Ухвала суду № 7771888, 26.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименко О.В.,

Красота А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову господарського суду Кіровоградської

області від 04.08.2008 року у справі №6/94

(категорія статобліку 2.11.1) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Казавчинське» до

про Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Казавчинське» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0005922310/0 від 20.07.2007р., прийнятого Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області (далі по тексту відповідач), в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4638,57 грн..

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2008р. у справі №6/94 позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, помилковим застосуванням судом норм матеріального права, що регулюють дані правовідносини, відповідач просить постанову від 04.08.2008р. у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач у своїх письмових запереченнях зазначив, що суд першої інстанції вирішив справу у відповідності з нормами діючого законодавства, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили. Колегія суддів вважає можливим справу розглянути без участі представників сторін за наявності доказів про їх належне повідомлення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що уповноваженими фахівцями податкового органу здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р..

Під час перевірки встановлено заниження та несплата податку на додану вартість у розмірі 20267,93 грн., в тому числі: липень 2006 року - 5952,94 грн., серпень 2006 року - 4631,58 грн., вересень 2006 року - 167,00 грн., жовтень 2006 року - 2739,16 грн., листопад 2006 року - 2138,68 грн., січень 2007 року -4638,57 грн..

За висновком перевірки, позивачем в порушення п. 11.29 ст. 11, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування податком на додану вартість за січень 2007 року на 23192,84 грн., що призвело до несплати податку на додану вартість та неперерахування коштів на спецрахунок в січні 2007 року на загальну суму 4638,57 грн. (23192,84 х 20 %).

В січні 2007 року позивачем реалізовано ПП ВТФ «Агростандарт» сільськогосподарську продукцію власного виробництва за ціною, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 26-23-10/32656170 від 19.07.2007р., на підставі якого 20.07.2007 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0005922310/0, яким позивачу визначив податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 20 267,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 756,58 грн., а всього в сумі 27 024,51 грн..

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням відповідача, та оскаржив його до суду в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4638,57 грн., зазначивши, що при здійсненні реалізації насіння льону та відображення цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку не було допущено порушень.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, позов задовольнив і визнав нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0005922310/0 від 20.07.2007р. в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4638,57 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4638,57 грн., є висновок відповідача про заниження позивачем за січень 2007 року бази оподаткування податком на додану вартість. Заниження відбулось внаслідок того, що позивач 26.01.2007 року реалізував ПП ВТФ «Агростандарт» насіння льону за ціною, нижчою за звичайну (ринкову) ціну. У акті перевірки зазначено, що позивачем було реалізовано 85,6 тон насіння льону по ціні 683,33 грн. (без ПДВ) за тону на суму 58 083,33 грн. (без ПДВ). При цьому, звичайна ціна льону становить 956,19 грн. за 1 тону, і сума реалізації повинна скласти 81276,17 грн.. Різниця між сумою фактичної реалізації та сумою реалізації за визначеною відповідачем звичайною ціною становить 23192,84 грн., на які, на думку податкового органу, і було занижено базу оподаткування податку на додану вартість.

Зазначене, на думку податкової інспекції, є порушенням вимог п. 11.29 ст. 11, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність здійснюється, зокрема, на основі встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ч. 3 ст. 189 ГК України).

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни «…». У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Звичайні ціни, згідно з п. 1.18 ст.1 цього ж Закону, розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (п.п. 1.20.8 Закону).

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано підпунктом 1.20.2 Закону.

Відповідно до підпункту 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

У випадку, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на товар, який придбаває або продає підприємство, то операції з купівлі-продажу такого товару проводяться за вільними цінами, визначеними на договірній основі.

Водночас, при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 1.20.10 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

В акті перевірки не зазначено про дослідження відповідачем цін, що склались на ринку ідентичних товарів, тому висновок про заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість шляхом продажу насіння льону за ціною, нижчою від звичайної, зроблено без урахування вимог Закону.

Відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні при розгляді справи апеляційною інстанцією не було надано доказів, що ціна, за якою позивач реалізовував насіння льону у сумі 683,33 грн. за 1 тону (без податку на додану вартість) у січні 2007 року була нижчою за звичайну (ринкову) ціну.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні реалізації насіння льону та відображенні цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку позивачем не було допущено порушень вимог діючого законодавства, а отже, є безпідставним донарахування відповідачем останньому зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4638,57 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області - залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2008 р. у справі № 6/94 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу виготовлено 02.02.2010р.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко