Ухвала суду № 7772956, 02.12.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-31/4593-2007А/5002

02.12.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      секретар судового засідання                               Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"- Філіпович Олена Олексіївна довіреність № 7 від 03.03.09 року. представник позивача Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"- Коновалова Олена Юріївна довіреність № 2 від 02.01.09 року. представник позивача Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"- Торосян Лола Абдухаліловна довіреність № 3 від 02.01.09 року. представник відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Бугаєва Лариса Григорівна довіреність № 9/10-0 від 19.01.09 року. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В. ) від 02.06.09 у справі № 2-31/4593-2007А за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493) до          Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2009р. по справі № 2-31/4593-2007А позов Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 19.03.2007р. №0003191502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 26985,14грн., від 19.03.2007р. № 0003211502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 220097,76грн., від 19.03.2007р. № 000321502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 63269,60грн., від 19.03.2007р. № 0004041501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 84400грн. та від 19.03.2007р. № 0004031501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 5187900 грн. Крім того, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 03,40грн.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки у відповідача не було правових підстав направляти в рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, то висновок відповідача про те, що позивач допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання при наявності своєчасних платежів за цими деклараціями є помилковим.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що здійснення відповідачем у картці особового рахунку корегування 09.02.2007р. (тоді як строк сплати –20.11.2006р.) не є погашенням податкового боргу в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки погашення податкового боргу в розумінні п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону –це самостійна сплата податкових зобов’язань будь-якими власними коштами. В свою чергу, у відсутність факту сплати податкового боргу застосування передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. є неможливим.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим та в позові Державному підприємству «Кримські генеруючі системи»відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю викладених у постанові висновків обставинам справи.

Зокрема, вважає, що п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. джерелом самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків визначає не тільки будь-які власні кошти, а і інші джерела, в тому числі проведення взаєморозрахунків.

Крім того, стверджує, що позивачем були порушені строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по деклараціям № 505229 від 20.01.2006р, № 12415 від 20.02.2006р., № 21309 від 20.03.2006р. та № 47764 від 20.04.2006р., що свідчить про правомірність нарахування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В свою чергу, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., який є спеціальним законом у галузі податкового законодавства, визначає, що податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення по різних податках і зборах (обов’язкових платежах) –в рівних пропорціях. На думку апелянта, вказана норма законодавства наділяє органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 02.12.2009 року о 10 годині 15 хвилин.

          В судовому засіданні представники позивача - Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просили її залишити без змін.

          Представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

12.03.2007р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати податку на прибуток (частини прибутку за 9 місяців 2006р.) до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки №1354/15-1/30909683 від 12.03.2007р. (а.с. 76 т. 3).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яке виразилося у порушенні граничних строків сплати частини прибутку (доходу) державного підприємства, задекларованого в сумі 10841000,00грн. згідно податкової декларації № 4674/42/207621 від 09.11.2006р. за 9 місяців 2006р.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі від 19.03.2007р. № 0004031501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 5187900грн. та від 19.03.2007р. № 0004041501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 84400грн.

Крім того, 19.03.2007р. ДПІ у м. Сімферополі проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1693/15-2/30909683 від 19.03.2007р. (а.с. 42 т.2).

Вказаною перевіркою також було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яке виразилося у порушенні граничних строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, зазначених у деклараціях № 505229 від 20.01.2006р, № 12415 від 20.02.2006р., № 21309 від 20.03.2006р. та № 47764 від 20.04.2006р., що стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 19.03.2007р. №0003191502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 26985,14грн., від 19.03.2007р. № 0003211502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 220097,76грн. та від 19.03.2007р. № 000321502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 63269,60грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки № 1354/15-1/20909683 від 12.03.2007р., перевіркою було встановлено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання за декларацією з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року від 09.11.2006р. № 4674/42/207621, в якій по строку сплати 20.11.2006р. нараховані дивіденди (частина прибутку) в сумі 10841000грн., які сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими підприємствами відповідно до ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що у 2006 році господарські операції, зокрема, державні підприємства та їх об’єднання сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив відрахувань державними підприємствами частини прибутку у загальний фонд Державного бюджету на 2006 рік був встановлений постановою КМУ № 678 від 17.05.2006р. в розмірі 50% прибутку, розрахованого згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

ДП «Кримські генеруючі системи»включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№ 2711 від 23.06.2005р., що дозволило підприємству прийняти участь у процедурі погашення заборгованості з різниці тарифів за теплову енергію, яка постачалась населенню, зокрема погашення заборгованості перед бюджетом, шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до Постанови КМУ № 705 від 22.05.2006р. «Про затвердження Порядку перерахування у 2006р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення»позивачу була надана субвенція з різниці тарифів на теплову енергію, що постачалась населенню.

В свою чергу, податкове зобов’язання з частини прибутку (дивіденди) виникло у позивача внаслідок проведення взаєморозрахунків згідно ст. 116 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.»у виконання постанови КМУ від 22.05.2006р. № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення».

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з необхідністю застосування спеціальних знань у галузі бухгалтерського та податкового обліку для з’ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції по справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, за результатами якої складено висновок № 48 від 30.01.2008р.

В експертному висновку зазначено, що у звіті про фінансові результати позивача за 9 міс. 2006р. по рядку 220 відображена сума прибутку 21682000грн. При дослідженні наданого розрахунку частини прибутку (доходу), яка підлягає сплаті у загальний фонд Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2006 року встановлено, що по рядку 11 розрахунку відображена сума з фінансової звітності за 9 місяців 21682000грн., по рядку 15 відображені дивіденди, розраховані відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 17.05.2006р. № 678 в сумі 50% від чистого прибутку (доходу), розрахованої згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 10841000грн. (21682000грн. х 50%).

При дослідженні наданого розрахунку частина прибутку (доходу), яка підлягає сплаті у загальний фонд Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006р. експертом встановлено, що у рядку 11 розрахунку відображена сума з фінансової звітності за 2006р. визначена виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованої згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зменшена на суму прибутку, отриманої в результаті погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»по п. 3 постанови КМУ від 29.01.2007р. № 68 усього в сумі 33000грн., у рядку 15 відображені дивіденди, розраховані згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку виходячи із суми строки 11-17000грн. (33000 х 50%).

Постановою КМУ № 68 від 29.01.2007р. затверджено Порядок відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006р.

Ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.»встановлено, що згідно з цим Порядком господарські організації здійснюють відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансового-господарської діяльності у 2006 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 67 Закону про Державний бюджет України на 2006 рік та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році. Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) для державних підприємств встановлений у розмірі 15%. При цьому, встановлено, що господарські організації, включені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», зменшують чистий прибуток, з якого розраховуються відрахування до державного бюджету, на суму прибутку, отриманого в результаті погашення заборгованості відповідно до зазначеного Закону. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується господарськими організаціями до державного бюджету у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

З наявної в матеріалах справи декларації з податку на прибуток позивача за 2006р. № 282085 від 09.02.2007р. вбачається, що у рядку 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, які сплачуються державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами» відображена сума 17000,00грн. відповідно до постанови КМУ № 68 від 29.01.2007р.

За даними ДПІ, станом на 19.02.2007р. недоїмка позивача за дивідендами в сумі 10375800,00грн. зменшена по декларації на прибуток підприємства за 2006 рік № 282085 від 09.02.2007р. (строк оплати –19.02.2007р.) –10824000,00грн. (10841000, 00 грн. –17000,00грн.).

В акті перевірки від 12.03.2007р. № 1354/15-1/30909683 зазначено, що , на думку ДПІ, позивач порушив строки сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання, граничний термін сплати до 19.11.2006р. включно, на 91 день затримки при зменшенні по декларації з податку на прибуток за 2006р. № 3121/5/282085 від 09.02.2007р. суми дивідендів 10375800,00грн., та на 67 днів затримки на підставі платіжного доручення № 198/179 від 26.01.2007р.

Судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що здійснення відповідачем у картці особового рахунку корегування 09.02.2007р., а саме –зменшення рядку 21 Декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком підприємства, не є погашенням податкового боргу в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., як і не є уточнюючою декларацією, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно з п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, адже відповідно до вказаної норми штрафні санкції за прострочку сплати податкових зобов’язань розраховуються саме від сплаченої суми податкового боргу.

При цьому, судова колегія виходить з того, що згідно з ч. 1 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ч. 2 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 передбачено, що погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Отже, посилання апелянта на вказану норму як на підставу вважати, що здійснення ним у картці особового рахунку позивача корегування 09.02.2007р. внаслідок зменшення останнім рядку 21 Декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком підприємства є сплатою податкового боргу, є необґрунтованими, оскільки не відповідають вищевказаній нормі Закону.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, платіжного доручення № 198/179 від 26.01.2007р., на яке посилається ДПІ в м. Сімферополі в акті перевірки, взагалі не існує.

Безпідставність викладених в акті перевірки висновків ДПІ, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 19.03.2007р. № 0004041501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 84400грн. та від 19.03.2007р. № 0004031501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 5187900грн., підтверджується також і висновком судової експертизи № 48 від 30.10.2008р., проведеної по даній справі.

Судова колегія, оцінивши у порядку ст. 86 КАС України вказаний висновок експерта, якого у встановленому законом порядку було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також враховуючи застосовані експертом методи дослідження, не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

Що стосується податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 19.03.2007р. №0003191502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 26985,14грн., від 19.03.2007р. № 0003211502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 220097,76грн., від 19.03.2007р. № 000321502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 63269,60грн., то, як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення також винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судова колегія вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

При цьому судова колегія виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Ст..1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. обов’язок погашати податковий борг також покладено на платника податків.

При цьому, п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 даного Закону обумовлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.3 якої передбачено, що на суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 N 266 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за N 595/5786 (із змінами). Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.

Зокрема, п. 11.4 даної Інструкції визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим та жодною нормою законодавства не передбачено.

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача по справі з позовом про стягнення боргу з ПДВ, ним не доведено.

За таких обставин, судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В той же час, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось відповідачем по суті, відповідачем нарахування спірних штрафних санкцій було здійснено в автоматичному режимі, що не передбачено чинним податковим законодавством України.

Крім того, як слідує з матеріалів справи та було встановлено висновком судово-економічної експертизи № 48 від 30.10.2008р., позивачем за перевіреними при перевірці деклараціями з ПДВ були перераховані платежі в межах граничних строків сплати відповідно до платіжних доручень, які вказані у додатку до висновку експертизи (а.с. 83, т.1) та додані до матеріалів справи (а.с. 113-157, т.1).

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Вказане свідчить про те, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та порушуючи вимоги податкового законодавства.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено правильно та правомірно в повному обсязі, на підставі первинних документів позивача, ДПІ в м. Сімферополі не надано.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2009р. по справі № 2-31/4593-2007А - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко