Постанова № 7730843, 02.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2010                                                                                           № 38/423

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Соколюк В.В. – директор;

Гуща В.О. – представник, дов. б/н від 17.09.2009р.;

від відповідача -Грищук М.В. – представник, дов. б/н від 30.11.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мегатекнікбуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009

у справі № 38/423 (суддя

за позовом                               Приватне підприємство "Партнер-95"

до                                                   ТОВ "Мегатекнікбуд"

про                                                   стягнення 559360,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Партнер-95» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекнікбуд» (надалі відповідач) 433681,98 грн. заборгованості за поставлений товар, 11762,88 грн. – 3% річних, 62016,52 грн. – розмір інфляційних втрат та 51899,26 грн. – пені. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу та статями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товар на суму 763957,10 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 433681,98 грн. Зважаючи на прострочення з боку відповідача оплати за поставлений товар, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 11762,88 грн. – 3% річних та 62016,52 грн. – розмір інфляційних втрат, а також на підставі п. 6.1 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 51 899,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 393681,98 грн. заборгованості (з огляду на часткове погашення відповідачем боргу у розмірі 25000,00 грн. після подачі позивачем позову та 15000,00 грн. після порушення провадження у даній справі), 11762,88 грн. – 3% річних, 62016,52 грн. – інфляційних втрат та 51 899,26 грн. – пені. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 549 та 625 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту наявності заборгованості з боку відповідача за поставлений товар.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекнікбуд» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у цій справі просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 51899,26 грн. пені.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду. Та зауважує на тому, що суд не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному, що унеможливило його скористатися своїми процесуальними правами відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України;

-          при цьому, заявник не заперечуючи факт заборгованості перед позивачем за отриманий товар, посилається на скрутне фінансове становище його підприємства внаслідок виникнення світової економічної кризи;

-          апелянт наголошує на тому, що незважаючи на складну економічну ситуацію ним вживаються всі можливі заходи для швидкого і повного погашення заборгованості перед позивачем, зокрема, у період з 23.01.2009р. по 12.10.2009р. сплатив борг у розмірі 180000,00 грн.;

-          також, заявник зауважує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги ступінь виконання ним зобов’язання та розмір відсотків стягуваної неустойки порівняно з розміром збитків позивача. На думку відповідача розмір пені, заявленої позивачем є надмірно завищеним в порівнянні зі збитками яких він зазнав, і відповідно апелянт наголошує на тому, що сума пені не повинна перевищувати 10000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекнікбуд» до провадження та призначено розгляд справи на 12.01.2010р.

У судовому засіданні 12.01.2010р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26.01.2010 року.

26.01.2010 року у зв’язку з витребуванням нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.02.2010р.

У судовому засіданні 02.02.2010 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № ДГ-0000034/9, яким визначено умови поставки металопрокату в асортименті (надалі – товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в рахунках-фактурах, які є невід’ємною частиною договору.

Поставка товару виконується відповідно заявки відповідача, яка подається за 5 днів до моменту отримання товару (п. 3.1 Договору).

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: покупець повинен здійснити 100 % передоплату вартості товару, який підлягає поставці відповідно до п. 3.1 (п. 4.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як було вірно встановлено судом І інстанції, на виконання умов згаданого Договору від 03.09.2008 року № ДГ-0000034/9, позивач – ПП «Партнер-95» поставив на замовлення ТОВ «Мегатекнікбуд» товар на загальну суму 763957,10 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи довіреностями на отримання цінностей та копіями видаткових накладних (№ РН-0000080 від 03.09.2008р., № РН-0000081 від 04.09.2008р., № РН-0000082 від 05.09.2008р., № РН-0000086 від 15.09.2008р., № РН-0000087 від 15.09.2008р., № РН-0000088 від 16.09.2008р.).

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором від 03.09.2008р. № ДГ-0000034/9 щодо поставки відповідачеві товару загалом на суму 763957,10 грн.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 763957,10 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.

Отриманий товар оплачений відповідачем частково з 23.09.2008р. по 14.07.2009р. на суму 330275,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

На момент подачі позовної заяви до господарського суду міста Києва, інша частина заборгованості відповідачем погашена не була, і становить 433681,98 грн.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем складає 393681,98 грн.

В залученому позивачем до матеріалів справи Акті звірки взаєморозрахунків від 21.10.2009р. також зазначено, що заборгованість покупця станом на 21.10.2009 року становить 393681,98 грн.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються і з боку відповідача.

Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги факт оплати відповідачем 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 111 від 28.08.2009р.) та 20000,00 грн. (платіжне доручення № 172 від 11.09.2009р.) до часу прийняття ухвали про порушення провадження у даній справі від 02.10.2009р. (з позовної заяви вбачається, що остання була зареєстрована канцелярією Господарського суду міста Києва - 02.10.2009р.).

За наведених обставин, в задоволенні позовних вимог в цій частині повинно бути відмовлено.

Стосовно сплаченої відповідачем суми коштів у розмірі 15000,00 грн. (платіжне доручення № 283 від 12.10.2009р.), провадження у справі в частині стягнення згаданої суми з відповідача підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про стягнення з відповідача – 393681,98 грн. боргу за поставлений згідно Договору поставки ДГ-0000034/9 від 03.09.2008р. товар.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. При цьому, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, вимогами статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (копії наявні в матеріалах справи). Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, у договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару (п. 4.1 Договору), а тому воно підлягає виконанню в зазначений у договорі строк, а саме: розрахунок за даним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100 % передплати згідно рахункам-фактурам.

Отже, обов’язок позивача щодо поставки товару обумовлено виконанням покупцем свого обов’язку щодо повної оплати товару.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт прострочення з боку відповідача оплати отриманого за Договором поставки ДГ-0000034/9 від 03.09.2008р. товару на загальну суму 763957,10 грн.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, апеляційна інстанція визнає правомірними позовні вимоги ПП «Партнер-95» про стягнення з відповідача 62016,52 грн. - інфляційних нарахувань, а також 11762,88 грн. - трьох процентів річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та правильним.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що в разі несплати поставленого товару покупець виплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від ВР діючої в період прострочки від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 6.1 Договору, позовні вимоги в частині стягання 51899,26 грн. пені. є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

При цьому, доводи відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем санкцій (пені), з огляду на неможливість сплати ним такого розміру пені у зв’язку з перебуванням його підприємства у важкому фінансовому стані викликаним припиненням всіх будівельних робіт, визнаються апеляційною інстанцією непереконливими, з огляду на наступне:

Приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, у виняткових випадках, зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року було зобов’язано відповідача надати докази на підтвердження скрутного фінансового становища його підприємства, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Проте, залучені відповідачем до матеріалів справи документи (листи, довідки, акти взаєморозрахунків, тощо), не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують істотність та винятковість обставин для зменшення розміру пені.

В Листі Вищого господарського суду України від 24.01.1997р. № 01-8/23 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів», зокрема п. 12, відсутнє посилання на тяжкий фінансовий стан боржника, як на підставу для зменшення неустойки (пені). Отже, Господарському суду слід застосовувати п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України лише за дійсно виняткових обставин.

Окрім цього, доводи відповідача про те, що незважаючи на складну економічну ситуацію ним вживаються всі можливі заходи для швидкого та повного погашення заборгованості перед позивачем, також не є винятковою підставою для зменшення розміру пені, оскільки укладаючи з позивачем Договір поставки № ДГ-0000034/09 відповідач взяв на себе зобов’язання виконувати умови згаданого договору належним чином, тобто прийняти та оплатити поставлений товар (як це передбачено п. 1.1 даного Договору).

При цьому, умовами згаданого Договору № ДГ-0000034/09 від 03.09.2008р., зокрема п. 9.1, сторони погодили, що у випадку порушення зобов’язання, яке виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом І інстанції норм процесуального права, апеляційна інстанція визнає їх необґрунтованими, з огляду на наступне:

Пред'являючи позов, ПП «Партнер-95» зазначило в позовній заяві адресу відповідача – ТОВ «Мегатекнікбуд»: 02002, м. Каховська, 60, пов. 4. Зазначена адреса вказана і самим відповідачем в апеляційній скарзі.

За вказаною адресою господарським судом і направлялись ухвали про порушення справи і призначення її до розгляду.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно якої до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Отже, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи знаходиться повідомлення за № 0849940 відправлене на адресу ТОВ «Мегатекнікбуд»: 02002, м. Каховська, 60, пов. 4, в якому зазначено, що згадане повідомлення вручено уповноваженому Таран - 19.10.2009 року.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду призначеної на 29.10.2009р. справи № 38/423, і відповідно не був позбавлений можливості прибути в судове засідання або направити поважного представника та скористатись правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, апеляційною інстанцією визнаються непереконливими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно порушення судом першої інстанції норми процесуального права (право відповідача на представництво його інтересів в судовому засіданні), оскільки перебування на стаціонарному лікуванні представника відповідача та його нез’явлення двічі в судове засідання не є підставою для скасування рішення суду в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.10.2009року, якою порушено провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 29.10.2009 року, була отримана відповідачем - 19.10.2009 року. Однак, відповідачем на день розгляду справи не було надано жодних заперечень на позовну заяву, а також не надано інших доказів про які суду відомо не було.

29.10.2009 року розгляд даної справи було відкладено на 12.11.2009р. Проте, відповідачем було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що представник відповідача знаходиться на лікарняному.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою, а отже в даному випадку останній мав можливість скористатись правами визначеними статтею 28 Господарського процесуального кодексу України та статтею 244 Цивільного кодексу України, і відповідно забезпечити участь в судовому засіданні іншого свого представника або безпосередньо керівника.

Отже, з огляду на вимоги статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони мали достатньо часу та рівні права щодо подання всіх необхідних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень.

При цьому, колегія суддів зауважує наступне: апеляційна скарга відповідача не містить жодного посилання на докази, що спростовують позовні вимоги позивача та залишились поза увагою суду І інстанції, чи посилань на неможливість їх подання до суду І інстанції.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, а саме: статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Проте, дійшовши висновку про зменшення суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку із частковим погашенням останнім суми боргу, суд першої інстанції помилково не зазначив у резолютивній частині свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25000,00 грн. боргу та про припинення провадження в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. боргу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекнікбуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009р. у справі №38/423 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекнікбуд» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, 02002, м. Київ, вул. Каховська,60, пов.4; код ЄДРПОУ 34966914) на користь Приватного підприємства «Партнер-95» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 75, оф. 303, 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 4-А, кв. 58; код ЄДРПОУ 34291796) 393681 (триста дев’яносто три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 98 коп. – основного боргу, 11762 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 88 коп. – 3 % річних, 62016 (шістдесят дві тисячі шістнадцять) грн. 52 коп. – інфляційні втрати, 51 899 (п’ятдесят одна тисяча вісімдесят дев’яносто дев’ять) грн. 26 коп. – пені, 5345 (п’ять тисяч триста сорок п’ять) грн. 89 коп. - державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 45 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 25000,00 грн. відмовити.

В частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. боргу провадження у даній справі припинити.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу №38/423 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.02.10 (відправлено)