренко О.В.

справа № 757/22057/18-а

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент патрульної поліції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції м. Києва

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульно поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

08.05.2018 ухвалою судді Васильєвої Н.П. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Також, до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції м. Києва.

На підставі розпорядження № 476 від 12.07.2018, у зв'язку із перебування судді Васильєвої Н.П на довготривалому лікарняному вказану справу передано на повторний автоматичний розподіл. Для розгляду позову визначено суддю Бортницьку В.В.

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що на підставі постанови від 29.04.2018 серія НК 954282 інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Косухи Марії Віталіївни до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Адміністративне стягнення до позивача було застосовано з підстав, що ним порушено п. 17.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Однак інспектором поліції Косухою М.В. не було складено протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не вручена йому його копія, не роз'ясненні його прав та не надано можливості надати заперечення до нього.

У відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції проти вимог позову заперечувало зазначивши, що постанова прийнята обґрунтована, в ній враховані всі обставини вчинення правопорушення та надана їх оцінка тому у задоволені позову слід відмовити.

Також, у зазначеному відзиві зазначено, що він подається від представника третьої особи. Проте, жодних документів, що підтверджують повноваження на представленням інтересів Управління патрульної поліції до відзиву не долучено, відтак підстав стверджувати, що третьою особою надано пояснення щодо позову не вбачається.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 954282 до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Згідно зазначеної постанови 29.04.2018 позивач керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку/стоянку зазначеного транспортного засобу на смузі для руху маршрутних транспортних засобів знак 5.11, чим порушив п. 17.7 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 222 КУпАП визначено, компетенцію органів Національної поліції у справах про адміністративні правопорушення, зокрема у разі вчинення порушень правил дорожнього руху, що передбачені частиною першою, другою і третьою статті 122 . Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За нормою ч. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За встановленим правилом ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Правовою нормою ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 5 Розділу ІV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Статтею 278 КУпАП встановлено перелік питань, які орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити, а саме:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката

Правовою нормою ст. 279 КУпАП визначено, що у разі розгляду справи посадовою особою, такий розгляд розпочинається з її представлення, оголошується, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюється особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначено у другому абзаці статті, що на засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання, що у розрізі правил Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, означає виконання тих же процесуальних дій на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідачем подані докази, зокрема, відеозапис, який свідчить про наявність складу правопорушення та спростовує пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які стверджуються достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому наявні докази, які спростовують пояснення позивача, та відсутність будь-яких сумнівів з приводу невинуватості ОСОБА_1, оскільки наявні у справі докази дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, оскільки відповідач при складанні постанови про адміністративне правопорушення діяв на підставі Інструкції, якою він безпосередньо керується під час здійснення своїх професійних обов'язків, розглядає справу та виносить постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Разом з тим, відповідачем спростовано твердження позивача про те, що його було позбавлено можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також, судом встановлено, з яких міркувань виходив відповідач, оцінюючи зміст адміністративного правопорушення та на підставі яких дійшов до висновків про винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, піддавши позивача адміністративному стягненню.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова серія НК № 954282 прийнята обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання принципу пропорційності, оскільки дотримано баланс між несприятливими наслідками для інтересів позивача і цілями, на досягнення який спрямована оскаржувана постанова.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРШІИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульно поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління патрульної поліції м. Києва, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В. В. Бортницька