Ухвала суду № 7769968, 29.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-7141/08/8/0170

29.10.2009                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Комунального підприємства " Житлово - експлуатаційна ділянка № 1"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 03.06.09 року по справі №2-а-7141/08/8/0170

за позовом           Комунального підприємства " Житлово - експлуатаційна ділянка № 1" (вул. Таврійська, 2, м.Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до           Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2009р. по справі № 2а-7141/08/8 позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1»до Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим №0005381502/0 від 26.07.2007р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 5050,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн., №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн., №0005821502/0 від 23.11.2007р. на суму 8206,00грн., №0000011502/0 від 12.01.2008р. на суму 5970,01грн., №0000111502/0 від 13.02.2008р. на суму 9781,40грн., №0000271502/0 від 21.04.2008р. на суму 11267,03грн., № 0000601502/0 від 15.08.2008р. на суму 20105,03грн., №0000661502/0 від 03.10.2008р. на суму 17280,02грн., № 0000781502/0 від 06.11.2008р. на суму 22737,52грн. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта Автономної Республіки Крим №0005381502/0 від 26.07.2007р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 1241,00грн. відмовлено. Крім того, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що висновки актів перевірок, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам, а тому їх винесення є безпідставним та не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1241грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005381502/0 від 26.07.2007р., суд виходив з того, що матеріалами справи (платіжним дорученням № 209 від 30.05.2007р.) підтверджується порушення граничних строків сплати ПДВ за липень 2006р. на суму 2482грн. на строк 272 дня, що тягне за собою накладення штрафних санкцій в розмірі 50%, тобто 1241грн.

Не погодившись з постановою суду в частині задоволення позовних вимог, Державна податкова інспекція в м. Алушта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по даній справі в частині задоволених вимог та в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, вважає, що п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення по різних податках і зборах (обов’язкових платежах) –в рівних пропорціях, є нормою законодавства, яка наділяє органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника. На його думку, вказана норма забезпечує реалізацію конституційного обов’язку боржника щодо сплати податків і зборів.

Крім того, на думку апелянта, норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»не встановлюють строків давності для звернення до суду платників податків щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання, у зв’язку з чим вважає, що у разі звернення до суду щодо оскарження вказаних рішень слід керуватися процесуальним законодавством України, в тому числі стосовно строків давності звернення до суду, які визначені ст. ст. 99, 100 КАС України. строк давності стосується лише податкових зобов’язань, які визначаються податковими

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АРК.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 29.10.2009 року о 15 годині 00 хвилин.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 29.10.2009 року, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

В період з липня 2007р. по жовтень 2008р. ДПІ у м. Алушті проведено кілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1»з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Так, за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Алушті 16.07.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов’язань з ПДВ, визначених у податковій декларації за липень 2006р. № 17510 від 21.08.2006р. у сумі 12582,00грн., відповідачем складено акт перевірки № 932/15-2/24410369 від 16.07.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0005381502/0 від 26.07.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 6291,01грн.

За результатами перевірки, проведеної 09.08.2007р. (за період з 03.10.2006р. по 25.07.2007р. - по податковій декларації за серпень 2006р. № 18800 від 20.09.2006р. у сумі 16513,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1076/15-2/24410369 від 09.08.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005471502/0 від 17.08.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 8256,51грн.

За результатами перевірки, проведеної 28.08.2007р. (за період з 31.10.2006р. по 10.08.2007р. - по податковій декларації за вересень 2006р. № 21603 від 20.10.2006р. у сумі 19184,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1169/15-2/24410369 від 28.08.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005561502/0 від 13.09.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 9592,01грн.

За результатами перевірки, проведеної 10.10.2007р. (за період з 01.12.2006р. по 24.09.2007р. - по податкових деклараціях за жовтень 2006р. № 24867 від 17.11.2006р.у сумі 13527,00грн. та за листопад 2006р. № 27151 від 20.12.2006р. у сумі 14095,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1354/15-2/24410369 від 10.10.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005701502/0 від 24.10.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 13811,02грн.

За результатами перевірки, проведеної 07.11.2007р. (за період з 31.01.2007р. по 23.10.2007р. - по податковій декларації за грудень 2005р. № 30038 від 20.01.2006р. у сумі 16412,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1459/15-2/24410369 від 07.11.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005821502/0 від 23.11.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 8206,00грн.

За результатами перевірки, проведеної 18.12.2007р. (за період з 03.03.2007р. по 27.11.2007р. - по податковій декларації за січень 2007р. № 934 від 19.02.2007р. у сумі 11940,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1712/15-2/24410369 від 18.12.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 12.01.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 5970,01грн.

За результатами перевірки, проведеної 28.01.2008р. (за період з 27.11.2007р. по 28.12.2007р. - по податкових деклараціях за лютий 2007р. № 3738 від 20.03.2007р. в сумі 9926,00грн. та за червень 2007р. № 14616 від 19.07.2007р. у сумі 14921,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 93/15-2/24410369 від 28.01.2008р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000111502/0 від 13.02.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 9781,40грн.

За результатами перевірки, проведеної 21.03.2008р. (за період з 31.03.2007р. по 28.02.2008р. - по податковій декларації за липень 2007р. № 17573 від 17.08.2007р. у сумі 22534,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 381/15-2/24410369 від 21.03.2008р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000271502/0 від 21.04.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11267,03грн.

За результатами перевірки, проведеної 01.08.2008р. (за період з 02.10.2007р. по 21.07.2008р. - по податкових деклараціях за серпень 2007р. № 19389 від 20.09.2007р. у сумі 20755,00грн., а також за вересень 2007р. № 22778 від 19.10.2007р. у сумі 19455,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 914/15-2/24410369 від 01.08.2008р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000601502/0 від 15.08.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 20105,03грн.

За результатами перевірки, проведеної 22.09.2008р. (за період з 01.12.2007р. по 09.09.2008р. - по податкових деклараціях за жовтень 2007р. № 26142 від 20.11.2007р. та за листопад 2007р. № 28121 від 19.12.2007р.), відповідачем складено акт перевірки № 1203/15-2/24410369 від 22.09.2008р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000661502/0 від 03.10.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 17280,02грн.

За результатами перевірки, проведеної 27.10.2008р. (за період з 31.01.2008р. по 16.10.2008р. - по податкових деклараціях за грудень 2007р. № 31137 від 21.01.2008р. у сумі 17678,00грн., за січень 2008р. № 2432 від 19.02.2008р. у сумі 12996,00грн., за лютий 2008р. № 4698 від 20.03.2008р. у сумі 14801,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1347/15-2/24410369 від 27.10.2008р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000781502/0 від 06.11.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 22737,52грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Алушта є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

П. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001р. №2346-Ш, з наступними змінами і доповненнями, визначає, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документу на виконання фіксується банком. При цьому, під переказом розуміється рух певної суми грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (ст. 1 Закону).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної ДПІ України № 37 від 12.05.1994р. (в редакції наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р.) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за № 114/323, а також Інструкції, затвердженої Наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р., облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.

Також, в силу п. 5.3 Інструкції № 37 дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. При цьому, при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів, тому надані Державним казначейством відповідачу документи не можуть містити інші, ніж платіжні доручення платника податків, данні.

В той же час, співставивши відображені в актах перевірок данні про оплату боргу з наданими позивачем платіжними дорученнями та актами вилучення готівки, судова колегія встановила, що ці відомості не співпадають.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) документи з відповідними призначеннями платежів, а не дані особового рахунку, в якому погашення податкової заборгованості відображається відповідачем на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, тобто при погашенні за рахунок коштів платника податків, спрямованих на оплату поточних зобов’язань, в рахунок погашення податкового боргу, а не на підставі платіжних доручень платника податків та вказаних ним призначень платежів, що і призвело до відображення порушення граничних строків за даними ДПІ та нарахування спірних штрафних санкцій.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що для проведення перевірок вчасності сплати податкових зобов’язань не вимагається дослідження первинних документів, суперечать вимогам законодавства.

Нарахування ж штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов’язань, у зв’язку з чим судова колегія доходить висновку про необґрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачається з актів перевірок, при перевірці були використані податкові декларації позивача з ПДВ та данні особового рахунку підприємства. Первинні документи позивача, зокрема, платіжні доручення, якими позивач сплачував визначене та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов’язання згідно з вказаними у них призначеннями платежів, відповідачем не досліджувалось.

