Постанова № 7778346, 02.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2010                                                                                           № 11/296

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009

у справі № 11/296 (суддя

за позовом                               Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

до                                                   ЗАТ "Германос Телеком Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15317,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Германос Телеком Україна” пені за прострочення повернення місця за договором № 6894 від 26.05.2008 р. за період з 03.09.2008 р. по 10.06.2009 р. у розмірі 15317,31 грн.; про зобов’язання відповідача повернути позивачеві на підставі акта прийому-передачі місце за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 41/43.

Позивач заявою від 22.09.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить додатково до судових витрат у вигляді державного мита у розмірі (154,00 грн. + 85,00 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. стягнути витрати, пов’язані з розглядом справи, у розмірі 17,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 р. у справі № 11/296 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково:

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Германос Телеком Україна” (код 33192856; м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, поверх 4, р/р 260020102258980 в ЗАТ “ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства “Міській інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ “Золоті Ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) пеню за прострочення повернення місця у розмірі 9975 (дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 33 коп., 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 28 грн. державного мита та 203 (двісті три) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- зобов’язано Закрите акціонерне товариство “Германос Телеком Україна”(код 33192856; м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, поверх 4) повернути Комунальному підприємству “Міській інформаційний центр” (61166, м. Харків, проспект Леніна, 38, оф. 618, код 32135675) на підставі акта прийому-передачі місце за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43.

В інший частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року у справі № 11/296 скасувати частково, а саме: в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5.341,98 грн. пені за прострочення повернення місця та 17,00 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення повернення місця у розмірі 5.341,98 грн. та 17,00 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” і порушено апеляційне провадження у справі № 11/296, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2010 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надходило, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Крім того апелянт звернувся до суду із заявою від 19.11.2009 р. про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 26.05.2008 р. між Комунальним підприємством “Міський інформаційний центр” (далі – позивач) та Закритим акціонерним товариством “Германос Телеком Україна” (далі – відповідач) укладено договір № 6894 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі – Договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу в користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі – місця), згідно Додатку № 1, котрий є невід’ємною частиною Договору.

Місця передаються відповідачу строком з 26.05.2008 р. по 31.12.2008 р. (п. 1.4 Договору).

Договір укладений строком до 31.12.2008 р. та може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою угодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.1, п. 2.2 Договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв місця для розміщення спеціальних конструкцій, що підтверджується відповідним актом від 26.05.2008 р.

Згідно з додатком № 1 до Договору відповідачу було передано місце для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43.

Між позивачем та відповідачем 12.05.2008 р. складено акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами, відповідно до якого відповідач 24.04.2008р. встановив спеціальну конструкцію – щит на фасаді – за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43.

На підставі довідки відділу реклами Управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 26.05.2008 р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції – щита на фасаді – за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Відповідно до пп. 8.1.5 Договору якщо відповідач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет, то договір припиняє свою дію.

Відповідно до абз. 3 п. 8.2 Договору у разі припинення його дії з підстав, передбачених пп. 8.1.5, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня, наступного за закінченням строку, на який було укладено пріоритет.

Листом від 26.08.2008 р. відділом реклами Управління містобудування та архітектури відповідача повідомлено про скасування пріоритету на місце розташування зовнішньої реклами за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43.

Доказів отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місці за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43, у строк до 26.08.2008 р. відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договір припинив свою дію 26.08.2008 р.

Відповідно до п. 5.1 Договору протягом 7 календарних днів після припинення дії Договору з будь-яких підстав, передбачених п. 8.1, 8.3, відповідач зобов’язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих у користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються відповідачем та підписуються позивачем.

На адресу відповідача 10.12.2008 р. було направлено повідомлення № 6408 з вимогою повернути протягом 2 днів за актом прийому-передачі місце, що було надано у користування за Договором. Вказане повідомлення відповідач отримав 23.12.2008 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштової кореспонденції. Проте відповідач зазначені вимоги позивача залишив без відповіді та виконання.

Станом на день вирішення спору судом першої інстанції доказів повернення за актом наданого місця відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору у разі прострочення повернення місць, наданих в користування, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 7% від суми, передбаченої п. 4.1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов’язання щодо повернення місць за цим Договором (пеня за негрошовим зобов’язанням).

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим Договором, складає 648,90 грн. (без ПДВ) на місяць: ПДВ - 20% складає: 129,78 грн., загальний розмір плати 778,68 грн.(з ПДВ).

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов’язання щодо повернення місця, наданого у користування, місцевим судом обґрунтовано визнані правомірними.

При цьому колегія суддів відзначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення місця підлягають задоволенню лише частково, тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з тим, що строк нарахування штрафних санкцій, визначений ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, є присікальним.

З цього приводу апеляційний суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України носить диспозитивний характер і встановлює, що якщо в договорі чи законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, то їх можна стягнути лише за півроку з моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання.

Отже, сторони договору можуть домовитись про незастосування до договірних правовідносин положень вказаного Закону. Якщо ж така умова в договорі відсутня, то підлягає застосовуванню ч. 6 ст. 232 ГК України.

В даному випадку Договір № 6894 від 26.05.2008 р. містить умову про незастосування ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, пунктом 6.6. Договору № 6894 від 26.05.2008 р. передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 6.1- 6.5 Договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Тобто, в даному пункті Договору є спеціальна вказівка про незастосування положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме про те, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється. Відповідно, позивач має право нарахувати штрафні санкції за даним Договором більше чим за півроку (з урахуванням загального строку позовної давності), що і було зроблено в даному випадку.

Наданий позивачем розрахунок пені за прострочення повернення місця за договором № 6894 від 26.05.2008 р. за період з 03.09.2008 р. по 10.06.2009 р., що складає 15.317,31 грн., перевірений апеляційним судом та відповідає положенням законодавства України.

Як вірно встановлено місцевим судом, строк дії договору припинився. Відповідно, правові підстави для користування переданим за договором місцем у відповідача відсутні.

Оскільки в порушення умов Договору місце користування відповідачем позивачу за актом не передане, позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місце за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 41/43, підлягають задоволенню.

Колегія суддів також відзначає, що місцевий суд дійшов хибного висновку стовно того, що вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 17,00 грн. не підлягають задоволенню з тих підстав, що ці витрати не є витратами відповідно до ст. 44 ГПК України.

З цього приводу апеляційний суд відзначає, що відповідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат відносяться державне мито, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані із оглядом та дослідженням речових доказів за місцем їх знаходження, з сплатою послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Наведений перелік судових витрат не є вичерпним.

У даному випадку Господарський суд м. Києва своєю ухвалою про порушення провадження у справі № 11/296 від 14.07.2009 р. зобов'язав позивача надати до суду довідку державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРЮОФОП).

В подальшому Господарський суд м. Києва своєю ухвалою у справі № 11/296 від 11.08.2009 р. повторно зобов'язав позивача надати до суду довідку державного реєстратора про включення відповідача до ЄДРЮОФОП.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради для отримання довідки про включення відповідача до ЄДРЮОФОП. Оскільки дана послуга відповідно до чинного законодавства є платною, то позивач, щоб отримати цю довідку, поніс витрати у розмірі 17,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення від 14.09.2009 р. №1395, яке місцевим судом долучено до матеріалів справи (а. с. 51).

Тобто, витрати у розмірі 17,00 грн., які позивач поніс у зв'язку з отриманням довідки про включення відповідача до ЄДРЮОФОП, є судовими витратами, які пов'язані із розглядом справи № 11/296 і понесені на виконання вимог двох ухвал суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5.341,98 грн. пені за прострочення повернення місця та необґрунтовано відмовив у стягненні 17,00 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи і понесеними на виконання вимог суду.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, а з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню державне мито у розмірі 239,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 17,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 р. у справі № 11/296 підлягає зміні в частині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 5.341,98 грн. та 17,00 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито у розмірі 51,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 р. у справі № 11/296 змінити, виклавши абзаци перший та другий його резолютивної частини у наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Германос Телеком Україна” (код 33192856; м. Київ, Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, поверх 4, р/р 260020102258980 в ЗАТ “ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства “Міській інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ “Золоті Ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) пеню за прострочення повернення місця у розмірі 15.317,31 грн., державне мито у розмірі 239,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 17,00 грн.”

3. Абзац четвертий резолютивної частини рішення виключити.

4. В решті рішення Господарського суду міста від 20.10.2009 р. у справі № 11/296 залишити без змін.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Германос Телеком Україна” (код 33192856; м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, поверх 4, р/р 260020102258980 в ЗАТ “ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства “Міській інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ “Золоті Ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) державне мито у розмірі 51,00 грн.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 11/296 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді