Ухвала суду № 7769987, 04.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-1088/09/2/0170

04.11.2009                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світолюкс-Україна"- Ліляка Андрій Олександрович, наказ № 159206 від 11.12.06 року. представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світолюкс-Україна"- Волошіна Ірина Михайлівна, довіреність № б/н від 03.11.09 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 04.03.09 року по справі №2-а-1088/09/2/0170

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Світолюкс-Україна" (вул. Севастопольська, 57, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)

до           Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

Про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                             ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009р. по справі № 2а-1088/09/2/0170 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Світолюкс-Україна»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0014162301/0 від 21.10.2008р. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що обставинами справи не підтверджується порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, а також п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, постанова суду мотивована тим, що Закон України «Про податок на додану вартість»не пов’язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом проведення зустрічних перевірок постачальників платника ПДВ.

З вказаною постановою не погодився відповідач –Державна податкова інспекція у м. Сімферополі та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Світолюкс-Україна»відмовити.

На думку апелянта, вказана постанова винесена судом з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.08.2005р. № 350.

Зокрема вказує, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України. В той же час, під час перевірки позивача по ланцюгу постачальників позивача до виробника: ТОВ «Ферум М», ТОВ «Арсі Пром»та ПП «Балатон»встановлено, що перевірку вказаних постачальників провести неможливо, а отже, неможливо перевірити і підтвердити факт сплати ними ПДВ до бюджету при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Світолюкс-Україна», що стало підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

До того ж, як зазначає апелянт, відповідно до умов п. 5 та п. 7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004р. за № 971/9570, Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Отже, на думку відповідача, відшкодування можливе тільки за умови включення підприємства до вказаного реєстру, що, в свою чергу, можливе при закінченні проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників. А оскільки суми, фактично сплачені ТОВ «Ферум М», ТОВ «Арсі Пром»та ПП «Балатон»до бюджету при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Світолюкс-Україна»в попередніх податкових періодах, перевірити і підтвердити неможливо, то у ТОВ «Світолюкс-Україна»відсутнє право на податковий кредит в частині не сплати постачальником ПДВ до державного бюджету, а відповідно і на бюджетне відшкодування.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 24.09.2009 року о 16 годині 00 хвилин.

В судове засідання призначене на 24.09.2009 року, ані позивач ані відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, у зв'язку з тим, що учасники процесу належним чином не були повідомлені про день, та час судового засідання розгляд справи був відкладений в порядку ст. 150 КАС України. на 04.11.2009 року на 12 годин 30 хвилин.

В судове засідання яке відбулося 04.11.2009 року позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у м. Сімферополі проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Світолюкс-Україна» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ферум М»та ТОВ «Арсі Пром»за липень, жовтень 2007р., та з ПП «Балатон»за липень 2007р., за результатами якої 21.10.2008р. складено акт перевірки № 7722/23-4/30451004.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у неможливості підтвердити в ряд. 25.1 Декларації за серпень 2007р. 54722,13грн. та за листопад 2007р. –43506,20грн. За таких обставин, в акті перевірки зазначено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в розмірі 98228,33грн. на розрахунковий рахунок, вважається не підтвердженою.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014162301/0 від 21.10.2008р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98228,33грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Сімферополі є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

П.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 даного Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

Таким чином, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування може бути виключно результат позапланової виїзної перевірки (документальної) платника з питання визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Сімферополі були проведені документальні виїзні позапланові перевірки позивача з питань достовірності відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в серпні 2007 року та листопаді 2007р., за результатами яких складені довідки № 975/23-4/30451004 від 16.11.2007р. та № 90/23-4/30451004 від 05.02.2008р., з яких слідує, що порушень позивачем податкового законодавства щодо перевіреного питання у липні та жовтні 2007 року встановлено не було.

В той же час, відповідач не навів суду жодної норми податкового законодавства, яка б наділяла його правом зменшувати бюджетне відшкодування на підставі невиїзної позапланової документальної перевірки платника з питань взаємовідносин з контрагентами.

Крім того, судова колегія виходить з наступного.

В силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит ТОВ «Світолюкс-Україна»за 8 місяців 2007р. в сумі 54722,13грн. та за 11 місяців 2007р. в сумі 43509,20грн. склався наступним чином: в липні 2007р. в розмірі 21388,80грн. - по операціях з постачальником - ТОВ «Тісо», у якого позивач придбав товар на загальну суму 128332,80грн. (у тому числі ПДВ в розмірі 21388,80грн.) та по операціях з ТОВ «Явар», у якого позивач придбав товар на суму 200тис.грн. (ПДВ –33333,33грн.), а у жовтні 2007р. –по операціях з ТОВ «Тісо», у якого позивач придбав товар на загальну суму 228954грн. (у тому числі ПДВ в розмірі 38158грн.).

Перерахування позивачем коштів в оплату придбаного товару в повному обсязі підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»(із змінами і доповненнями, внесеним згідно із Законами України від 03.06.2005 р. № 2642-IV та від 07.07.2005 р. № 2771-IV)) встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», на які посилаються обидві сторони спору, п.п 7.7.1 якого визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період.

У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 даного Закону України визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як свідчать матеріал справи, позивачем дотримано процедуру подання податкової звітності, встановлену підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В той же час, зменшуючи суму бюджетного відшкодування ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням, ДПІ у м. Сімферополі виходила з того, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку таких постачальників, як ТОВ «Ферум М», ТОВ «Арсі Пром»та ПП «Балатон»провести неможливо.

Крім того, як стверджує відповідач, позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ лише в тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили у звітному періоді до бюджету. Це, на його думку, витікає з аналізу п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія з вказаними доводами апелянта не погоджується і вважає, що неможливість проведення перевірки суб’єктів господарювання по ланцюгу постачання до виробника не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування, адже така підстава Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачена.

Так, відповідачами не наведено жодної норми Закону України «Про податок на додану вартість», яка пов’язує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з результатами зустрічних перевірок та перевірок осіб, які навіть не були прямими постачальниками платника податку.

Посилання апелянта з цього приводу на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005р., судова колегія вважає безпідставним та виходить при цьому з положень ст.. 9 КАС України, яка визначає, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Що стосується посилань ДПІ у м. Сімферополі на п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого бюджетне відшкодування –це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених в законі, то судова колегія вважає, що лише повний аналіз положень п. 1.8 ст. 1 та ст. 7 вказаного Закону дає підстави для висновку, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Ст. 7 даного Закону, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Більше того, якщо ПДВ фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає.

В той же час, матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем ПДВ в розмірі 98228,33грн. у складі вартості придбаних товарів постачальникам.

Підстав вважати, що позивач є особою, яка не має права на бюджетне відшкодування, визначеною за ознаками, встановленими підпунктом 7.7.11. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія не вбачає.

Жодних передбачених законом підстав для призупинення відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ також не існує.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що зменшення бюджетного відшкодування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням було здійснено правильно та правомірно, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі не надано.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205,ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009р. по справі № 2а-1088/09/2/0170 –залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко

Повний текст судового рішення виготовлений 10 листопада 2009 р.