Постанова № 7771063, 18.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

Іменем УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року Справа № 2а-4062/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Мірошниченко М.В.,

при секретарі Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

у справі № 2а-4062/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур»,

вул. Електрозаводська, 36а, м. Кривий Ріг Дніпропетровської, 50000;

до відповідача Північної міжрайонної Державної податкової інспекції

у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

вул. Кремлівська, 4, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50031;

про визнання протиправними дій та скасування актів, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур» подано позов до Північної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2009р. №№ 0004832301/0 та 0004842301/0.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Барановський Р.А.) своєю постановою від 13.05.2009р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна. У звязку з відсутністю документального підтвердження фактичного надання транспортних послуг Позивачем безпідставно включено до складу валових витрат за 2006р. транспортні витрати у розмірі 98.589,16 грн. Відповідно, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 19.718,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обладнання було ввезено на митну територію України по зовнішньоекономічному договору з фірмою «Доніко-Машин Індустрія ЄАД», Болгарія. В якості доказу щодо виконання доставки обладнання суду було надано примірник міжнародної транспортної накладної № 00000031.

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Північна міжрайонна Державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відповідач, скаргу оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу у письмовому вигляді не надав. В засіданні його представник вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: В період з 21.01.2009р. по 06.02.2009р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур», код за ЄДРПОУ 23935963, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р.

За результатами перевірки складений Акт № 10/231-23935963 від 10.02.2009р.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на 98.589,00 грн.

Так, ТОВ «Артур» укладений договір № 10/06У від 18.05.2006р. з ТОВ «Еко-Ком» на придбання обладнання для переробки молока та послуг з транспортування і пусконалагоджувальних робіт вказаного обладнання.

У звязку з відсутністю документального підтвердження фактичного надання транспортних послуг на перевезення обладнання, відповідно до накладної № 244 від 30.05.2006р. (відсутність товарно-транспортної накладної або іншого документа на перевезення вантажу у місяці придбання), фахівці контролюючого органу дійшли висновку про порушення підприємством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) безпідставне віднесення до складу валових витрат ІІ кварталу 2006р. суми транспортних витрат у розмірі 98.589,00 грн.

Відповідно, по транспортним витратам підприємством завищено і суму податкового кредиту за липень 2006р.

На підставі Акту перевірки, керівником Північної МДПІ 20.02.2009р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0004832301/0 та 0004842301/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Артур» визначено суму податкового зобовязання за платежем 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 36.970,00 грн. У тому числі 24.647,00 грн. основного платежу та 12.323,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Артур» визначено суму податкового зобовязання за платежем 3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 29.577,00 грн. В їх числі 19.718,00 грн. основного платежу та 9.859,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2009р. №№ 0004832301/0 та 0004842301/0 було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

За позицією фахівців контролюючого органу, з чим погодився суд першої інстанції, у звязку з відсутністю документального підтвердження фактичного надання транспортних послуг на перевезення обладнання, відповідно до накладної № 244 від 30.05.2006р. (відсутність товарно-транспортної накладної), безпідставно віднесено до складу валових витрат ІІ кварталу 2006р. суми транспортних витрат у розмірі 98.589,00 грн.

Відповідно, по транспортним витратам підприємством завищено і суму податкового кредиту за липень 2006р.

Наведене видається колегії суддів помилковим в силу наступного.

По-перше, згідно до підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) н е належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До розглянутих правовідносин не визначено певного переліку документів, обов'язковість ведення і зберігання яких встановлена правилами податкового обліку.

Водночас, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Технологічно бухгалтерський облік як процес має на меті виявлення, вимірювання і реєстрацію фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції.

Документ буквально означає свідоцтво, доказ. Бухгалтерський документ письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

І в силу тих же Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. <…> Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Слід вказати, що рахунок, у будь-якому випадку, є підставою для складання такого первинного документа, як платіжне доручення, котре містить інформацію про товари чи послуги, які потрібно оплатити.

А накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів.

Крім того, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції.

Конвенція передбачає, що CMR має силу договору перевезення.

Отже, висновок фахівців контролюючого органу про порушення підприємством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) безпідставне віднесення до складу валових витрат ІІ кварталу 2006р. суми транспортних витрат у розмірі 98.589,00 грн. виключно з підстав відсутності товарно-транспортної накладної слід визнати помилковим.

Окрім викладеного, застосовне до податку на додану вартість, та у відповідності з підпунктом 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна.

І головне, за змістом Акту перевірки, на виконання умов укладеного з ТОВ «Еко-Ком» договору № 10/06У на придбання обладнання для переробки молока, та згідно до накладної № 244 від 30.05.2006р., відвантажено обладнання на суму 1.175.878,00 грн. (з ПДВ), та надано транспортних послуг на суму 118.306,99 грн. (з ПДВ), на загальну суму 1.294.185,00 грн. Відповідно, відсутність документального підтвердження фактичного надання транспортних послуг стало підставою для визначення сум податкових зобовязань.

Водночас, Накладна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ком» № 244 від 30.05.2006р. (а. с. 18-19) не містить складової витрат як транспортні витрати.

1.294.185,00 грн. це вартість обладнання, стосовно віднесення вартості якого до складу валових витрат Позивача зауваження у фахівців держподаткінспекції відсутні.

Не містять транспортних витрат і податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ком».

Отже, у складі валових витрат (податкового кредиту) немає транспортних витрат.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. у справі № 2а-4062/09/0470 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0004832301/0 та 0004842301/0 від 20.02.2009р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 21.01.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя Н.П.Баранник

Суддя М.В.Мірошниченко