Постанова № 7776701, 14.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-61/09/1805

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів Макаренко Я.М., М»ягкого Є.В.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2009 р. по справі № 2-а-61/09/1805

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до ОСОБА_1

про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція в м. Суми (надалі по тексту- позивач, ДПІ в м. Суми) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

-стягнути з фізичної особи, власника транспортного засобу-Заїки О.П. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 1665,00 грн. на розрахунковий рахунок № 33211808700002 місцевого бюджету м. Суми, код 23636315 ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, призначення платежу 12020200.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач, ДПІ в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2009 р. по справі № 2-а-61/2009, прийняти нову постанову, якою задовольнити повністю адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.1, ч.1 ст. 5, ч.8 ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч.2 ст.9, ч.4 ст.11, ст.86, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, п.п.4.2.2 п.4.2, п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Позивач зазначив, що власники транспортних засобів не перебувають на обліку в органах державної податкової служби України як платники податку.

Крім того позивач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з приводу того, що для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податкове зобов»язання повинно набути ознак податкового боргу, а отже бути узгодженим відповідно до закону, оскільки власники транспортних засобів не перебувають на податковому обліку в органі державної податкової служби як платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, чинне законодавство не передбачає направлення фізичним особам-платникам податку з власників транспортних засобів податкових повідомлень.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити постанову Зарічного районного суду м. Суми без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно даних 1-го МР ВДАІ УМВС України в Сумській області мав у приватній власності ЗИЛ 441510 д/н НОМЕР_1 (об»єм циліндрів двигуна 5550 см куб.), для проходження технічного огляду транспортний засіб не надавав з 2006 року по теперішній час (а.с.4-5). Станом на 14.05.2008 р. ДПІ в м. Суми нарахувало заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 1665.00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за чинним законодавством України не передбачено стягнення в судовому порядку органами державної податкової служби податкового зобов»язання, що не набуло статусу податкового боргу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст. 5 вище зазначеного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Частиною 8 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Згідно ч. 6 ст. 6 вказаного Закону у разі виявлення фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобовязані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Відповідно до п. 41 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу, виконавчого напису нотаріусів, постанови державного виконавця або рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб ЗИЛ 441510 д/н НОМЕР_1 з реєстрації в органах ДАІ не знято, відповідач залишається власником вищевказаного транспортного засобу, а тому повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Відповідно до розрахунку (а.с.2) сума заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів складає 1665 грн.00 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове зобовязання зі сплати податку з власників транспортного засобу не набуло ознак податкового боргу, оскільки не узгоджене відповідно до норм закону, виходячи з наступного.

Так, виходячи з положень п. 1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом є податкове зобовязання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Виходячи зі змісту ст. 5 вказаного Закону податкове зобовязання самостійно узгоджується платником податків шляхом подання податкової декларації та узгоджується в адміністративному порядку податковим органом шляхом нарахування відповідного податку та направлення податкового повідомлення.

Однак, платники податку з транспортних засобів не перебувають на обліку у податковому органі та не подають податкові декларації про обчислення вказаного податку.

Крім того, спеціальним законом у сфері оподаткування власників транспортних засобів є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», який не передбачає обов»язок податкового органу обчислювати, здійснювати контроль за правильністю справляння цього податку. За таких обставин податковий орган не має підстав для прийняття податкового повідомлення.

Отже, заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів набуває статусу податкового боргу у разі несплати особою даного податку у встановлені законом строки без застосування порядку узгодження сум податкового зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» недоїмки із сплати податку стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову з підстав та мотивів викладених в рішенні суду.

За викладених обставин, а також враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2009 р. по справі № 2-а-61/09/1805-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Суми до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Суми податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят пять) грн.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мягкий Є.В. Повний текст постанови виготовлений 19.10.2009 р.