Ухвала суду № 7770724, 18.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-4268/08/1/0170

18.11.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. представник відповідача - Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 09.12.08 по справі №2-а-4268/08/1/0170

за позовом           Приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН" (вул. Московська 188 а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

до           Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекція в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,м. Джанкой,96100)

Про скасування податкового повідомлення - рішення

                                                             ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2008р. по справі № 2-а-4268/08/1 позов Багатопрофільного малого підприємства «Дюн»до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0011081502/0/1205 від 11.10.2007р. на суму 11174грн. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду мотивована тим, що у судовому засіданні на підставі наданих позивачем платіжних доручень підтвердився факт своєчасності сплати ПДВ за деклараціями грудня 2006р, січня-березня 2007р., у зв’язку з чим доводи відповідача про несвоєчасність сплати ПДВ по вказаним деклараціям не знайшли свого підтвердження.

Крім того, судом було встановлено, що податкова інспекція нарахувала позивачу штрафні санкції у зв’язку з затримкою сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, оскільки зараховувала суми податків не в рахунок сплати поточних зобов’язань відповідно до призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше (зокрема, за травень 2001р. в розмірі 26870,00грн. з вини банку «Україна»), в той час як відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»орган державної податкової служби не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська ОДПІ в АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим та в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю викладених у постанові висновків обставинам справи.

Зокрема, вказує, що позивачем не надано жодного доказу (платіжного документу на паперовому носії), який би підтверджував, що ПДВ за спірними деклараціями було погашено ним вчасно. В свою чергу, вважає, що з боку Джанкойської ОДПІ доказами несвоєчасної сплати є відомості даних автоматизованої системи Джанкойської ОДПІ –АРМ «Облік платників податків», які відображені в Акті перевірки № 1225/15-2/20723781 від 01.10.2007р.

Також вказує, що з документів позивача не вбачається причинно-наслідкового зв’язку між ненадходженням до бюджету з вини банку «Україна»податкового зобов’язання з ПДВ за травень 2001року в сумі 26870,00грн. по строку сплати –20.06.2001р. та факту несвоєчасності або ні сплати ПДВ за період з грудня 2006р. по квітень 2007р. Апелянт стверджує, що до складу штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню № 0011081502/0/1205 не входять штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ (з вини банку «Україна») за травень 2001р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекція в АР Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 24.09.2009 о 14 годині 50 хвилин.

В судове засідання призначене на 24.09.2009 року позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, у зв'язку з тим, що учасники процесу належним чином не були повідомлені про день, та час судового засідання розгляд справи був відкладений в порядку ст. 150 КАС України. на 18.11.2009 року на 12 годин 00 хвилин.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 18.11.2009 року, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно , до початку засідання від відповідача по справі надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка Приватного багатопрофільного малого підприємства “ДЮН” з питання сплати податку на додану вартість за період з 30.01.2007р. по 28.08.2007р., під час якої виявлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося у несвоєчасній сплаті податкового зобов’язання податку на додану вартість за період з 30.01.2007р. по 28.08.2007р. (по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2006р. та січень-квітень 2007р.)

Результати вказаної перевірки відображені відповідачем в акті № 1225/15-2/20723781 від 01.10.2007 року “Про результати невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість ПБМП “Дюн”.

Вказаний акт перевірки було покладено в основу податкового повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 0011081502/0/1205 від 11.10.2007р. про застосування штрафних санкцій на суму 11174,00 гривень.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Джанкойської ОДПІ в АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесено відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судова колегія вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення, адже відомості електронної бази даних Джанкойської ОДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься.

При цьому судова колегія виходить також з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Ст..1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. обов’язок погашати податковий борг також покладено на платника податків.

При цьому, п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 даного Закону обумовлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.3 якої передбачено, що на суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 N 266 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за N 595/5786 (із змінами). Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.

Зокрема, п. 11.4 даної Інструкції визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Судова колегія також зазначає, що згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2181-ІІІ пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

Крім того, судова колегія підкреслює, що Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не пов’язує факт сплати податку з внесенням відомостей про це до автоматизованої системи податкового органу.

У зв’язку з викладеним, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що доказами несвоєчасності сплати є відомості даних автоматизованої системи Джанкойської ОДПІ –АРМ “Облік платників податків”, які відображені в Акті перевірки.

В той же час, судовою колегією встановлено, що в січні 2007 року ПБМП “Дюн” відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість № 2558 за грудень 2006 року визначило податкове зобов’язання в розмірі 6841,00грн., строк сплати якої - 30.01.2007р.

Згідно з платіжним дорученням № 41 від 23.01.2007р., яке було досліджено судом першої інстанції в судовому засіданні, підстав не довіряти чому суд апеляційної інстанції не знаходить, ПБМП “Дюн” сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 6841,00грн. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку про проведення платежу.

У лютому 2007 року ПБМП “Дюн” відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість № 1956 за січень 2007 року визначив податкове зобов’язання в розмірі 832,00грн., строк сплати якого становить 02.03.2007р.

Згідно з платіжним дорученням № 155 від 26.02.2007р., яке також було досліджено в судовому засіданні судом першої інстанції, ПБМП “Дюн” сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 832,00 гривень. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку про проведення платежу.

Крім того, в березні 2007 року ПБМП “Дюн” відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року № 2957 визначив податкове зобов’язання в розмірі 1062,00грн., строк сплати якого становить 30.03.2007р.

Згідно з платіжним дорученням № 270 від 22.03.2007р., яке було досліджено в судовому засіданні, ПБМП “Дюн” сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 1062,00грн. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку про проведення платежу.

У квітні 2007 року ПБМП “Дюн” відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року № 5742 визначив податкове зобов’язання в розмірі 2439,00грн., строк сплати якого становить 03.05.2007р.

Згідно з платіжним дорученням № 434 від 26.04.2007р., яке було досліджено в судовому засіданні, ПБМП “Дюн” сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 2439,00грн. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку про проведення платежу.

Таким чином, оскільки факт своєчасності сплати податку на додану вартість за деклараціями грудня 2006 року, січня-березня 2007 року підтверджується первинними платіжними документами позивача, то доводи відповідача про несвоєчасність сплати податку на додану вартість по вказаних деклараціях є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано допустимих доказів несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за деклараціями грудня 2006 року, січня –березня 2007 року.

Таким чином, фінансові санкції, визначені спірним податковим повідомленням-рішенням Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0011081502/0/1205 від 11.10.2007 року, до позивача застосовані неправомірно.

Доводи апелянта про те, що до складу штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню № 0011081502/0/1205 не входять штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ (з вини банку «Україна») за травень 2001р., судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що з вини банку «Україна»до бюджету не поступило податкове зобов’язання по декларації з ПДВ за травень 2001р. в сумі 26870,00грн. по строку сплати 20.06.2001р.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Господарського суду АР Крим від 24.04.2007 року по справі № 2-24/4142-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2007 року, визнано неправомірними дії Джанкойською ОДПІ в частині зарахування платежів ПБМП “Дюн” за поточними податковими зобов’язаннями у рахунок “первинного податкового боргу”, зобов’язано Джанкойську об’єднану державну податкову інспекцію внести зміни у картку особового рахунку Приватного Приватного багатопрофільного малого підприємства “ДЮН” по податку на додану вартість у сумі 26870,00 гривень.

Ч. 1 ст. 72 КАС України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням встановлено зарахування відповідачем платежів ПБМП “Дюн” за поточними податковими зобов’язаннями у рахунок “первинного податкового боргу” з ПДВ в розмірі 26870,00грн. за травень 2001р., які не надійшли до бюджету з вини банку «Україна».

Внаслідок цього, в особовому рахунку позивача відображалась заборгованість з ПДВ протягом наступних років, в тому числі 2006-2007р.р.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт повної та вчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань період з 30.01.2007р. по 28.08.2007р.

Доказів же того, що заборгованість у період 2006-2007р.р. виникла з будь-яких інших підстав, ніж не проведення сплати ПДВ в розмірі 26870,00грн., перерахованих позивачем через банк «Україна»за травень 2001р., Джанкойською ОДПІ не надано.

Вказане і стало підставою для нарахування спірних штрафних санкцій.

Крім того, жодних доказів того, що вищевказана постанова Господарського суду АР Крим від 24.04.2007 року по справі № 2-24/4142, яка набрала законної сили, виконана відповідачем та у картку особового рахунку Приватного багатопрофільного малого підприємства “ДЮН” внесені зміни по податку на додану вартість у сумі 26870,00грн., матеріали справи не містять.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що спірні штрафні санкції нараховані позивачу внаслідок самостійного розпорядження ДПІ коштами платника щодо сплати поточних зобов’язань і направлення їх на погашення податкового боргу за травень 2001р., що є недопустимим та жодною нормою законодавства не передбачено.

Судова колегія виходить з того, що п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

За таких обставин, судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Крім того, ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2008р. по справі № 2-а-4268/08/1 - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко

Повний текст судового

рішення виготовлений 23 листопада 2009 р.