Вказане підтверджується також тим, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати податкових зобов’язань у спірному періоді, про що свідчать визначені в них призначення платежів, у відповідних актах перевірок не відображені та не досліджувались. В той же час, зазначені в актах перевірок платіжні доручення свідчать про сплату податкових зобов’язань з ПДВ за податковий період, що не перевірявся.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем платіжними дорученнями, а також порівняльною таблицею даних про платіжні доручення, зазначені ДПІ в актах перевірок, та порівняльною таблицею сплати узгоджених податкових зобов’язань позивача з ПДВ за висновками ДПІ та первинними документами позивача, а також контррозрахунком штрафних санкцій.

Виключенням з цього є перевірка дотримання позивачем граничних строків сплати ПДВ за липень 2006р. в розмірі 12582,00грн. (граничний строк сплати –31.08.2006р.), сплата якого частково на суму 2482грн. підтверджується платіжним дорученням № 209 від 30.05.07р., тобто з порушенням граничного строку в цій частині на 272 дня, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50%, що дорівнює: 2482 х 50% = 1241грн.

За наслідками даної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму штрафних санкцій в розмірі 6291,01грн. (50%).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині застосування вказаним податковим повідомленням-рішенням штрафу в розмірі 1241грн. дії ДПІ у м. Алушті є обґрунтованими та правильність нарахування штрафу підтверджується доказово, а позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Наданими позивачем платіжними дорученнями підтверджується, що певні порушення граничних строків сплати ПДВ у перевіреному періоді позивачем було допущено, але у зв’язку з тим, що, як слідує з актів перевірок та наданих сторонами по справі контррозрахунків, порівняльних таблиць, вони не досліджувались перевіряючими при проведенні спірних перевірок, судова колегія вважає, що вказані документи не можуть свідчити про правильність та обґрунтованість викладених в актах перевірок висновків ДПІ.

До того ж, як слідує з даних документів, кількість днів прострочки між даними ДПІ, викладеними в актах перевірок та покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень, та даними позивача, підтвердженими платіжними дорученнями з відповідними призначеннями платежів, істотно відрізняється за рахунок того, що кошти у сплату поточних зобов’язань з ПДВ за 2007-2008р.р. ДПІ у м. Алушті направляла в рахунок сплати податкового боргу з ПДВ, що виник по перевірених податкових деклараціях з ПДВ за період з липня 2006р. по лютий 2008р. і таке нарахування штрафних санкцій здійснювалось в автоматичному режимі.

Проте, як слідує з матеріалів справи, факт відсутності у позивача податкового боргу з ПДВ перед бюджетом за період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р. встановлено постановою Господарського суду АР Крим від 14.04.2008р. по справі № 2-27/8373-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р., за позовом ДПІ в м. Алушті до підприємства –КП «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1»про стягнення податкового боргу з ПДВ в розмірі 209767,19грн., який виник за період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р. (стор. 3 постанови ГС АРК та стор. 5 постанови САГС).

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов’язань, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необгрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, ДПІ у м. Алушті на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., здійснювала погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов’язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

За таких обставин судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму 6291,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн. та №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, визначає, що платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

В свою чергу, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначає, що платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, ч. 1 ст. 99 КАС України визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що спеціальним законом з питань оподаткування, який визначає, зокрема, і процедуру оскарження дій органів державної податкової служби, є Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., у п. 15.1 ст. 15 якого визначені строки давності та їх застосування.

П.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181-IІІ встановлено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/545 податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

Таким чином, оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податковим органом податкові зобов’язання з ПДВ (штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000р.), судова колегія приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме строку позовної давності, встановленого п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181-IІІ (1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання).

В свою чергу, в силу п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, за винятком випадків адміністративного оскарження здійсненого нарахування у встановленому законом порядку і строки).

Виходячи з аналізу вказаних норм, а також виходячи з принципу законності, встановленого ст.. 9 КАС України, а саме п. 7 ст. 9 КАС України, згідно з яким у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає, що скільки часу відводиться податковим органам для прийняття заходів по погашенню податкового боргу (1095 календарних днів), стільки часу повинно відводитись і платнику податків для оскарження донарахованого податкового зобов’язання, застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, тобто 1095 календарних днів з дня винесення податкового повідомлення-рішення або з дня нарахування пені відповідно до особового рахунку.

Враховуючи, що позовну заяву позивачем подано до суду 17.11.2008р., судова колегія вважає, що по всім зазначеним в ній податковим повідомленням-рішенням ним не пропущено строку позовної давності.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ у м. Алушта не надано.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                   УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2009р. по справі № 2а-7141/08/8 - залишити без змін.           

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко

Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2009 р.