Ухвала суду № 7770733, 25.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-1130/08/0170

25.11.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Державного підприємства "Морське"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим - Шенягіна Тетяна Юріївна, довіреність № 2117/10/10-007 від 01.09.08 розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 01.12.08 року по справі №2-а-1130/08/0170

за позовом           Державного підприємства "Морське" (вул. К. Маркса, 35, с.Морське, м. Судак, Автономна Республіка Крим,98033)

до           Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим (вул. Яблунева, б.10, с.Дачне, м. Судак, Автономна Республіка Крим,98023)

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008р. по справі № 2а-1130/08 позов Державного підприємства «Морське»до Державної податкової інспекції у м. Судак про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 18.07.2008р. № 0000522301/0 за податковим зобов’язанням на суму 1978266,00грн., з яких 942485,00грн. –основний платіж з донарахування ПДВ, а також 1035781,00грн. –штрафні санкції. Крім того, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Судак від 18.07.2008р. № 0000532301/0 за податковим зобов’язанням на суму 216690,00грн., з яких 178050,00грн. –основний платіж з донарахування суми частини чистого прибутку та 38640,00грн. –штрафні (фінансові) санкції. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Морське»3,40грн. судового збору.

Постанова суду в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2008р. № 0000522301/0 мотивована тим, що виноматеріали власного виробництва, які позивач реалізовував підприємствам вторинного виноробства для виготовлення підакцизної продукції, є сировиною для виробництва підакцизних товарів, а не підакцизним товаром, у зв’язку з чим до вказаних операцій з реалізації виноматеріалів позивачем правомірно застосовано п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, на думку суду першої інстанції, фраза у п. 11.29 ст. 11 вказаного Закону «крім підакцизних товарів»стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва. У зв’язку з цим, незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення 18.07.2008р. № 0000532301/0, то суд дійшов висновку про те, що на позивача не розповсюджується п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким до дивідендів прирівнюється платіж, який позивач повинен здійснювати на користь держави, а розповсюджується тільки норма п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо сплати дивідендів. В той же час, відповідачем не було доведено суду, що Міністерство аграрної політики України, яке відповідно до Статуту, є органом управління позивача, відповідно до вимог ч. 4 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлювало позивачу розмір дивідендів та приймало рішення про їх сплату.

Крім того, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд дійшов висновку, що органи Державної податкової інспекції не наділені правами по вжиттю заходів по донарахуванню та сплаті до державного бюджету господарськими організаціями частини чистого прибутку (доходу), а можуть тільки контролювати повноту та своєчасність сплати частини прибутку.

Не погодившись з вказаною постановою, Державна податкова інспекція у м. Судак звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008р. по справі № 2а-1130/08 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Так, на думку апелянта, дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»поширюється на підприємства, що здійснюють операції по постачанню власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції. Вважає, що за змістом цієї норми виключення пільгового режиму стосується саме підакцизних товарів, незалежно від того, чи підлягають або ні операції з цими товарами обкладанню акцизним збором та за якою ставкою.

В той же час, як зазначає ДПІ у м. Судак, виготовлені та реалізовані позивачем виноматеріали відносяться до підакцизних товарів, оскільки вони є алкогольними напоями, одержаними шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів, з вмістом спирту етилового понад 9 відсотків об’ємних одиниць, відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204 і відповідають визначенню, наведеному в ст. 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

Порушення судом п. 7.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»апелянт вбачає в тому, що позивач, як державне підприємство, є платником частини прибутку (доходу), розміри відрахувань частини якого визначались на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. № 68 (на 2007 рік) та постанови КМУ від 05.03.2008р. № 158 (на 2008 рік). Крім того, вказує, що згідно із ч. 4 ст. 9 Закону України від 17.12.1998р. № 320-ХІV «Про фіксований сільськогосподарський податок»дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2. 13.6, 13.7 та 13.8. Отже, на думку апелянта, по-перше, дія п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не припинена для платників ФСП, а по-друге, сплата ФСП в рахунок податку на прибуток підприємств не звільняє платника ФСП від обов’язку сплати частини прибутку (доходу), якщо він є державним не корпоратизованим, казенним або комунальним підприємством, оскільки зазначені платежі є принципово різними за своєю сутністю та економічним змістом.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 24.09.2009 року о 14 годині 00 хвилин.

В судове засідання призначене на 24.09.2009 року позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, у зв'язку з тим, що учасники процесу належним чином не були повідомлені про день, та час судового засідання розгляд справи був відкладений в порядку ст. 150 КАС України. на 25.11.2009 року на 12 годин 00 хвилин.

В судове засідання яке відбулося 25.11.2009 року позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор, позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у м. Судак проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства “Морське” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 281/7/23-0/00412837 від 11.07.2008р. (а.с.13-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в частині віднесення до складу податкових зобов’язань по Декларації (спеціальній) суми ПДВ від реалізації виноматеріалів за перевірений період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. на суму ПДВ 942485,00грн., що стало підставою для донарахування Державному підприємству «Морське»податку на додану вартість в сумі 942485,00грн. (а.с.20-21).

Також відповідачем встановлені порушення ст. 63 Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік”, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. №68 “Про затвердження порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)”, ст. 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2008р. “Про затвердження порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. “Про оподаткування прибутку підприємств” у частині неперерахування у встановлений законодавством термін частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.07р. по 31.03.08р. у сумі 178050,00 грн. (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки № 281/7/23-0/00412837 від 11.07.2008р. було покладено в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Судак від 18.07.2008р. № 0000522301/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 1978266,00грн., в тому числі 942485,00 грн. основного платежу та 1035781,00грн. штрафних санкцій, та від 18.07.2008р. №0000532301/0 про визначення податкового зобов’язання частини чистого прибутку на загальну суму 216690,00грн., в тому числі 178050,00грн. основного платежу та 38640,00грн. штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Державне підприємство “Морське” зареєстровано Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим 27.07.1993р. якості юридичної особи (ідентифікаційний код 00412837). Підприємство взято на податковий облік 27.07.1993р. ДПІ в м. Судак за №79.

У статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки” № 2238 від 18.01.2001р. вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

З довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №45-58-58/152 від 20.06.2006р. слідує, що до основних видів діяльності позивача є: по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та по КВЕД 15.93.0 - виробництво вин. (а.с.38).

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції.

Крім того, позивач має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) (а.с.40).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що Державне підприємство “Морське” є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. позивач на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, відображав операції по реалізації виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виноробства, у спеціальних сільськогосподарських Деклараціях з ПДВ № 1.

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Судова колегія вважає, що позивач правомірно застосовував до операцій по реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір”, передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Факт реалізації вироблених позивачем виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової продукції підтверджується матеріалами справи (а.с.94-106, 170-232).

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємствам, які використовували виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Крім того, судова колегія вважає, що вживання у Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Виноматеріал оброблений –це продукт первинної переробки винограду, який призначений для виготовлення вин.

Також поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій який містить алкоголь.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь.

Вказане свідчить на те, що виноматеріали не є підакцизним товаром.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства “Радгосп-завод Алушта”до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення.

Слід зазначити, що виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися заводам вторинного виноробства і мають код 2204299400, 2204298900, 2204299600 та 2204299800, що підтверджується експертними висновками ТПП в Криму № 76/1 –О/04-13 від 18.07.08р. (а.с.55-56) та №76/2-О/04-13 від 18.07.08р. (а.с.57-58).

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною, а тому на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому судова колегія виходить з того, що відповідно до абз.1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої” підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, про які в цьому Законі вказівки відсутні.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної норми, підакцизними товарами є ті товари, до вартості яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва, акцизний збір не входив. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Більше того, згідно з актом перевірки №281/7/23-0/00412837 від 11.07.2008р. порушень правильності визначення, повноти нарахування позивачем акцизного збору не встановлено (а.с.21).

У зв’язку з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вироблювані позивачем виноматеріали не є підакцизним товаром.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи зі змісту п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза “крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, а не виготовленою з давальницької сировини, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, оскільки виноматеріали, що виробляє позивач, є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З наведеного вище вбачається, що включення позивачем ПДВ з реалізації виноматеріалів в сільськогосподарську декларацію №1 не суперечить вимогам п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Судак від 18.07.2008р. №0000522301/0.

Щодо податкового повідомлення –рішення №0000532301/0 від 18.07.08р., яким відповідачу донараховано податкове зобов’язання у сумі 216690 грн., з яких 178050,00грн. основний платіж з чистого прибутку та 38640,00грн. штрафні (фінансові) санкції, то судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до п. 1.9. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів

Таким чином, емітентом корпоративних прав є юридична особа, уповноважена державою або юридичною особою - власником корпоративних прав, здійснювати від свого імені управління статутним фондом (капіталом) або його часткою (паєм) та яка повинна виконувати обов’язки, що випливають із умов такого управління.

Згідно зі статутом позивача, його органом управління є Міністерство аграрної політики України, з чого слідує, що позивач діє як емітент корпоративних прав.

Пунктом 7.8.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзац 1 пункту 7.8.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. (абзац 4 пункту 7.8.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Зміст вказаної норми свідчить про те, що розмір дивідендів повинен бути встановлений державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.

Органом управління позивача є Міністерство аграрної політики України, про що вказано в статуті державного підприємства “Морське”(а.с.28).

Але з матеріалів справи та акту перевірки не вбачається, що Міністерство аграрної політики України відповідно до вимог ч.4 п.п. 7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювало позивачу розмір дивідендів.

Крім того п.п. 7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що сплата дивідендів здійснюється на підставі рішення про сплату дивідендів емітента корпоративних прав. При цьому в матеріалах справи та в акті перевірки відсутні документи, які підтверджують прийняття позивачем такого рішення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що положення чинних законів щодо сплати державними некорпоратизованими підприємствами частини прибутку (доходу) є суперечливими.

Так, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за винятком пункту 7.8 ст. 7 цього Закону.

Враховуючи вказану норму, на позивача не розповсюджується п.1.9 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого до дивідендів прирівнюється платіж, який позивач повинен здійснювати на користь держави.

За таких обставин, на позивача розповсюджується тільки норми п.7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо сплати дивідендів.

В податковому повідомленні–рішенні №0000532301/0 від 18.07.2008р. відповідач посилається на ст. 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Частинами 1,2 ст. ст. 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 158 "Про затвердження Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади встановлено забезпечити надходження до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, які належать до сфери їх управління, згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Відповідно до ч.1, 6 ст.63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків.

Порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. № 68 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" “Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)”керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади встановлено забезпечити надходження до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до сфери їх управління (державні, в тому числі казенні, підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства), а також акціонерних, холдингових компаній, інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), функції з управління якими здійснюють зазначені органи, та їх дочірніх підприємств згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Положення зазначених норм свідчать про те, що обов’язок щодо забезпечення надходження частини прибутку встановленого Законами України “Про Державний бюджет на 2007 рік” та “Про Державний бюджет на 2008 рік” покладений на органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні господарські організації.

Як вбачається з матеріалів справи орган управління позивача - Міністерство аграрної політики України не приймало рішень та не здійснювало заходів щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. № 68 та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 158.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 158 встановлено Державній податковій адміністрації разом з Головним контрольно-ревізійним управлінням забезпечити здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати частини чистого прибутку (доходу) господарськими організаціями згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. судова колегія вважає, що органи Державної податкової інспекції не наділені правами по вжиттю заходів по донарахуванню та сплаті до державного бюджету господарськими організаціями частини чистого прибутку (доходу), а можуть тільки контролювати повноту та своєчасність сплати частини прибутку.

Таке право органам Державної податкової служби не надано також Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, судова колегія вважає, що відповідачем правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень не доведено.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008р. по справі № 2а-1130/08 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 грудня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко