Постанова № 7778347, 02.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2010                                                                                           № 40/519

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Рентал Центр"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 23.10.2009

у справі № 40/519 (суддя

за позовом                               ТОВ "Ласка Лізинг"

до                                                   ТОВ "Рентал Центр"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 569953,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 23.10.2009 р. у справі № 40/519 (далі – Ухвала суду) задоволено заяву позивача про забезпечення позову; з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Рентал Центр” (код ЄДРПОУ 33782994, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а, на всіх поточних рахунках у банківських установах, включаючи р/р 26005300101651 в АКБ „Східно-Європейський банк”, МФО 322658, у сумі 569953,02 грн. (п’ятсот шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три грн. 02 коп.); стягувачем за даною ухвалою про забезпечення позову є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-центр "Реноме", код ЄДРПОУ 33104543); боржником за даною ухвалою про забезпечення позову є Товариство з обмеженою відповідальністю „Рентал Центр” (код ЄДРПОУ 33782994, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а).

Не погоджуючись із Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу суду скасувати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми процесуального права, а саме скаржник стверджує, що:

- відповідач 12.11.2009 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про передачу справи № 40/519 за підсудністю до Господарського суду Луганської області, оскільки вважає, що дана справа підсудна саме вказаному суду;

- всупереч ст. 66 ГПК України належне обґрунтування припущення щодо того, що кошти на рахунках відповідача можуть зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду в оскаржуваній ухвалі відсутнє; доводи позивача про можливе зникнення (зменшення розміру) коштів відповідача є помилковими та недостовірними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2010 р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Ухвалу суду.

Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2010 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр" про стягнення заборгованості (суми припинення Договору фінансового лізингу № 1424/06/2008 від 19.06.2008 р.) у розмірі 569.953,02 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем обов'язків за Договором фінансового лізингу № 1424/06/2007, що полягає у нездійсненні оплати лізингових платежів в порушення умов Договору. Свою позицію позивач обґрунтовує ст.ст. 6, 15, 16, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 67, 179 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.09 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 40/519 та призначено розгляд справи на 03.12.2009 р.

Одночасно із позовною заявою 20.10.2009 р. місцевим судом отримано від позивача заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківський рахунках відповідача, в розмірі заявлених позовних вимог у сумі 569.953,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 23.10.2009 р. у справі № 40/519 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 р. N 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, із останніми змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. N 04-5/212 (далі – Роз’яснення), забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів відзначає, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підлягає встановленню під час розгляду спору по сутті. З наявних же у справі документів вбачається, що зобов’язання на спірну суму мають місце.

Обставини справи, а саме невнесення відповідачем грошових сум в рахунок сплати лізингових платежів в об’ємах та у строки, що встановлені у графіку внесення платежів за Договором № 1424/06/2008, а також невиконання відповідачем умов тотожних договорів лізингу, стягнення заборгованості за невиконання умов яких є предметом розгляду у господарських спорах № 40/519, № 40/520, № 40/521, свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що кошти, які належать відповідачу, можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що, в свою чергу, може утруднити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи розмір заборгованості, тривалість невиконання договірних зобов'язань, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, існує об’єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Колегія суддів відхиляє посилання на те, що Господарським судом м. Києва при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки, не дослідивши матеріали справи та не ознайомившись із запереченнями відповідача, Господарський суд м. Києва наклав арешт на майно відповідача.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2009 р. порушено провадження у справі № 40/519 та призначено розгляд справи на 03.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від тієї ж дати (23.10.2009 р.) задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

При цьому колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив виключно з наявних в ній матеріалів. Відповідно до 65 ст. ГПК України ознайомлення із запереченнями відповідача не є обов’язковим у даному випадку. Аналогічна думка викладена і у пункті 3 Роз’яснення, відповідно до якого умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

З урахуванням усього вище викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що як станом на 23.10.2009 р., так і станом на час апеляційного провадження існувала і продовжує існувати об’єктивна необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Колегія суддів бере до уваги те, що в апеляційній скарзі скаржник посилається і на ту обставину, що 12.11.2009 р. відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про передачу справи № 40/519 за підсудністю до Господарського суду Луганської області, оскільки вважає, що дана справа підсудна саме вказаному суду.

Однак апеляційний суд відхиляє таке посилання апелянта як на підставу для скасування оскаржуваної ували, виходячи з наступного.

Оскаржувана ухвала була прийнята 23.10.2009 р. При цьому розгляд справи по суті було призначено на 03.12.2009 р. Клопотання відповідача про скасування заходів до забезпечення позову, з відповідними обгрунтуваннями та доказами, суду першої інстанції до подання апеляційної скарги не подавалось і, відповідно, цим судом не розглядалось в порядку ст. 68 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2009 р. відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову, у зв’язку з чим справа була скерована до Київського апеляційного господарського суду

Водночас відповідно до додаткового поданих відповідачем доказів вищевказане клопотання про передачу справи № 40/519 за підсудністю до Господарського суду Луганської області було подане відповідачем також 12.11.2009 р. Як вбачається з копії цього клопотання, до нього (для суду першої інстанції) додано копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно з якими, як відповідач усно пояснив апеляційному суду, ТОВ „Рентал Центр” перереєстроване в м. Луганську 19.10.2009 р. (за день до подання позовної заяви).

Проте колегія суддів відзначає, що згідно з наявними в матеріалах позовної заяви довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Договором фінансового лізингу № 1424/06/2008 від 19.06.2008 р., іншими документами (в т. ч. підписаними обома сторонами спору) відповідач був зареєстрований в м. Києві і суд першої інстанції правомірно керувався саме цими даними при порушенні провадження у справі та розгляді клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ст.17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.

Як встановлено колегію суддів, у зв’язку із скеруванням справи до Київського апеляційного господарського суду клопотання відповідача про передачу справи № 40/519 за підсудністю, з урахуванням долучених до нього відповідних доказів, не було розглянуте і місцевим судом відповідної ухвали з даного питання не виносилось, оскільки дані дії місцевий суд може вчити лише після повернення матеріалів справи і дослідження відповідних доказів.

Наведені обставини вказують на відсутність порушень місцевим судом процесуального законодавства.

При цьому колегія суддів відзначає, що встановлення після порушення провадження у справі обставин щодо зміни підсудності спору відповідно до чинного процесуального законодавства не є беззаперечною підставою для скасування заходів до забезпечення позову.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для розгляду питання про правомірність забезпечення позову з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 40/519 від 23.10.2009 р. прийнято з достатнім з’ясуванням обставин, які мають значення для прийняття рішення про забезпечення позову, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Водночас колегія відзначає, що відповідач в подальшому не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, підтвердженим належними і допустимими доказами, про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 68 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 66-68, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рентал Центр” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 40/519 від 23.10.2009 р. - без змін.

2. Матеріали справи № 40/519 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді