Рішення № 7782199, 24.12.2008, Новогродівський міський суд Донецької області

2- 819/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Новогродівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Пархоменко О.Ф. при секретарі Пригода О.В. з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника 3 особи: ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонда ССНВППЗ в місті Новогродівка про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення Фонда ССНВППЗ в місті Новогродівка про відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що він має 17 річний стаж роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, на протязі цих років він працював на важких та небезпечних підземних роботах на об'єктах ДП «Селидіввугілля», останні роки на шахті "Росія". Тривала робота в умовах важкого фізичного навантаження та несприятливих санітарно-гігієнічних умовах праці призвели до розвитку професійного захворювання. Актом розслідування професійного захворювання від 22 вересня 2005 року визнано пов'язаним з виробництвом професійне захворювання - хронічна вертеброгенна поперекова-хрестцова радикулопатія, стадія загострення з больовим, м'язево-тонічним синдромом зліва. Даний діагноз був встановлений Донецькою обласною клінічною лікарнею професійних захворювань. Професійна хвороба мала тривалий клінічний плив, що змушувало його систематично проходити медичне обстеження та лікування. Згідно висновку МСЕК від 12.10.2005 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% та надано 3 групу інвалідності. В зв'язку з цим він використовував всі можливі медичні засоби, неодноразово проходив лікування, виконував всі приписи лікарів задля повернення до нормального способу життя та відновлення організму, але все одно постійні болісні відчуття в поперековій області не дозволяють виконувати навіть легку домашню роботу, іноді, при русі чи нахилі виникає гострий біль, який віддає на всю спину та ноги, що дуже впливає на його загальний психологічний стан. Він вимушений щорічно проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, приймати велику кількість ліків, що спричиняє додаткові незручності та переживання для його сім'ї. Все це підтверджує, що відбулися необоротні зміни в організмі та вже нема надії на відновлення стану здоров'я. Вважає, що внаслідок завданих фізичних страждань йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 43600грн., так як згідно ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат, а статтею 59 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2008 року у сумі 545 грн. Таким чином максимальний розмір страхової виплати у відшкодування моральної шкоди становить 109000грн., а 40% від цієї суми складає 43600грн., так як йому встановлено 40% втрати працездатності. Відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві покладено на відділення ВД Фонду ССНВППЗ. Просить стягнути з відповідача 43600грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному обсязі, надали суду висновок МСЕК, згідно якого ОСОБА_1 з 19.11.2008 року встановлено вже 50% втрати працездатності безстроково.

Представник відповідача з позовом не згоден, вважає що згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." позивачу належить сплата моральної шкоди при наявності висновку медичного закладу, який підтверджує заподіяння моральної шкоди. Вважає, що позивач не надав достатньо доказів про заподіяння йому моральної шкоди.

Представник 3 особи- шахти "Росія" проти позову не заперечує, вважає, що факт моральної шкоди має місце, але суму шкоди вважає завищеною. Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач дійсно працює на ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»( копія трудової книжки в матеріалах справи).

Згідно акту №8 розслідування професійного захворювання від 22 вересня 2005 року визнано пов'язаним з виробництвом професійне захворювання - хронічна вертеброгенна поперекова-хрестцова радикулопатія, стадія загострення з больовим, м'язово-тонічним синдромом зліва.

За висновком МСЕК від 12.10.2005 року ОСОБА_1, у зв'язку з професійним захворюванням, встановлена стійка втрата професійної працездатності в 40 % та він був визнаний інвалідом 3 групи, а згідно висновку МСЕК від 19.11.2008 року встановлено 50% втрати працездатності безстроково.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » .

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок виробничої травми настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що потягли втрату працездатності.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених ст. ст. 21, 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків, укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати. Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

Згідно зі ст. ст. 21, 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний виконати в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяну працівнику в наслідок пошкодження його здоров'я , а також сплатити йому грошову суму за моральну шкоду. Це зобов'язання, у тому ж числі і потерпілим, яким встановлена стійка втрата професіональної працездатності, підтвердив Конституційний Суд України своїм рішенням від 27.01.2004 року, згідно якого моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я, тощо. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як роз'яснено в п.п. 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, внаслідок отриманого ним професійного захворювання, завдані моральні страждання, пов'язані з погіршенням стану здоров'я, обмеженням фізичних можливостей та життєдіяльності, обсягу трудової діяльності, необхідністю регулярного проходження медикаментозного лікування у медичних закладах, визнання його інвалідом, необхідністю додаткових зусиль для організації його життя.

Факт моральних страждань і заподіяння даної шкоди, крім особистих пояснень позивача, підтверджується розслідування професійного захворювання, встановленням МСЕК стійкої втрати профпрацездатності в 50 % та визнання позивача інвалідом 3 групи, даними амбулаторної карти позивача. Втративши 50 % працездатності, позивач зазнав та зазнає психічні страждання, так як в період лікування відчував фізичній біль, знаходився на лікуванні тривалий час. Він був змушений прийняти додаткові зусилля для організації свого життя, в теперішній час не має можливості у повній мері займатися домашнім господарством та вести колишній спосіб життя. При призначенні щомісячних виплат моральна шкода позивачу відповідачем не відшкодована.

Доводи відповідача в частині того, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" призупинена дія Закону України "«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, а також їх родинам, судом до уваги не приймаються, оскільки вищезазначений закон набрав чинності з 01.01.2006 року, а спірні правовідносини виникли до 01 січня 2006 року.

Доводи відповідача про надання позивачем медичного висновку, про те що він дійсно

переніс психічні страждання у зв'язку з професійним захворюванням і втратою професійної працездатності, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються обставинами справи та нормами діючого законодавства.

На думку суду, наявність факту моральних страждань позивача в зв'язку з професійним захворюванням, а отже і наявність моральної шкоди в зв'язку з цим, підтверджується фізичними і моральними стражданнями в зв'язку з професійним захворюванням протягом тривалого часу, постійним відчуттям позивачем дискомфорту, неможливістю ведення колишнього складу життя, а тому суд вважає факт моральної шкоди встановлений і доведений у судовому засіданні.

Незважаючи на законність та обгрунтованість вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд вважає, що сума, яку вимагає позивач (43600грн.) є завішеною та несорозмірна з перенесеними ним фізичними та моральними стражданнями у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та його наслідками. Виходячи з отриманого професійного захворювання та його наслідків, суд вважає обгрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача 25000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 4 Закону України "Про охорону праці", ст. ст. 1, 5, 6, 13, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року, Рішенням Конституційного Суду України № 1 від 27.01.2004 року ( справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) , ст. ст. 23, 1168 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України ,

ВИРІШИВ:

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м. Новогродівка Донецької області розрахунковий рахунок 37173400901056 МФО 834016 ОКПО 25967915 відділення ДК у м. Селидово в Донецькій області на користь ОСОБА_1 25000 грн. одноразової страхової виплати у відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з професійним захворюванням .

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Новогродовский міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і подачею апеляційної скарги на нього протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.