Постанова № 7774222, 20.01.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-6943/08/9/0170

20.01.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. секретар судового засідання          Антонова Н.В.                              

за участю сторін:

представник позивача - Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач"- Коссов Володимир Євгенійович, посв. 097 від 04.12.08 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим- Османов Ескендр Рустемович довіреність № 171/0/10 від 27.02.09 року. представник третьої особи - Головного управління державного казначейства України в АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. представник третьої особи - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Прокурор АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 04.09.09 року по справі №2а-6943/08/9

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, с.Віліне, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)

до          Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3, м.Бахчисарай,98403)

Треті особи - Головне управління державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95051)

Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в АР Крим (вул. Київська, 73, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

За участю Прокуратури АР Крим - ( вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, АР Крим)

Про визнання нечинним рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009р. по справі № 2а-6943/08/9 позов Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»Національного інституту винограду і вина «Магарач»до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим від 01.08.2008р. №00005223 про застосування фінансових санкцій у розмірі 21675464,72грн. задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі від 01.08.2008р. №00005223 про застосування до державного підприємства “Агрофірма “Магарач” Національного інституту винограду і віна “Магарач” фінансових санкцій у розмірі 13708410,64грн. Крім того, з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” Національного інституту винограду і віна “Магарач” стягнуто судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договорів комісії не передбачають передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення “поставка” або “оптова торгівля”, а тому, відповідно не потребує наявності ліцензії.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що вказані факти були встановлені під час розгляду справи №2-7/17264-2007А за позовом Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постановою по якій від 22.04.2008р. Господарським судом АР Крим позовні вимоги Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” були задоволені у повному обсязі. А оскільки вказана постанова суду першої інстанції була залишена без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р., тобто набрала законної сили, то Окружний адміністративний суд АР Крим при вирішенні даної справи виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, при частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції у сумі 1344751,84грн. (672375,92 х 200% ) підлягають визнанню такими, що розраховані з порушенням строку, встановленого ст.250 Господарського кодексу України.

В той же час, дослідивши наявні в матеріалах справи договори, надані Промислово-комерційною фірмою “Ресурс ЛТД”, суд встановив, що вони укладені уповноваженою особою, що діє на підставі Статуту і в них відсутнє будь-яке посилання на наявність договору комісії, укладеного між продавцем та ДП “Агрофірма “Магарач”, а також про підстави здійснення торгової діяльності з урахуванням умов комісійного продажу товарів, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження висновків акту перевірки про здійснення позивачем оптової торгівлі без наявності відповідної ліцензії в частині правовідношень з Промислово-комерційною фірмою “Ресурс ЛТД”, а тому в цій частині в задоволенні позову відмовив.

З вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач по справі –Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Апелянт вважає безпідставним застосування судом першої інстанції при визначенні строку застосування спірних санкцій ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки, на його думку, спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у податковій сфері, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., в якому строки давності визначає ст.. 15.

Також вважає, що за укладеними позивачем договорами з оптового продажу алкогольних напоїв, порушення, які потягли за собою донарахування фінансових санкцій відносно позивача, мають триваючий характер, оскільки позивач самостійно не виконав вимоги законодавства щодо отримання дозвільного документа у вигляді ліцензії.

Крім того, апелянт вважає, що взагалі на спірні правовідносини не розповсюджується дія Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, поряд з іншими, адміністративні та інші відносини управління за участю суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Позивач у справі –Державне підприємство «Агрофірма «Магарач»Національного інституту винограду і вина «Магарач» не погодився з вказаною постановою в частині відмови в позові та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.09.2009р. змінити в частині визнання чинним рішення відповідача відносно застосування фінансових санкцій щодо правовідносин між ДПАФ «Магарач»та ПКФ «Ресурс-ЛТД» на суму 4655902,96 х 200% = 9311805,92грн. та задовольнити позов, визнавши рішення від 01.08.2008р. № 00005223 про застосування штрафних санкцій на суму 21675464,72грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій нечинним в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що укладений ним з ПКФ «Ресурс-ЛТД» договір № 2 є договором комісії, а не купівлі-продажу, а факт відсутності в укладених ПКФ «Ресурс-ЛТД»договорах з іншими суб’єктами господарювання посилання на те, що вони укладаються в рамках вказаного договору комісії, не свідчить про будь-яке порушення законодавства. При цьому апелянт вказує, що законодавством України не передбачено жодних вимог про те, щоб комісіонер при виконанні договору комісії в інтересах комітента робив при укладенні наступних правочинів посилання на те, що все це робиться на підставі певного договору комісії. Більше того, як стверджує апелянт, відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України «Виконання договору комісії»в разі, коли договір комісії не містить вказівок комітента щодо умов його виконання, які є обов’язковими для комісіонера, комісіонер зобов’язаний виконувати правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або звичайно застосовуваним вимогам.

У зв’язку з цим апелянт вважає, що судом першої інстанції надана неправильна оцінка договорам, укладеним ПКФ «Ресурс-ЛТД».

          Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим та за апеляційною скаргою Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач".

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 09.12.2009 року о 09 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні яке відбулося 09.12.2009 року розгляд справи був відкладений в порядку ст. 150 КАС України на 20.01.2010 року.

В судовому засіданні яке відбулося 20.01.2010 року представник позивача - Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній, проти задоволення апеляційної скарги ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим заперечував, вважає, що доводи апеляційної скарги ДПІ у Бахчисарайському районі в частині строку застосування фінансових санкцій не мають значення при відсутності самого факту порушення, а саме: правовідносини між Державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" та ПКФ "Ресурс - ЛТД" не є оптовою торгівлею, у зв'язку з чим немає підстав для застосування адміністративно - господарських санкцій взагалі.

                    Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим проти задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" заперечував, підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, на підставі направлення від 23.06.2008р. №557/23 та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання, проведена виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Державним підприємством Агрофірма “Магарач” Науково дослідницького інституту винограду та вина “Магарач” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2008р., за результатами якої ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим складено акт перевірки №181/27/31332064/23 від 25.07.2008р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яке виразилося в оптовій торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Як слідує з акту перевірки, з наданих до перевірки первинних документів відповідачем встановлено факт оптової торгівлі алкогольної продукції в кількості 577631 пляшки на суму 10832354,56 грн. на адресу підприємств оптової та роздрібної торгівлі без наявності ліцензії на оптову торгівлю, а саме:

ТОВ “Каскад-06” у кількості 47076 пляшок на суму 991933,92 грн.;

НІВІВ “Магарач” у кількості 21923 пляшок на суму 422434,72 грн.;

ПКФ «Ресурс ЛТД» у кількості 252516 пляшок на суму 4655902,96 грн.;

ТОВ “Ельбор” у кількості 255216 пляшок на суму 4762082,96 грн.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим №00005223 від 01.08.2008р. про застосування на підставі ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” фінансових санкцій у вигляду штрафу у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару в сумі 21675464,72 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем 02.09.2008р. була подана скарга до Державної податкової адміністрації в АР Крим, рішенням якої від 15.10.2008р. за №2624/10/25-023 “Про результати скарги” рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі залишено без змін, а скарга ДП “Агрофірма “Магарач” - залишена без задоволення.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»Національного інституту винограду і вина «Магарач»є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія, перевіряючи та оцінюючи, в порядку ч. 3 ст. 2 КАС України, правомірність дій відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст. 14 Господарського кодексу України ліцензування деяких видів господарської діяльності є засобом державного регулювання в сфері господарювання, що спрямовано на забезпечення єдиної державної політики в цієї сфері та захист економічних та соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Згідно зі ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі –закон №481) оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Згідно абз.9 ст.1 Закону №481 оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання.

П. 1.4 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

В свою чергу, п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) визначено, що продаж товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Крім того, вiдповiдно до пп. 6.2 п. 6 Стандартiв бухгалтерського облiку П(С)БУ 15, затвердженого наказом Міністерства фiнансів України від 29.11.1999р. №290, надходження за договорами комісії не визнаються прибутками від реалізації продукції.

Отже, договори, якими не передбачається перехід права власності, не відносяться до поняття «торгівля», «купівля-продаж», «поставка»

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2007р. позивачем були укладені договори комісії на продаж товарів з ТОВ “Ельбор” за №1, з ПКФ «Ресурс ЛТД»за № 2, з ТОВ “Каскад-06” за № 3 та з Національним інститутом винограду та вина “Магарач” за №4 (а.с.19-110 т.1.).

Відповідно до умов вказаних договорів правочин з продажу товарів здійснює Комісіонер за рахунок Комітента (п.1.2.). За правочином, укладеним Комісіонером з третьою особою, набуває права та є зобов’язаним Комісіонер (п.1.6.). Комісіонер доручається перед Комітентом за виконання третіми особами договору, що укладений Комісіонером в інтересах та за рахунок Комітента та приймає на себе обов’язок сплатити Комітенту ціну проданого товару у разі невиконання або несвоєчасного виконання третьою особою своїх зобов’язань за договором з Комісіонером (п.2.1.) Товари, що надійшли до Комісіонера від Комітента на продаж, є власністю Комітента. Право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі товару Комісіонером третьої особі у відповідності з умовами укладеного між ними договору.

Вiдповiдно до ст. 1011 Цивiльного кодексу України (в редакції 2003р.) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст.. 1018 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ст.. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

З аналізу вказаних норм слідує, що комісіонер не є власником грошових коштів, які він отримує у зв’язку з продажем товарів комітента, оскільки товар йому не належить, а є власником лише комісійної винагороди, яка йому сплачується комітентом.

Таким чином, оскільки операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договорів комісії не передбачають передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення “поставка” або “оптова торгівля”, а тому, відповідно не потребує наявності ліцензії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, укладені ПКФ “Ресурс-ЛТД” договори №21382 від 01.01.2007р. з ТОВ “Метро Кеш енд Кері Україна”, №290к від 01.01.2007р. з ДП “Гарантія Маркет”, №179к/2050К від 03.01.2007р. з ТОВ “Еко”, №5/469к від 03.01.2007р. з “Гарантія Маркет”, №78 від 03.01.2007р. з товариством з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” та №1328/р від 01.05.2006р. з ТОВ “Караван Харків Плюс”, а також копії ліцензій та накладних, судова колегія встановила, що відповідно до умов вказаних договорі предметом постачання є предмети харчування, що здійснюються з метою їх подальшої оптово/роздрібної реалізації.

У преамбулах усіх вище перелічених договорів не зазначено, що Промислово-комерційна фірма “Ресурс ЛТД” при укладанні даних договорів діє в рамках договору комісії.

Проте, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що це свідчить про здійснення позивачем оптової торгівлі без наявності відповідної ліцензії в частині правовідношень з Промислово-комерційною фірмою “Ресурс ЛТД”.

При цьому судова колегія виходить з того, що укладений між позивачем та ПКФ «Ресурс ЛТД»договір комісії № 2 не визнано у встановленому порядку недійсним, як і не встановлено удаваності цього правочину з метою приховати іншу угоду (купівлі-продажу).

В той же час, ст. 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1014 ЦК України визначає, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Судовою колегією встановлено, що будь-яких застережень про те, що ПКФ «Ресурс ЛТД»повинен при укладенні договорів з іншими суб’єктами господарювання вказувати, що він діє на підставі договору комісії, укладений з позивачем договір комісії № 2 не містить.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані обставини були предметом судового розгляду під час розгляду справи №2-7/17264-2007А за позовом Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (а.с.28-35 т.1).

Постановою Господарського суду АР Крим від 22.04.2008р. по даній справі, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р., позовні вимоги Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” були задоволені у повному обсязі.

Відповідно до п.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а відтак висновки акту перевірки, покладені в основу спірного рішення про застосування штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими в повному обсязі.

Не погоджується судова колегія і з доводами апелянта –ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції за порушення валютного законодавства є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Ст. 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 Господарського кодексу України).

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Як слідує з матеріалів справи, рішення про нарахування штрафних санкцій винесено відповідачем 01.08.2008р., а отже період, що підлягає застосуванню для розрахунку штрафних санкцій починається з 01.08.2007р. та закінчується 01.08.2008р..

Відповідно до ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездiяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомiрностi свого рішення, дії чи бездiяльностi покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем по справі не надано.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст.. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Ч. 1 ст. 196 КАС України визначає, що апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

При винесенні нової постанови по справі судова колегія виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Судова колегія вважає, що для повного захисту прав позивача слід не визнати нечинним спірне рішення про застосування штрафних санкцій, а визнати його протиправним та скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що судова колегія задовольнила позовні вимоги, судова колегія вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»Національного           інституту винограду і вина «Магарач»задовольнити.

3.          Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009р. по справі № 2а-6943/08/9 скасувати.

4.          Прийняти нову постанову по справі, якою позов Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»Національного інституту винограду і вина «Магарач»задовольнити.

5.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 01.08.2008р. № 00005223 про застосування штрафних санкцій на суму 21675464,72грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій.

6.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Державного підприємства “Агрофірма “Магарач” Національного інституту винограду і віна “Магарач” (98433, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Чапаєва, 9) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.                     

Повний текст судового рішення виготовлений 25 січня 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко